Коли завершувати терапію?

Маю на увазі терапію в цілому здорових психічно людей, у житті яких трапляються час від часу певні складнощі, труднощі і проблеми психологічного характеру. Не плутати з терапією пацієнтів з психічними розладами.

Варто зазначити, що в колах фахівців існують певні розбіжності щодо відповіді на питання у заголовку. Між тим воно не таке вже й другорядне. Навпаки, скоріше, має принципове значення.

Натомість у таборах терапевтів панують, по суті, діаметрально протилежні погляди. Одні вважають терапію нескінченим процесом, чимось, що за внутрішнім духом майже тотожнє принципу «немає межі досконалості».

На користь їхньої думки навіть існує анекдот про психоаналітика, який перед смертю заповідав своїм синам: старшому - статки у банку, середньому – нерухомість, а молодшому - теж психоаналітику - своїх клієнтів, моляв, вони його будуть «годувати» аж до старості.

З протилежного боку лунає теза, ніби терапію варто і доречно вести з наміром, аби клієнт якомога швидше «відірвався» від фігури психолога і повернувся до свого звичного середовища (родини). Вже з більш об’єктивним сприйняттям реальності і готовністю дбати про свої інтереси та бажання конструктивним чином. Тобто, маючи всередині, так би мовити, свого «власного» психолога.

Чимало психологів - і я серед них - взаємодіють з клієнтами до моменту, коли ті з власних причин вирішують припинити спілкування. Чому б ні, адже людина, напевно, вже багато чого навчилась сама - як покладатись на свої почуття, як захищати психологічні межі, так і приймати рішення, беручи за них відповідальність.

Що дає їй підстави так вчиняти? Вочевидь, помітні зміни - психо-фізіологічний стан покращився, тривога зменшилась, настрій стабілізувався, з’явилося відчуття контролю, зрештою, головне - ЗАПИТ до психолога  ЗАДОВОЛЕНИЙ(!)

І лише у доволі рідкісних випадках психолог сам приймає рішення про завершення терапії. Він вважає, що мета співпраці досягнута або його особисті професійні можливості вичерпані і тому клієнтові краще звернутись до іншого фахівця, щоби продовжити терапію.

І наостанок. Не можу оминути визначення ознак завершення терапії, яку вважаю по-справжньому глибокою, грунтовною та ефективною.

Завершення терапії (за згодою клієнта, що, безперечно, приниципово) назріло, коли він набуває здатності витримувати амбівалентність почуттів та бажань, інтегрувати суперечливі переживання і зберігати важливі стосунки, попри розбіжності, не втрачаючи при цьому самого себе. Тобто маю на увазі наявність більш стабільної ідентичності.

Додано на сайт 2026-04-22 в 15:29:42