Катерина Вовк
Годин навчання: 452
Структурований, цілеспрямований підхід, спрямований на виявлення та зміну неадаптивних думок і поведінки.
МКогнітивно-поведінкова терапія (КПТ) базується на принципах теорії навчання, згідно з якою різні типи поведінки та пов’язані з ними симптоми розвиваються внаслідок звичних реакцій людини на зовнішні умови. Іншими словами, реагуючи певним чином на стрес, ми формуємо в собі певні поведінкові патерни — звичні реакції, які не завжди є конструктивними. Ці сформовані моделі поведінки можуть самі по собі провокувати розвиток психологічних порушень. Проте звичку можна не лише виробити, а й позбутися її, замінивши на нову, більш ефективну та адаптивну: навчитися справлятися з труднощами, не провокуючи додаткових стресів чи проблем зі здоров’ям.Мария Фабричева
ЛКогнітивність — це здатність людини сприймати себе та навколишній світ. Саме мислення визначає її поведінку та емоційний стан. Як людина сприймає світ? Чому вона відчуває нерозуміння, страх чи радість? Що саме викликає ті чи інші емоції? Кожна людина бачить оточення по-своєму, і навіть одна й та сама річ може сприйматися по-різному залежно від життєвого досвіду. Наприклад, одна людина опише м’ячик як блакитний, а інша — як синій. Це не впливає на реальність предмета, але формує наше емоційне сприйняття. Одна й та сама подія може викликати в різних людей абсолютно різні емоції: те, що для одних — привід для посмішки, для інших стає справжньою трагедією. Таким чином, настрій і поведінка людини залежать від того, як вона інтерпретує світ навколо себе. Негативні думки, що виникають у певних ситуаціях, можуть отруювати життя, роблячи його нещасним. Когнітивна психотерапія допомагає розпізнати та змінити такі хибні думки, аналізуючи життєві ситуації та моделюючи альтернативні сценарії. Це дозволяє розвинути нове, більш конструктивне мислення для подальшого життя.Людмила Владимировна Кныш
ЛЦей метод терапії вимагає активної участі та рішучості клієнта, оскільки він спрямований на зміну власних реакцій на звичні ситуації, а не на оточуючих. Він не підійде тим, хто шукає швидких рішень або діє за принципом «спробувати на всяк випадок». Замість цього, клієнт опановує нову систему реагування, долаючи замкнене коло невдач, невизначеності чи хворобливих патернів. Кожне нетрадиційне вирішення завдання стає кроком на шляху до особистісного зростання та розвитку.Лариса Владимировнап Петренко
Коли людина приходить на психологічну консультацію, вона зазвичай говорить про дві речі: ситуації, які її турбують, та свої реакції, які вона хоче змінити. Однак часто вона не враховує — а іноді навіть не здогадується — про третю, найважливішу ланку, що все визначає: свої переконання та вірування.
Між тим, що відбувається навколо, і нашою реакцією існує проміжний елемент — те, як ми це сприймаємо та інтерпретуємо. Це наочно демонструє модель АВС, де:
A — подія,
B — наші думки про неї,
C — емоційна та поведінкова реакція.
Наші переконання — це уявлення про себе, інших і світ, які формуються з дитинства. Вони настільки глибинні, що ми навіть не усвідомлюємо їх, сприймаючи як абсолютну істину.
Завдання когнітивно-поведінкового терапевта — виявити та змінити помилкові думки, такі як:
- Катастрофізація (перебільшення масштабів проблеми),
- Персоналізація (все, що відбувається, пов’язується з особистістю),
- Узагальнення (один випадок поширюється на всі ситуації),
- Дихотомічне мислення (чорно-білий погляд на речі),
- Прогнозування майбутнього (передбачення невдач),
- Навішування ярликів (оцінка себе чи інших),
- Приниження позитивного (відкидання власних досягнень),
- Фокус на негативі (вибіркове сприйняття лише поганого),
- Читання думок (переконання, що знаєш, про що думають інші) та інші.
Стиль когнітивно-поведінкової терапії досить директивний. Він включає пошук нових способів мислити про ситуацію, роботу з негативними установками щодо себе, інших і світу, а також з нереалістичними очікуваннями. Терапевт використовує різноманітні техніки: релаксаційні вправи, поведінкові експерименти, домашні завдання та інші інструменти для подолання труднощів.
КПТ — це короткостроковий метод (10–20 сесій), хоча іноді потрібна триваліша робота (40–60 сесій). Цей підхід має наукове обґрунтування та в деяких країнах входить до страхової медицини. Він ефективний при роботі з неврозами, панічним розладом, фобіями, тривожністю, депресією, ОКР та іншими станами.
Катерина Вовк
Годин навчання: 452
Анастасія Назаренко
Годин навчання: 435
Ольга Олійник
Годин навчання: 434
Людмила Стадник
Годин навчання: 340
Юлія Мамай
Годин навчання: 320
Маргарита Костенко
Годин навчання: 282
Тетяна Хлаповська
Годин навчання: 210
Антоніна Мітлош
Годин навчання: 198
Наталія Миколаївна Шеремет
Годин навчання: 183
Олександр Печерський
Годин навчання: 180
Анастасія Степанець
Годин навчання: 179
Роман Біленчук
Годин навчання: 170
Валентина Ковальчук
Годин навчання: 170
Анна Хом`якова
Годин навчання: 167
Ірина Савка
Годин навчання: 165
Маргарита Шкляревич
Годин навчання: 154
Марта Попова
Годин навчання: 152
Юлія Олегівна Курчик
Годин навчання: 132
Катерина Боровська
Годин навчання: 124
Ядвіга Козак
Годин навчання: 114