Чому люди самі собі псують життя? Або коли і сила є, і воля, але чогось не вистачає.

От здавалося б, витягнув лотерейний квиток, спіймав за хвіст золоту рибку - згадай про все що мріяв, коли в тебе цього шансу ще не було, втілюй ці мрії в життя і будь щасливим та вдячним долі за таку можливість.

Так нє ж... треба щось втнути, щось таке почати чудити, щоб про...гм-гм і золоту рибку і лотерейний квиток.Ну навіщо? Як це називається?А це називається програшний життєвий сценарій. Коли нехтуючи всіма можливостями, робиш так, щоб було тобі ж гірше.Нагадаю: життєвий сценарій, це неусвідомлений, часто драматичний і песимістичний, обмежений в своєму розвитку план на життя. В реалізації якого людина приходить до підтвердження своїх обмежуючих переконань типу "третій раз заміжня, і скрізь все однаково", або "всі баби дурепи невдоволені", або "зі мною завжди так несправедливо" і т.д. і т.п. В чому підвох, адже жодна людина свідомо не воліє бути нещасною, неуспішною та страждати?

А справа ось в чому. У нас є СВОБОДА волі і СИЛА волі - це різні речі.Доросла людина наділена свободою сама приймати рішення, будувати своє життя, відносини, робити ті чи інші життєві вибори. Тобто вже не мама, не вчитель, не начальник, а внутрішній сформований Дорослий Егостан має допомагати і спрямовувати особистість, щоб ці вибори (рішення, дії, поведінка) були РОЗУМНИМИ, адекватними та корисними для самої людини.А сила волі - це завзятість та здатність дотримуватися обраного рішення та вибору (накачати прес, схуднути, навчитися грати в теніс, вивчити іноземну мову тощо). Свобода волі потрібна людині для того щоб мати можливість обрати нову більш ефективну і здорову форму поведінки, прийняти свідоме рішення, щодо свого життя, а не слідувати тим наративам, які, можливо, "прописані" в підсвідомості.

А сила волі - це помічник і ресурс щоб реально себе "переналаштувати", випрацьовати в собі нові ефективні навички поведінки (говорити ввічливо без підвищення тону, бути уважним до партнера, добрим для дітей тощо). Але от халепа, якщо людина свою свободу волі використовує незріло, нероумно, а інфантильно, просто як емоційне "дитяче" бажання зараз з'їсти всі цукерки, а що буде далі - хз, або не робити уроки, тому лінь. То й сила волі за таких обставин перетворюється на ослячу впертість, дурну силу, продовжувати пручатися здоровому глузду, не визнавати і не брати відповідальність, залишатися в стагнації, старому сценарії та формі поведінки.

От і виходить, що в принципі можеш жити по новому, кращому, а живеш по старому і гіршому сценарію, моделі...Бо якщо навіть одного чудесного дня ти виграв в лотерею і спіймав рибку, це ще нічого не значить, якщо рибку ти на обід зїси, а квитком потім підітрешся. Сумно, але така ваша воля...

...Ніхто не може і не повинен зобов'язувати тебе бути щасливим/вою.

В той же час, ніхто з нас не народився із знанням та вмінням будувати своє щасливе сьогодні і завтра і післязавтра, ми цьому вчимось - правильно розпоряджатися своєю свободою волі, розвиваємо необхідні погляди, вміння та навички. І от як раз тут потрібна вся сила волі, реалізувати це право .

І перший крок, це усвідомлення і вдячність за наданий шанс, який реалізувати можеш тільки ти сам. Ти сам.

З повагою, психолог, психотерапевт Тетяна Яненко

Останнє редагування 22-01-2025 в 02:11 за Києвом