Неформальні плюси формальних аспектів терапїї

Думаю, наївно вважати, що робота психолога з клієнтом (консультування, терапія) для учасників процесу - річ у всіх відносинах приємна, що створює виключно позитивний спектр переживань - радість, задоволення, захоплення, умиротворення, спокій і т.д.

Як правило, клієнт йде до фахівця з проблемою, що супроводжується болем, розгубленістю, гнівом, дратівливістю, пригніченістю, спустошенням, сумом та іншим набором афектів, з якими йому не вдається самостійно впоратись.

Дане спостереження справедливе, мабуть, для більшості випадків. Виняток можуть становити лише ті, досить рідкісні епізоди, коли домінуючим мотивом звернення клієнта на терапію є усвідомлювана, а, буває, і не усвідомлювана маніпуляція терапевтом. І в цьому випадку клієнту важливіше «зробити» терапевта, ніж отримати від нього реальну допомогу.

Мається на увазі бажання скинути терапевта з висоти його професійного становища, показати і довести, що проблеми клієнта тому просто «не по зубах» або звалити на «бідолаху» (адже він такий маститий, дипломований) увесь тягар щодо виправлення життя нещасної жертви обставин.

І тут, звичайно, фахівцю не обійтися без діагностичного чуття, інтуїції, що приходять з часом, а, точніше, з досвідом, у тому числі досвідом професійних помилок і невдач.

Зустріч із клієнтом починається зі знайомства, що, по суті, дає старт первинному інтерв'ю. У терапевта є необхідність і можливість почути, з чим прийшов до нього клієнт, дізнатися про його ситуацію, життєву історію, особливості функціонування та багато іншого, що може бути корисним для подальшої роботи.

Скільки часу йде на первинне інтерв'ю? Чи не просте питання? Відповідь на нього кожен практикуючий психолог дає індивідуально. Для когось достатньо і однієї сесії, а для когось – і п'яти замало. Інша річ – гостра кризова терапія. У ній фаза знайомства стиснута до мінімуму. Негайна робота з актуальним станом клієнта – ось на чому має бути зосереджений фахівець.

Наступне на черзі завдання перед терапевтом, власне, - з'ясувати, що хоче отримати клієнт у результаті взаємодії з ним. Визначити та позначити критерії (маркери), за якими клієнт зможе зрозуміти та відчути, що терапія проведена успішно.

Тобто, між двома сторонами укладається умовний, а краще зафіксований на папері (можливо, в робочому зошиті терапевта) контракт, де будуть названі такі важливі речі - як мета терапії, в чому вона може проявлятися на практиці (у здатності клієнта налагоджувати свій внутрішній стан, у відновленні спроможності самому знаходити найкраще рішення для себе).

Там можуть бути окреслені права та обов'язки сторін, періодичність і час зустрічей, тривалість сесії, можливість позапланового контакту та її формат (скайп, телефонний дзвінок, очна зустріч), оплата.

На мій погляд, обов'язкова наявність цього етапу (укладання терапевтичного контакту) дає терапевту моральне право ставити клієнту різні за своєю гостротою питання, у тому числі й неприємні для останнього. Душевні вивихи та переломи, запущені психологічні запалення та застої одними «погладжуваннями» не зцілюються. Якщо контракт так і не був укладений, то інтервенції терапевта будуть швидше нічим іншим, як психологічним насильством.

Контракт, зрозуміло, не є священною коровою. Він може переглядатися і переукладатися у міру просування в терапії. Довіра між клієнтом і психологом може зміцнюватися, а ймовірність благополучного результату самої терапії різко зростатиме через розумну відкритість фахівця – його повідомлення клієнту про те, що відбуватиметься під час їхньої спільної роботи.

Для клієнта буде корисно знати, що, приходячи на сесію, він може розповідати про все, що для нього важливо і актуально. Він, ймовірно, відчуватиме різні стани аж до небажання йти на зустріч з терапевтом і навіть злитися на нього. І все ж, для його ж користі необхідно через цей опір пройти і прийти на сесію, розповісти про свої переживання та сумніви. Для терапевта таке знання дуже корисне.

Варто ще відзначити, що у терапевта, як мені здається, є право взятися не за всю купу проблем, викладених клієнтом. Виходячи зі своєї спеціалізації та «відкривши карти» перед клієнтом, він може зробити вибір на користь тих аспектів та напрямів терапії, які, на його думку, мають найбільші шанси бути пропрацьованими і, відповідно, застосованими.

Додано на сайт 2025-02-20 в 11:37:56