Заповіді психотерапевта

1.Не просять - не лізь

Ні зі своїм діагнозом, ні з порадами, ні з рекомендаціями ...

Ні до знайомих, ні до незнайомих, ні до колег ...

Особливо, коли тобі здається, що ти бачиш людину наскрізь і можеш прорахувати його дії на 10 кроків вперед.

Все, що ти думаєш з цього приводу, всього лише твої фантазії. І вони можуть бути дуже далекі від реальності.

Якщо людину влаштовує її життя і немає загрози для оточуючих, вона має право робити зі своїм життям все, що вважає за потрібне. Подобається тобі це чи ні. Бо життя людини - це власність її, а не твоя.

Максимум, що ти можеш зробити - сказати людині «Я тут. Я поруч. Якщо що, кричи. Допоможу. »

2. Не базікай

Іншими словами - конфіденційність.

Все, що відбувається між тобою і клієнтом, має залишатися в кабінеті. І обов'язково на першій зустрічі скажи клієнту, що буде саме так. Бо на цьому будується довіра. Іноді довго і болісно. Іноді дуже крихка. Довіра - основний фактор «кровообігу» в психотерапевтичних відносинах.

Ми живемо в енергетичному світі. Клієнт може ніколи не дізнатися про те, що ти комусь щось розповіла, але він завжди відчує, що щось пішло не так. Відчує, що енергія йде на сторону і довіра поступово зійде на «ні». «Крововтрата ...»

Обов'язково поясни клієнту, що за межами кабінету ти не будеш з ним вітатися першої. Саме дотримуючись конфіденційності ваших зустрічей і вашого знайомства. Ініціатива впізнання повинна виходити від нього.

Максимум, що ти можеш зробити - взяти супервізію у колеги на затики в роботі, коли не знаєш як і чим допомогти людині. При цьому описуючи тільки важкий момент. Викладаючи все так, щоб людину не можна було впізнати.

3. Не моралізаторствуй і не критикуй

У роботі з клієнтом (і в житті теж) забудь вираження «так же не можна», «як тобі не соромно», «який приклад ти показуєш дітям» .... Не смій розводити людину на відчуття провини і сорому. У неї їх і так хоч греблю гати. Вона і сама, свідомо чи підсвідомо, розуміє, що так не можна. Саме тому вона у тебе в кабінеті. І дуже довго до цього йшла. І їй дуже непросто було зробити цей крок.

Приймай її такою, якою вона є на даний момент свого життя: алкоголіком, наркоманом, невдахою, хамом, .... Не можеш прийняти - відмовся від зустрічей.

Бо не може вона жити по-іншому саме зараз. НЕ МОЖЕ!!! Могла би - жила би. Не може, але хоче. Раз вона у тебе в кабінеті.

Максимум, що ти можеш зробити - сказати «Дякую за довіру! І я Вас вітаю! Ви здійснили подвиг, прийшовши сюди і признавшись у своєму безсиллі і безпорадності ».

4. Не вважай себе розумнішим за клієнта

Людина приходить до психотерапевта вже після того, як перепробувала купу різних способів. Може вона і не вчилася психології, але у кожного є своя життєва мудрість. І вона виручала її не один раз. Якось же вона жила до знайомства з тобою. Та й буде жити далі, коли піде від тебе. Психотерапевт - тимчасове явище в житті клієнта.

Так, клієнт зараз не в кращій формі, але він далеко не дурний.

Не намагайся напхати йому повні кишені твоїх рішень. Допоможи йому знайти свій власний вихід.

Максимум, що ти можеш зробити - показати людині його непросту життєву ситуацію з іншого боку. Або боків. Допомогти накидати варіанти виходу. Але право вибору залишається тільки за клієнтом. Навіть якщо тобі здається, що він пішов не в той бік. Кожна людина - мудрець для самого себе. І вона точно знає куди йти. Але не завжди на це може зважитися. Твоя задача, як психотерапевта, сказати «Довіряй собі і своїй інтуїції. І ти підеш саме туди, куди тобі треба на цей момент твого життя ».

5. Не намагайся проживати життя клієнта замість нього

Це його життя. Всі випробування, які випадають на життєвому шляху, даються людині для того, щоб він чогось навчився. Якщо ти щось робитимеш замість нього, він не навчиться цього ніколи. Тільки продовжиш його танталові муки. Не заважай йому помилятися, спотикатися, падати. Іноді в глибоку яму. Іноді в яму з лайном. Він сам повинен пройти через страх, жах, злість, біль, відчай, розчарування, відразу, безсилля .... Бо іншого шляху позбутися болю немає. І, тільки пройшовши через все це, людина поступово знаходить спокій і радість буття.

Максимум, що ти можеш зробити - просто простягни йому руку. І будь спокійна, якщо він її не візьме. Не тягни його звідти силою. Значить, він поки до цього не готовий.

6. Не вдягай собі корону

Ти не всесильна. Ти не можеш творити дива. Ти не можеш допомогти всім. І в усьому.

І те, що відбувається між тобою і клієнтом на зустрічах, внесок обох. 50 на 50. Твоєї заслуги рівно стільки скільки і заслуги клієнта. «Я такий тому, що ти є». (Мартін Бубер). Тільки робити йому все доведеться самому. Бо це його життя.

І з того, що ти сказала, він не візьме все 100%. Тому що на одну і ту ж ситуацію ми дивимося по-різному. В силу своєї статі, віку, виховання, невихованості, стосунків у сім'ї, принципів, переконань, світоглядів, .... настрою на цю хвилину, врешті решт. Може прислухатися до чогось, а може і ні. Може візьме зовсім небагато. А може послухає і зробить висновок: «Маячня сивої кобили. Я мав рацію - херня ця ваша психологія ».

Максимум, що ти можеш зробити - визначити межі своїх «можу», «не можу: «зараз або взагалі», «це треба спробувати», «це не буду пробувати ніколи», «цього треба навчитися: терміново або трохи згодом», «на це не буду витрачати час ».... і визнавати своє безсилля: перед самою собою і говорити про своє безсилля клієнту.

7.Не чекай подяки

Ясна річ, що добре слово і кішці приємне. Але у кожного з нас своє поняття про добро і зло. В силу своєї статі, ... і т. п.( див п.6). І те, що ти розцінюєш як свої добрі наміри по відношенню до когось, цей хтось може ставитися до цього з точністю до навпаки.

І так, після року інтенсивної терапії, на яку прийшов / приповз сам (часто, довго, в різний час доби - вночі по телефону) людина може сказати тобі ж «Я сильний. Я сам з усім впорався. Мені не потрібен ніякий психотерапевт. Все це херня ». І як би боляче не було це чути, це був твій вибір. Ти могла б цього і не робити. І людина має право думати саме так, як вона думає.

Максимум, що ти можеш зробити - радіти несподіваним рідкісним «Дякую. Не знаю, щоб я без Вас робила ». "Дякую. У моїй голові тепер порядок »......«Дякую, що були поряд, коли від мене відвернувся весь світ...»...« Дякую Вам, Галино Павлівно, що Ви тоді залишилися поруч. Тоді, коли я був на грані. Якби не Ви, мене б уже не було в живих ».…

25.01.21 © Галина Руднева

Опубликовано 2021-01-26 в 08:13