ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) в учасників бойових дій

ПТСР сьогодні у тренді. Ми «спотикаємося» об цю абревіатуру на кожному кроці. Цей термін у психології відомий давно. Але саме зараз, із початком війни, його почали активно розкручувати. І ярлик «ПТСР» наполегливо намагаються навісити чи не на кожного, хто був у зоні бойових дій.

Я шість років працювала психологом на базі шпиталю з учасниками бойових дій та тими, хто був у зоні АТО. Активно працювала. Щодня. І багато. У зв'язку з цим дозволю собі поміркувати на цю тему.

Отже.

Посттравматичний стресовий розлад

Ключове слово – «посттравматичний». Тобто людина має отримати психологічну травму. І отримати її можна лише у кризовій ситуації. Кризовою ситуацією може бути все, що завгодно: насильство фізичне (в сім'ї, в колективі...), насильство психологічне (в сім'ї, в колективі....), аварія, зґвалтування, війна, стихійне лихо, втрата роботи, народження дитини.........

Криза - процес, коли організм не в змозі виконати вимоги навколишнього середовища. Він може тривати місяцями та роками. Трясе по всіх напрямках: тіло, емоційна сфера, комунікація, соціальні навички. [1]

І процес цей, так би мовити, 2 в 1. Точніше, два процеси:

1. Втрата чогось дуже важливого та цінного. Тобто втрата базових цінностей. [2]

2. Ресурси, які ми здобуваємо, проживаючи кризу.

Отже, травма — кризова подія, переживання якої зупинено. Тобто, не оплакана втрата і не помічено те нове, що виникло після кризової події. Якщо є з ким сумувати і від кого отримати підтримку, травми не буде. Якою б жахливою була ситуація. Як правило, учасники бойових дій мають з ким пережити те, що з ними було. Між людьми встановлюється така близькість та порозуміння, якого ніколи не було і, можливо, не буде. Це одна із причин, чому тягне назад.

Йдемо далі. «Стресовий»

Стрес - стан тривалого психічного напруження. Плюс фізичної напруги, тому що в момент стресу, як втім і в будь-якій іншій ситуації, тіло реагує першим.

Наголошую, тривала напруга.

Тому дуже важливо враховувати де, з ким і скільки часу знаходилася людина. А також які завдання виконував.

Де? - Яка лінія оборони.

З ким? - точніше, які стосунки з тими людьми, які були поряд. Є випадки, що з такими своїми і ворогів не треба. Людині «свої» не давали спати протягом тижня. Тільки засне, а вони його будять. Самі при цьому сплять по черзі. Звичайно, втеча з позицій. Інстинкт самозбереження кермує.

Скільки часу? - особливо це стосується перебування на нульовій позиції. Багато хто знаходився там по року і більше. Без виїзду у мирну зону. І з якого року на війні.

Все це потрібно розглядати у комплексі. І обов'язково індивідуальний підхід до кожного. Так як реакція на стрес у всіх різна: залежно від статі, віку, життєвого досвіду, стосунків у сім'ї, ставлення до того, чим займається, як потрапив у зону бойових дій, моральних принципів, хто чекає вдома і чи взагалі чекає, настрої на момент стресової ситуації. Когось година в полоні рубає сильніше, ніж перебування там півроку іншого.

Йдемо далі.«Розлад»

Здебільшого, у слово ми вкладаємо сенс поломки. Полазила за словниками.

Значення

1. дія за значенням гл. засмучавати, засмучуватися;

2. результат такої дії; порушення ладу, відсутність стрункості;

3. безладність;

4. несправний або поганий стан справ, господарства і т. п. через понесену шкоду, порушення порядку в чомусь;

5. втрата настройки прийому електромагнітних хвиль;

6. захворювання, внаслідок якого перестає нормально функціонувати будь-який орган;

7. психол. втрата душевного спокою, рівноваги;

Стосовно учасників бойових дій я однозначно і наполегливо вибираю «порушення ладу». Того ладу, з якого ця людина вийшла. Ладу буденності. Ладу громадянського життя. І став воїном. І це нове налаштування. Хто бачив смерть, той життя не боїться. І ці люди змінюють і надалі будуть змінювати налаштування нашого суспільства. Своєю активною громадянською позицією. Своїм підвищеним почуттям справедливості. Своєю небайдужістю до того, що відбувається поруч із ними. Своїм ставленням до цінності людського життя. Своїм прагненням змін.

Тому я закликаю своїх колег бути дуже і дуже обережними у постановці діагнозу ПТСР. Особисто в мене, після зустрічі з майже тисячею учасників бойових дій (а може і більше, точних підрахунків не вела) «зламаних» було одиниці. Я маю на увазі тих, хто приходив до мене на консультації. І ті «лагодилися» після однієї-двох зустрічей. Іноді і після єдиної фрази «Все, що з Вами відбувається, це нормально. Це є нормальна реакція на ненормальну ситуацію, в якій Ви знаходилися. І про це можна говорити із фахівцем. Чим ми з Вами і займатимемося під час наших зустрічей.»

Хоча, може, це тільки мені траплялися такі чудові люди.😉

[1] — докладніше про кризу див. у нотатці «Що таке криза і з чим її їдять?»

[2] - докладніше про втрату див. у розділі «Втрата»

Опубликовано 2021-11-22 в 14:12:52