Побічний ефект психотерапії

Будь-яка сучасна інструкція до лікарського засобу містить в собі перелік можливих побічних ефектів в результаті прийому цього засобу. Вважається, що чим довшим є перелік (та більшою довжина аркушу інструкції), тим сумліннішими були дослідження ліків, що їх проводили перед випуском до споживання.

Для більшості з нас стало звичним запитувати про побічний ефект ліків, коли нам їх рекомендують.

Гуманістична психотерапія не є лікарським засобом. Клієнти та терапевти перед початком процесу терапії акцентують увагу на покращенні якості життя клієнта. Можливий побічний ефект зазвичай не обговорюють.

Та побічний ефект є властивий не тільки процесу лікування. Він притаманний й процесу зцілення, яким є психотерапія. Ба більше, побічний ефект є зворотнім боком результату терапії. Роботи над запитом, із яким прийшов клієнт.

Людина наважується на психотерапію, коли її не влаштовує те, що відбувається в її житті. Коли зусилля отримати інший результат своїх дій ведуть до одного й того ж. Клієнт починає працювати в терапії над змінами. Й зміни починають відбуватися. Клієнт стає спроможним реагувати на події чи прояви інших людей з іншою силою, швидкістю, емоційним забарвленням, глибиною сприйняття.

В той же час реакції людей з оточення клієнта залишаються на попередньому рівні. Неспівпадіння рівнів реакції можуть викликати незадоволення оточуючих: «Ходиш на цю психотерапію, а спілкуватися з тобою стало ще важче!» Навіть зіпсувати стосунки. Адже близькі та знайомі «не підписувались» на власні зміни. Вони звикли до певного стилю спілкування із клієнтом. Знають, яка може бути реакція цієї людини на певні їхні дії та вчинки. Тепер звичні засоби не працюють й треба переналаштовуватися.

На відміну від ремонту механізмів, терапія не займається зціленням окремих «деталей». Терапія працює із цілісною особистістю.

При роботі з дітьми, на жаль, нерідко трапляються приклади недостатнього розуміння цієї особливості психотерапевтичного процесу. Як у випадку, коли батьки (а рішення про роботу психотерапевта із дитиною приймають саме вони) звертаються до спеціаліста із скаргами на те, їхня дитина «не вміє постояти за себе» серед однолітків. А потім заявляють про намір перервати психотерапію, тому що дитина стала «грубіянити» батькам. Тобто іноді казати «Ні» замість звичної безсуперечної слухняності. Таким чином клієнт (дитина) відпрацьовує новий спосіб співіснування із оточуючими людьми. І - так, відстоює свої інтереси, вчиться захищати свої кордони.

В психотерапії дорослих побічний ефект може діяти в обидва боки. З одного боку, партнеру чи близькій людині може стати не до вподоби більше обізнаний із самим собою та більш здоровий психологічно, ніж був, клієнт. З другого боку, клієнт, який став більш вільно почувати себе, може усвідомити, що його партнер не є вищою за клієнта істотою. Й клієнтові не потрібно понад усе прагнути схвальної оцінки іншої людини. Тим паче ціною відмови від частини себе.

Оточуючі можуть хотіти зберегти клієнта зручним для себе. Оточуючі можуть щиро бажати клієнтові змін в його житті на краще. Та усвідомлювати, що те, яким буде це «краще», має вирішувати клієнт. В обох випадках оточенню клієнта психотерапевта випаде зіштовхнутися із змінами у звичному перебігу життя. А на клієнта чекає зустріч із реакцією оточуючих на вимушені зміни.

Побічний ефект психотерапії може порівняти з тінню, що лягає від реального об’єкта. Як наявність тіні підтверджує існування цього об’єкту, так побічний ефект психотерапії підтверджує те, що вона спрацювала. Й те, що зміни, що їх прагнув клієнт, починаючи роботу із психотерапевтом, наразі є реальними.

Опубликовано 2019-03-18 в 19:08:47