Адаптація як толерантність

Адаптація є життєво важливим явищем, з яким ми маємо справу повсякденно. Без адаптування до природних умов, що змінюються, неможливе фізичне виживання. Утруднення з адаптацією до нового колективу або природних змін у самому собі в підлітків змушують непокоїтися їхніх батьків. Неготовність оточуючих адаптуватися до змін клієнта психотерапевта може стати суттєвою перешкодою для подальшого просування вперед.

Як багато слів, що з категорії наукових термінів перейшли до категорії вживаних на побутовому рівні, «адаптація» часто вживається в зовсім іншому значенні, ніж пристосування. Наприклад, розуміється як мімікрія або терпимість.

Та адаптування не є мімікрією, тобто прийманням подоби когось або чогось. Адаптуючись, я залишаюсь собою. Не є адаптацією й терпимість. Ось  толерантність до умов є ознакою адаптації (тобто мені нормально в цих умовах). В чому різниця між толерантністю та терпимістю? В тому, що терпіти можна неприємне, навіть болісне. Якщо є на те поважні причини. Стиснути зуби, зробити ввічливий вираз обличчя й терпіти. Толерантність ближче до показника нормальності чогось для особистості. Задовільності навколишніх умов.

Ми адаптуємось до нових природних умов, до нового оточення, до ідей тощо. Також можемо несвідомо адаптувати реальність під себе, щоб уникнути негативних переживань й почуватися нормально.

Багато анекдотів, які побудовано на абсурді, є про адаптування під себе реальності. Наприклад, такий: «Скаржиться один приятель другому: «Які ж у нас люди безпардонні! Уявляєш, о другій годині ночі як загрюкають мені у двері! Я від несподіванки навіть перфоратор з рук впустив».

Поняття «адаптація» є близьким до поняття «психологічний комфорт» й так само не має нічого спільного із комфортом фізичним (але може збігатися в часі).

Я можу розуміти, що мені живеться й погано, але я знаю, чого очікувати, як реагувати і не видаю «неадекватних» реакцій.

Адаптація в таких випадках може допомогти вижити (історія В.Франкла), а може надати погану послугу (дружина алкоголіка, аб’юзера; людина, що зростала в такій сім’ї).

Адаптація – це древній механізм пристосування для виживання: або пристосовуйся, або вимирай!

Наприклад , ми (люди, що народилися в даних географічних широтах, особливо, якщо ми є третім поколінням) пристосовані до життя в даних природних умовах.  Так, ми можемо періодично страждати від спеки або холоду, нам може не подобатися дощ чи сніг. Але ми виживаємо й гинемо тільки тоді, коли рівень впливу цих чинників стає надвисоким для нашої адаптованості.

Адаптуватися в колективі не означає з усіма дружити.  Люди мають різні структури особистості. Тому по-різному переживають адаптованість.

Відчути й зрозуміти цю різність допомагають тексти художньої літератури. Автори яких є знавцями людської психології та майстрами з опису переживань. Щодо адаптації вони враховують «стартові умови», з яких персонаж починає шлях адаптування.

В трьох книгах з шести, що було вибрано, розмова йде про Марс: Роберт  Гайнлайн «Чужинець на чужій землі», А., Б.Стругацкі «Друге пришестя марсіан»  та А., Б.Стругацкі « Малюк».

Ганлайн та Стругацькі розглядають ситуацію виховання негуманоїдною цивілізацією людської дитини.

В Гайнлайна бачимо приклад адаптації, де переважає мімікрія. Стругацькі ж надають зразок адаптації в повному сенсі – пристосування до реальних умов з максимальним збереженням своєї природи.

Отже, адаптація: одне поняття, різні прояви.

1.      А., Б.Стругацкі «Друге пришестя марсіан» - адаптування до нових умов, які є гіршими, ніж звичні. Стартові умови: людина-конформіст, травмована війною, бачила окопи, побиття мирних жителів, хоче для себе спокою. Адаптація досить легка.

2.      А., Б.Стругацкі «Хлопець з пекла» - адаптація до хороших умов (набагато кращих, ніж звичні), до вищого цивілізаційного рівня (соціальний стрес). Стартові умови: молода людина – боєць за виживання, емоційна, агресивна, прагне авторитетної фігури, водночас привчена брати відповідальність на себе.

Перебіг адаптації  важкий. Все є незрозумілим, суб’єктивно - несе загрозу, ніхто не стережеться його, надано повну волю адаптування, аж ні!

Герой є добре адаптованим до життя в ненормальних умовах. Для нього воно є нормальним.

3.      Роберт  Гайнлайн «Чужинець на чужій землі» - адаптування до нових умов, соціальний стрес. Стартові умови: людина за походженням, марсіанин за суттю, інший код спілкування, інший спосіб існування.

Адаптація дуже важка.

4.      А., Б.Стругацкі «Малюк» - адаптування до нової реальності, нових істот. Стартові умови: людина, яка не ідентифікує себе із людьми, схожий код спілкування, цікавість.

Адаптація утруднена, прогрес змінюється регресом та знову кроком вперед.

5.      Ричард  Фейнман «Ви, звісно, жартуєте, містере Фейнман!» - адаптування до формальних умов відсутнє усередині водночас із гарною зовнішньою адаптацією (в якості студента всього інституту). Стартові умови: впевненість у собі, індивідуальний спосіб мислення, цікавість.

Адаптація скоріше відсутня.

6.      Генрік Сенкевич «Камо грядеши» - адаптування до нового світогляду. Стартові умови: банальний для навколишньої реальності світогляд, збуджений емоційний стан (від бажання до кохання), сміливість  змінюватися.

Адаптація успішна.

Автори описують різну поведінку оточення головних персонажів. Воно допомагає пристосуватися до нових умов, заважає чи просто не втручається. Такі прояви певною чином впливають на підсумок процесу адаптації. На те, чи стануть нові умови нормальними для героя, чи ні.

Те ж, як саме перебігатиме цей процес, більшою мірою залежить від «стартових умов».