Людина з дітьми або ПАРТНЕР… З ПРИЧЕПОМ? Чи є підводні камені, якщо ви хочете почати життя з початку

Сьогодні до Вашої уваги пропоную важливу, актуальну і досить чутливу тему: побудови відносин після розлучення та питань, з якими стикаються люди, хто має дітей від попередніх відносин. Оскільки відсоток розлучень не тільки в Україні, а в світі в цілому дуже високий, ми можемо говорити про те, що в сучасному суспільстві філософія, суть, практичні задачі, причини і, власне, місія шлюбу істотно змінилися. Відповідно змінилося і саме відношення до цього поняття та форми людських відносин.

Тепер на відміну від «сім’я будь якою ціною» або «шлюб заради шлюбу, щоб люди нічого не подумали», головна вимога така: «у відносинах має бути добре». Можливо, саме ця обставина вплинула на те, що змінилося також ставлення до самого факту та ситуацій розлучення. Тепер воно не таке катастрофічне як раніше. Все рідше використовуються наративи і псевдо жертовні рішення, що після розлучення особисте життя закінчене і залишається жити виключно для дітей або котів. І вже все менше лунають риторичні питання із заламуванням рук «чи є життя після …?». Ми знаємо що є, а вже як ми його організуємо – наш вибір, наше право і наша відповідальність.

Отже, якщо є розлучення, то відповідно трапляються і наступні відносини, укладаються шлюби, створюються сім’ї. А це значить, що нові шлюби і сім’ї торкаються і безпосередньо включають в себе і наявних дітей від попередніх відносин. Про особливості побудови стосунків та розбудови таких відновлених і об’єднаних або розширених сімей і пропоную поговорити. Оскільки тема реально дуже обширна і всі супутні питання, та пов’язані проблеми потребують розгляду – дана стаття буде подана частинами:

1. Частина 1. «Людина з дітьми або ПАРТНЕР… З ПРИЧЕПОМ? Чи є підводні камені, якщо ви хочете почати життя з початку?»
2. Частина 2. «Шукати ЧОЛОВІКА, ЧИ «БАТЬКА» ДІТЯМ? Або за якими принципами та критеріями обирати собі нового партнера?»
3. Частина 3. «Коли з’їжджатися і чи варто це взагалі? Основні моменти, які слід враховувати, якщо у вас або вашого партнера є діти»
4. Частина 4. «Мамин чоловік чи другий тато. Поради, як побудувати відносини з дітьми в вашій новій родині.»

Все нижче викладене буде справедливе для сімей як з вітчимами, так із мачухами, а також випадків, коли в обох партнерів є діти. Але для спрощення сприйняття тут розглядатимуться найбільш часті випадки для нашого суспільства, коли в родину приходить новий чоловік.

Отже, частина 1

Людина з дітьми або ПАРТНЕР… З ПРИЧЕПОМ? Чи є підводні камені, якщо ви хочете почати життя з початку?

Одна з причин, чому я вирішила написати цю статтю, це те, що, на жаль, в нашому молодому і прогресивному українському суспільстві досі нерідко зустрічаються ганебні та примітивні, зухвалі рудименти пострадянської перебудови, коли жінка із «товарища» і «боєвой подругі», в разі розлучення автоматично перетворювалася на «развєдєнку» та партнера з причепом. Не знаю, як і чому наш високоморальний і інтелектуальний соціум докотився до цього, але слід визнати, що такі маркування присутні в поглядах і неофіційних розмовах без краваток в парах кальяну.

Є випадки, коли чоловіки абсолютно безпідставно і неправомірно, навіть будучи самі розлученими, жінок, що розлучилися і мають дітей, зневажливо відбраковують як щось менш варте. Прикро, але саме ця категорія чоловіків після власного розлучення дуже скоро забувають про наявність власних дітей та свій батьківський обов’язок.

Страх цього тавра і шлейфу проблем, який він за собою несе, нерідко спонукає жінок приймати невірні рішення – залишатися в деструктивних відносинах, вірити залякуванням та маніпуляціям, що ти зі своїми дітьми нікому не потрібна і сконаєш від голоду і холоду, заводити відносини на стороні, аби тільки не бути розлученою та самотньою, боятися нових стосунків і страх створення нової сім’ї.

Але ж хіба так має бути? Невже такі безславні ганебні приклади та випадки мають ставати втіленням думок та моральних цінностей народу і творити погоду та настрої?..

