Правила гри

«Все наше життя – гра, а люди в ньому актори» В. Шекспір

Всі події, які відбуваються навколо нас – проміжні етапи самих різних ігор. Наприклад, вдома ми можемо грати у гру під назвою «Сімейне життя», «Я – голова сім`ї», «Мама», «Тато»…. На роботі – гру під назвою «Робота», «Бізнес», «Керівник», «Підлеглий»… З приятелями граємо у гру «Дружба», «Рибалка», «Шопінг»… З жінкою/чоловіком, що нам подобається – у гру «Любов», «Секс», «Флірт», «Фанзона»,… Вже п`ятий рік люди нашої країни грають у гру «Війна», «Зона бойових дій», «Демобілізація»….. У кожного з нас своя роль у цій грі.

Крім назви, ролей, є ще і свої правила гри. Коли домовляємося про правила на березі. Коли в човні. Коли вже на місці подій, тобто, по ситуації. Все це присутнє і на війні.

Але…

Нашим життям керує інстинкт самозбереження. Щоб ми пожили подовше та пограли побільше. А на війні шанси закінчити гру «Життя» достроково дуже високі. І перебування людини у зоні бойових дій, довготривале. Тому швидко підключаються підсвідомість, несвідоме. Хоче чи не хоче. Знає чи не знає. Поступово людина починає жити за правилами війни. Психологічними правилами війни, насамперед.

І вони жорсткі. А що ж ви хотіли, коли на кону Життя? В один і той самий момент людина має робити діаметрально протилежні речі:вимкнути одне – увімкнути інше.

Наприклад. Вимкнути емоції. Бо вони забирають багато сил та знижують концентрацію. Дуже непросто вимкнути страх, біль(фізичний і психологічний), відчай… Не сумувати, не плакати за загиблими… Та людина звикає до всього. І вчиться всьому. Коли добровільно. Коли під тиском Життя. Через деякий час емоції вимикаються автоматично. І в той самий момент має максимально працювати зір, слух, нюх, відчуття. Бо треба помічати будь-які, навіть дрібнесенькі, зміни у оточуючому середовищі. Десь тріснула гілка… Десь не так закричав птах… Десь тоненька ниточка під ногами… Чи йдуть за тобою свої… Чи нема поряд чужих…

Це велике напруження на психіку і тіло. Довге перебування у такому стані виснажує. Тому і розслабляються переважно за допомогою алкоголю, наркотиків, заспокійливих ліків. Не всі. Але багато хто. Це не погано і не добре. Це факт.

Незнання законів не звільняє від відповідальності, але дуже полегшує життя. Коли знаєш правила гри, зникає напруження. І… з`являється…азарт. Тому оголошую правила для гри «Війна» . З описом зовнішніх проявів та коротко, що робити тим, хто поряд з тим, хто воював. Впевнена, це корисно знати й самим учасникам бойових дій і тим, хто довгий час перебував у зоні бойових дій. Хоча «довгий час» - це досить відносно. Бо буває хвилина, наче все Життя, і все Життя, наче хвилина.

І правило війни Зупинись в хаосі
(хаос - будь-яка незрозуміла ситуація)

Зовнішні прояви:
- нерухома поза;
- відсутній погляд.

Що робити?
- здалеку попередити про свою присутність;
- запитати, чи можна підійти;
- підходити тільки з боку обличчя особи (підхід зі спини сприймається як загроза).

ІІ правило війни Жодних почуттів

Зовнішні прояви:
- відсутні емоції;
- міміка особи не відповідає тексту;
- складно проявляти теплі ніжні почуття.

Що робити?
- залишити спроби вивести з цього стану.

ІІІ правило війни Знай, що тебе оточує

Зовнішні прояви:
- підозрілість;
- обережність;
- недовіра.

Що робити?
- попередити про свою присутність;
- пояснювати, що збираєтеся робити.

IV правило війни Довіряй перевіреним
Зовнішні прояви:
- мовчить;
- спостерігає;
- уважно розглядає;
- довіряє тільки конкретним вчинкам.

Що робити?
- обіцяти тільки те, що можете зробити;
- проявляти щирість;
- виявляти повагу (коли її немає, краще промовчати).

V правило війни Дій миттєво
Зовнішні прояви:
- рішення приймає швидко - на рівні інтуїції;
- на загрозу реагує автоматично;
- під час несподіваного різкого звуку смикається, падає на землю, може накрити когось собою.

Що робити?
- уникати несподіваних різких звуків;
- попереджати про те, що зараз піде різкий звук;
- подякувати за те, що намагався захистити;
- сплячого ветерана будити здалеку і тихо;

VI правило війни Будь непередбачуваним для всіх
Зовнішні прояви:
- йде від Вас мовчки;
- приховує своє місце знаходження;
- приховує плани на майбутнє.

Що робити?
- пояснювати, з якою метою цікавитеся;
- говорити про свої почуття в той момент, коли він зникає.

VII правило війни Завжди плануй наперед

Зовнішні прояви:
- покроковий, на кілька кроків вперед, план (що я буду робити, коли ...).

Що робити?
- Підтримувати плани (є план - є сили адаптуватися до мирного життя)

Будь-які ігри обов`язково колись закінчуються. «Війна» теж. І переходить у іншу – «Цивільне життя після війни». А це ще той квест.

І самі, хто воював, і ті, хто довгий час перебував у зоні бойових дій, і ті, хто чекав намагаються миттєво перемкнутися на нову гру. А ще б краще на стару. На ту, що була до війни. І правило якої добре знайомі. Переступив поріг дому – все. Війна залишилася за порогом. А так не буває. Коли ми зупиняємо машину, вона ще деякий час їде тим самим маршрутом. І швидкість зменшується поступово. І час треба, щоб змінити маршрут.

Так само людина, миттєво не може вимкнути війну. І деякий час буде жити за тими правилами тут, завдяки яким вижила там. Поступове психологічне повернення з війни – це нормально. Відчуття, що тіло тут, а душа там у перший час перебування вдома - це нормально. Розгубленість, що невідомі правила нової гри - це нормально.

Треба дати собі час на адаптацію. Закликаю і тих, хто поряд з тими, хто знаходився у зоні бойових дій – дайте вашим близьким час зупинитися після війни і вибрати новий шлях у цивільному житті. І собі дайте час звикнути до тієї нової людини, яка повернулася.

ПОВЕРНЕННЯ З ВІЙНИ

Війна — жорстокі жорна,
Що лущать тіло й душу.
І ось тепер я в жорнах.
А жити якось мушу.

ЗалишИлася душа
На війні. Без тіла.
Там блукає, не спіша.
Не знає, щоб хотіла.

Дорога додому — страшніша за бій,
В якому загинули друзі.
І цей невитЕрпний, вбиваючий біль
Мене, мов каміннями, грузить.

Поверталася душа
Додому вслід за тілом.
Спокій поки не знайшла.
Так, як би хотіла.

Пройшов через пекло, щоб жити знову.
І став я сильним дуже.
Побудуємо ми, брате, Україну нову.
Спи спокійно, друже.

Повернулася душа.
Та з’єдналась з тілом.
Спокій свій вона знайшла.
Так, як і хотіла. © Галина Руднева

У грі завжди є виграш. Але обов`язково є й програш. Спробуйте всі ваші вдачі сприймати як миттєві виграші, а невдачі – як миттєві програші. І ви зможете отримати задоволенні від гри під назвою «Життя».

© Галина Руднева, психотерапевт, практичний психолог

Опубликовано 2021-05-10 в 14:00:49