Активна пізня дорослість-4. Світ: спростити не можна визнати складність

Наявність вагомого життєвого досвіду з одного боку, полегшує прийняття рішень та висновків в різноманітних ситуаціях. З іншого спокушає до занадтого спрощення світу.

Однією з перепон до мирного спілкування між представниками різних поколінь є протиріччя між поверховими та реальними поглядами на життєві явища. Напевно, для багатьох є знайомими докори за користування чужою думкою (замість власного аналізу інформації). Або за небажання навчитись новому способу дії замість того, щоб продовжувати втілювати старий (який в сучасних умовах є неефективним). Незалежно від того, чи були ми мішенню для докорів, чи нам доводилося комусь докоряти, найчастіше співрозмовники трималися за свої переконання. Та опиралися тому, щоб прийняти нашу точку зору.

В соціальній психології схильність до простих та необтяжливих для втілення рішень отримало назву «прагнення до штучного спрощення світу». Воно може виявлятися у вигляді оперування тільки тією інформацією, яка була засвоєна колись, та відмови від прийняття нової. Користування формулами, які колись були дійсно новим словом в науці та зараз, із розвитком досліджень та нових знань, сприймаються як застарілі штампи. На кшталт: «Всі хвороби від нервів», «Молоко є корисним для всіх», - тощо.

Узагальнення, такі як «завжди», «всюди», «всі це роблять», «всі (нормальні люди) це знають» створюють ілюзію вагомості та істинності виразів, в яких вони звучать. Та часто є маркерами спрощення.

Прагнення до штучного спрощення світу полегшує сприйняття людиною готових спрощених формул, які не мають нічого спільного із реальним життям. Такі формули люблять використовувати маніпулятори. Вони часто оперують загальними фразами і ствердженнями, які підкреслюють правоту людини в тому, що вона вже знає. Та надають впевненості в тому, що їй не потрібно змінюватись. Не потрібно докладати зусиль для того, щоб відповідати світові, в якому вона зараз живе.

Прагнення до штучного спрощення світу допомагає зберегти ілюзію безпеки та стабільності. Безпека та стабільність дійсно є чинниками психологічного комфорту і достатньої якості життя людини. Та світ змінюється і знання, які колись вважалися абсолютно новітніми й прогресивними, або застарівають, або набувають свого розвитку. Чи визнаємо ми ці зміни, чи ні, вони все одно відбуваються. Знайомство із сучасним світом теж стає чинником якості нашого життя.

Як саме буде людина ставитися до правдоподібних та неперевірених стверджень, або до нововведень, залежить від її світогляду. Який формується досвідом.

Можна будь-яким чином ставитися до особистості письменника-класика Льва Толстого. Та навряд чи вийде заперечити, що його твори є енциклопедією людської психології та вчинків, що є обумовленими нею. Явище прагнення до штучного спрощення світу (хоча визначення з’явилося тільки наприкінці ХХ сторіччя) наочно зображується в «Анні Кареніної» у зіткненні світоглядів Левіна та селян, які на нього працюють. Костянтин Левін прагне господарювати сучасними методами, використовувати сільськогосподарську техніку та останні наукові рекомендації. «В його інтересах було те, щоб кожен робітник… обмірковував те, що він робить» (с). Та світогляд «робітника» сформований на іншому досвіді, тому він хоче працювати на пана, не витрачаючи зусиль, «й, головне – безтурботно й… не розмірковуючи «(с). Тому, без жодних побажань зла пану, «чомусь» виходить таким чином, що рекомендації виконуються з точністю «до навпаки», а сучасна дорога техніка ламається з першого користування. Наприклад, тому що «мужику нудно було сидіти на козлах…» (с), або «робітнику не спадало на думку опустити різець» (с).

Необхідність засвоювати нові знання (або проявляти критичне мислення) несе загрозу звичній картині світу. Вона змушує нас виходити із зони психологічного комфорту. Тому стає зрозумілим, чому часто реакцією на спроби довести до людини нову інформацію; або заперечити інформацію, якою людина користується наразі, є агресія. Або іронія, яка є формою виразу агресії.

Уточнення загальних висловів, наприклад: « «Всі» - це хто?», «Якими чином можна зробити «Всім добре»?», - спонукає проявити критичне мислення. Виникає загроза руйнації чіткої та зрозумілої «картинки», що склалася в носія світогляду.

Загроза світогляду сприймається нашою психікою дуже серйозно. Як пряма загроза виживанню. Запускається старовинний механізм реагування на загрозу: «бий-тікай-завмри». У спілкуванні це може проявляється агресією, або закінченням розмови чи переходом на іншу тему; або зовнішньою відсутністю заперечень та неприйняттям нового насправді.

В багатьох ситуаціях опір людини пропозиціям нових знань (чи спонукання до критичного мислення), або відкритий спротив в формі дискредитації ідей співрозмовника чи переходу на його особистість, не є свідоцтвом «поганого характеру». Чи поганого ставлення.

Такий опір є захистом від загрози, яка не усвідомлюється, та відчувається. Загроза стабільності та психологічному комфорту.

Зменшити прагнення до штучного спрощення світу (ми пам’ятаємо, що воно не усвідомлюється) допомагає відчуття безпеки в конкретній ситуації спілкування. Із співрозмовником, який налаштований на взаємне розуміння. Розвиток критичного мислення та ставлення до навчання новому як до норми в будь-якому віці сприяє сприйняттю складності світу не як загрози, а як безлічі можливостей.

Далі буде.

Опубликовано 2019-10-17 в 16:57:11