Особисто в моєму просторі достатньо чоловіків, які хочуть родину, люблять дітей і діти в сім'ї не проблема та зайвий рот, а радість та один із сенсів та можливостей для самореалізації. Але я часто стикаюся з чужими жіночими реальностями, в яких таке неподобство має місце бути. Тому що вони натрапляють/зустрічають/обирають/сприймають серйозно просто не тих чоловіків, що треба. І це друга причина, чому я вирішила написати дану статтю.

Коли жінка після розлучення відчуває себе розгубленою, можливо надломленою - дуже важливо не вірити дурницям, не називати, не вважати себе якоюсь бракованою невдахою, а своїх дітей - обузою на шиї. Тому що найбільша проблема як раз в цьому.

Один із основних законів психології говорить про те, що ми зустрічаємо те в що віримо і підсвідомо очікуємо. За принципом компліментарності, такі жінки і такі думки будуть просто магнітом для чоловіків незрілих або травмованих, які розважаються і самостверджуються ображаючи, обманюючи і переконуючи жінок в їх не-Окейності (пффф, абсурд який!). А її (жінки) фільтри сприйняття реальності будуть щоразу пропонувати і фокусувати увагу на «принЦах» із такими обмеженими поглядами і будуть доводити їй її ж переконання.

Шановні жінки, все залежить від вашої особистої думки, позиції та ставлення до себе, своїх дітей і свого минулого досвіду. Ваша власна оцінка, інтерпретація та позиціонування себе відіграє дуже важливу роль у взаємовідносинах з іншими. Ми самі транслюємо як з нами і до нас потрібно відноситися і поступати. Ви не маєте всім заходити і підходити. І Ви маєте також не кидатися на абищо, а фільтрувати і обирати гідні пропозиції та достойних людей.

Третя причина, виникнення даного посту, тому що, на жаль, в Україні, як до речі буде чесно сказати і в інших країнах пострадянського простору, відношення та ставлення до чоловіків та жінок які розлучилися і мають дітей – різне. Як правило, після розлучення діти залишаються із матір’ю. Батько має і в кращому випадку виплачує аліменти. Але, як би прикро це не звучало, часто ні аліментів, ні побачень, ні пробачень, ні будь яких інших нормальних взаємодій та участі в житті дитини часто немає. А ще частіше – ця участь поступово сходить нанівець.

Але! Вже давно не в паралельному, а в нашому світі у сусідніх країнах на законодавчому і морально-ментальному рівнях до питань партнерства та батьківства ставляться, на мій погляд, більш прогресивно та цивілізовано.

Про що це я? А про те, що в багатьох країнах не тільки юридично визначено а, що важливо, практично працює, правило та система, що тато і мама в разі розлучення продовжують в рівних частинах опікуватися дітьми.

Це означає, що половину витрат фінансових, і половину часу з дітьми (школа, садочки, гуртки, домашні завдання, візити до лікарів в разі хвороби, приготування вечері і казку на ніч) забезпечує і проводить кожен із батьків по черзі.

Тобто, бути батьками і виконувати свої батьківські обов’язки - це відповідальність нормальної морально і психічно здорової людини і ніяк не залежить від того в шлюбі ви, чи ні.

І ОЗНАЧАЄ, ЩО ЖОДНИЙ ГЕНДЕР (ЖІНКА ВИ, ЧИ ЧОЛОВІК), НЕ ВВАЖАЄ І НЕ ВВАЖАЄТЬСЯ В БІЛЬШ ВИГІДНОМУ, ЧИ, НАВПАКИ, В МЕНШ ВИГІДНОМУ, НЕ КОНДИЦІЙНОМУ СТАНІ, ЯКЩО МАЄ ДІТЕЙ.

В результаті, люди можуть більш спокійно і виважено, виховувати дітей, будувати свої особисті відносини і створювати надалі сім’ї, які називаються «відновленими». Це сім’ї в яких є діти від попередніх шлюбів, в яких і діти, і дорослі почуваються нормально, природньо, щасливо. І люди не вбачають в цьому якоїсь проблеми за помовчанням, а прагнуть побудувати хороші стосунки з усіма членами родини.

Вважаю, що тут ми можемо скористатися заповітом нашого класика і перейняти корисний позитивний досвід. Адже так важливо переоцінити для себе, обрати і залишати ті моделі та приклади, які сприяютимуть благополуччю нашого соціуму на загальному та індивідуальному рівнях.

…продовження даної теми читайте в наступному пості.

Останнє редагування 24-01-2025 в 04:04 за Києвом