Залежні відносини - така звичайна і така небезпечна річ

З цією проблемою звертається ледве не кожен другий клієнт. І вже завдяки  чималому досвіду, а також, що важливіше, через власні випробування і біди, пов'язані саме з виходом із емоційної залежності (згадую про той період як про страшний сон), навчився людей із цією проблемою розпізнавати. Що називається, нюхом. За найменшими ознаками і навіть натяками. Коли помічаєш приреченість погляду ніби  загнаної лані або почуєш фрази з лексикону мученика. І поза така… все в ній видає розгубленість, начебто поривається в'язень вийти з полону на волю. Та страхи разом із сумнівами не пускають…

Цієї миті зсередини напрошуються назовні питання, а заради чого, власне, терпиш? На що сподіваєшся?

І знаєш, що ці питання передчасні, оскільки відповіді на них ще не визріли. Не все ще відкрилося для усвідомлення, прийняття, а тим більше – ВИБОРУ для необхідних дій.
Буває, душевний біль незграбно ховають за неприродною усмішкою. І від цього стає ніяково нам обом.
В іншій людині стан жертви видає його тіло - опущені плечі, руки, що метушаться і не знаходять спокою.
Словом, багато цих маркерів, загальний зміст яких зводиться до одного – Я не живу своїм життям(!)

То як же виглядає залежність на практиці?

Наприклад, людина глибоко нещасна у шлюбі, давно це зрозуміла, але вперто продовжує страждати, нічого не роблячи аби змінти ситуацію. Тягне лямку покірно, та ще й умудряється знаходити виправдання своїй малодушності та пасивності.

Когось постійно принижує та ображає чоловік (дружина). У відповідь - терпіння, що перевершує своєю святістю Господнє. Завершити відносини жертва не в змозі. Їй миліша хоч така "увага", ніж взагалі ніякої, зважись вона на розрив. Десь у закутках мозку жевріє примарна надія на диво. Натомість дива трапляються лише в гірший бік. Скажете - наївність? Ні, мабуть, патологічна відсутність гідності та самоповаги. А щемахровий і непробачний з погляду цінності ЖИТТЯ самообман(!)

Також не рідкість ось такі випадки. Один з партнерів, ну буквально зі шкіри геть лізе, задовольняючи забаганки коханого. А що на подяку? - одні закиди та претензії, мовляв, погано стараєшся. Не дотягує, виходить, милий до якоїсь ефемерної планки - чи то «справжнього» чоловіка, чи то «ідеальної» жінки.

Загальновідомо, що феномен залежних відносин - явище переважно болісне, а часом і трагічне. Однак, заради об'єктивності, варто зауважити - спочатку буває солодким, зате отруйним і руйнівним згодом.

Тож чого прагнуть люди, вступаючи у залежні відносини, не помічаючи чи ігноруючи при цьому сигнали майбутніх негараздів?

Ймовірно, намагаються створити безпечні умови існування. Наприклад, фінансові. побутові, психологічні (як то - втекти від надмірної опіки та/або тиску батьків). Може, їх жене страх самотності та зневіра у власні сили? А, може, спотворені уявлення про жертовність, відповідно до яких тебе можуть полюбити і прийняти – за відмову від своїх інтересів? По суті, через відмову від СЕБЕ.

Додано на сайт 2025-06-26 в 10:32:22