Психологія здорового глузду

В багатьох ситуаціях нашого життя для їхнього розв’язання буває достатньо здорового глузду.

Та буває й так, що, керуючися раціональними аргументами, ми робимо хибні висновки. Чи вчиняємо помилкові дії.

Австрійсько-американський психолог Фріц Хайдер ще в 1958р. проаналізував явище «психології здорового глузду» та створив теорію атрибуції. Тобто підкріплену доказами теорію про те, як люди пояснюють для себе події повсякденного життя та людську поведінку.

Відповідно теорії атрибуції ми схильні приписувати своїй поведінці (особливо такій, яка не відповідає конвенційним нормам) зовнішні причини. А поведінці інших людей, навпаки, внутрішні, тобто жорсткий взаємозв’язок із особистими рисами та переконаннями.

Наприклад, якщо ми нагрубіянимо комусь, то швидше пояснимо це тим, що мали важкий день, або погане самопочуття, або «так все навалилося». Якщо ж отримаємо грубіянство на свою адресу, то вирішимо, що ця людина є невихованою, агресивною та грубіяном за суттю.

Приємні події ми теж є схильними «пропускати» через цей механізм. Я отримала гарну оцінку учбової роботи або робочого звіту тому, що пощастило (може, тому що цього разу дуже постаралася). Колеги з навчання чи роботи отримали високі оцінки тому, що є дуже розумними (наполегливими, старанними).

Таким чином ми часто недооцінюємо вплив на поведінку конкретної ситуації та переоцінюємо ступінь прояву рис та настанов конкретної особистості. Помилка, яку ми робимо, коли пояснюємо свою поведінку ситуацією, а поведінку іншої людини її особистими рисами (насправді приписуючи їй ці риси), має «красиву» назву – «фундаментальна помилка атрибуції». Якщо не давати собі раду щодо неї, вона може стати на заваді сприйняття реальної картини оточуючого світу та побудови стосунків між людьми.

На сприйняття буденних подій впливає й таке викривлення здорового глузду як ілюзорне мислення. Люди, схильні до ілюзорного способу мислення, є спрямованими на пошук наявності взаємозв’язку там, де його немає. Тобто бачать ілюзорний взаємозв’язок. Також ілюзорне мислення народжує в людини ілюзію контролю, коли певні події сприймаються як такі, які можливо контролювати.

Ілюзорне мислення базується на людській вірі у що-небудь та схильності до вибіркового запам’ятовування. Бачення ілюзорного взаємозв’язку дуже влучно описує Марк Твен у «Принці та злидарі». До короля (на його місці знаходиться маленький злидар) приводять двох жінок, яких обвинувачено у страшному злочині – відьомстві. Герой починає розпитувати й виявляється, що «відьми» «викликали» дощ. На запитання, яким саме чином, обвинувачення безапеляційно каже: «Вони знімали із себе панчохи!» (с). Продиктоване хлоп’ячою цікавістю прохання «короля» продемонструвати «ритуал» просто зараз викликає сплеск жаху у дорослих та наче зрілих людей.

Ілюзія контролю «допомагає» азартному гравцеві раз за разом повертатися до гри із впевненістю, що, мовляв, на цей раз точно виграю (або створювати складні «виграшні схеми»). Вболівальникові звинувачувати спортсмена, за якого вболіває, у зверхньості та занадтої самовпевненості у випадку, коли той не повторює своє високе разове досягнення. Хоча в реальності разові високі результати підпорядковуються статистичному явищу «повернення до середнього». Тобто і яскраві періоди в житті, і «провальні» змінюються більш буденними.

Чи витікає з вищевикладеного, що поняття здорового глузду в психології є порожнім звуком? Звісно, ні. Якщо ми вчасно потурбуємось про «збереження (повернення) здоров’я» своєму здоровому глуздові, він справно виконуватиме своє завдання. А саме надаватиме допомогу у одних випадках та не даватиме вскочити у халепу в інших.

Відкритість до нових знань, отримання науково підтвердженої інформації про людську взаємодію та спілкування, розвиток власного критичного мислення є гідними проявами турботи про здоров’я свого глузду. 

Опубликовано 2019-06-05 в 18:54:36