АДАПТАЦІЯ І ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАХИСТИ. І ЧОМУ НЕ МОЖНА ЗВИКАТИ ДО ВІЙНИ.

Війна, і все що відбувається навколо, продовжує на нас впливати. Цей вплив потужний, в більшій мірі негативний і важкий для усвідомлення, інформаційного та емоційного перетравлення.

Я проводжу багато консультацій і спостерігаю, як психіка кожної окремої людини намагається справитися з тим, що відбувається, намагається знайти пояснення, шукає шляхи і способи сховатися від болісних емоцій, хоч у чомусь знайти опору.

Але чи завжди наша психіка «права» і діє на користь нам?

Найгірше що зараз може статися, це звикнути до війни і перестати її помічати.

На захист від шоку, емоційного нестерпного болю та жаку, у нас включаються деякі психологічні механізми. Вони трохи «пом’якшують» правду, віддерміновують усвідомлення деяких факів, та змінюють наше сприйняття реальності. Але якщо вони діють надто довго, то можуть більше нашкодити аніж допомогти.

Чому? Психологічний захист можна порівняти з анестезією. Яка допомагає пережити і не відчувати страшний біль, при тяжкій травмі або під час хірургічного втручання. Але постійно бути під анестезією, це бути постійно в зміненому стані свідомості, іншій реальності, із заблокованими емоціями, не прожитими почуттями, що є внутрішньою бомбою уповільненої дії, не менш небезпечною ніж зовнішня зброя.

В той же час, механізм адаптації – це еволюційний процес формування нових видів реакції, нових пристосувань, норм та способів поведінки, що дає можливість індивіду краще виживати в нових умовах, бути сильнішим, дієвішим, життєспроможнішим.

Адаптація і психологічні захисти - різні речі. Потрібно розуміти, що автоматично запущений психологічний захист (тобто колись давно сформована реакція), це далеко не те корисне новоутворення, яке називається адаптацією.

Адаптація, це коли при повітряних тривогах виробляється новий патерн реагування, і людина йде в укріплення щоби вижити.

Коли вчиться жити в нових умовах, опановує нову діяльність або професію, а не прагне будь яким чином продовжувати жити далі звичним укладом.

Приклад психологічного захисту - коли людина «не чує сирени» та ігнорує небезпеку. Або живе в перманентному очікуванні «от –от все закінчиться, тоді…», це не про надію та віру, а про зависання у часі між минулим та майбутнім.

Психологічні захисти різні і проявляються залежно від індивідуальних особливостей особистості.

Наведу приклад деяких з них:

• • Заперечення: «ні, вони (вороги) вже не повернуться до нашого міста», «ні, над нами більше не будуть літати ракети»…
• • Витиснення: коли у людини зникають з пам’яті емоційно складні та травматичні події, чим більше травма, тим більше витіснення. Або людина свідомо намагається уникнути складної та болісної реальності по принципу «я цього не бачу, цього не існує, а значить мене це не стосується»; «я вже не там, я хочу назавжди забути та стерти це із пам’яті». Власне бажання зрозумілі, але так воно не працює.
• • Пасивна агресія: проявляється в неконструктивних думках та поведінці. Наприклад: «я в своєму місті, я в своєму домі, я не буду ховатися (виїзджати, вчитися володіти зброєю або технікам самооборони), як прийдуть (вороги) – тоді буду вирішувати що робити». В деструктивному пошуку винних в ситуації (родичів, сусідів, політичних діячів), наприклад «це потрібно було давно так робити, ще в N- році, а що тепер…», «а чого ж ви не за того президента голосували?» тощо. Вираженні агресії та емоційного напруження шляхом супротиву, заперечення, сперечання заради сперечання.
• • Прийняття бажаного за дійсне: «Київ звільнили, а Київ – це столиця, значить перемогли». «Ми тепер в іншій країні, тепер все буде чудово...».
• • Раціоналізація: один з видів психологічної пасивності, яка маскується за постійним моніторингом, аналізом та інтерпретацією новин та подій, за якою крім демагогії нічого не стоїть. Небезпека в тому, що раціоналізація - це глухий кут, куди може тікати людина від власних емоцій (тобто не відчувати їх), а також ілюзія бурхливої мислиннєвої діяльності, в якій насправді і втрачаються сили та енергія, яку можна було б направити на дійсно корисні для себе речі.
• • Інфантилізація: проявляється в незрілій позиції просто сидіти і чекати, поки все це мине, що хтось прийде та врятує, або налагодить життя в іншому місці. Схоже на притаманну дитячому віку гру «чик-чирик я в хатинці». Людина знаходить і занурюється в приємний и безпечний для себе світ комп’ютерних ігор, читання художньої літератури в величезних об’ємах (наприклад), і не хоче торкатися до зовнішньої реальності. Характерним проявом можуть бути думки та позиція «мене це не стосується, нехай домовляються «сильні світу цього», «я не знаю, що я можу», «що скажуть, те й буду робити». Дозволити собі таку дитячу позицію під час війни – це перекласти відповідальність за своє життя не зрозуміло на кого.
• • Знецінення: як психологічний механізм може проявлятися в неадекватній оцінці (знеціненні) самих стимулів та їх значення. Наприклад: «постріли – це не ракети», «ще не дуже близько бахкає…коли бахне за городом, отоді я подумаю, що робити». Знеціненні можливостей та власної здібності діяти по-іншому, по-новому: «що я можу? я людина маленька, ніхто ніде нічого не вирішує», «немає ніякого сенсу нічого робити», «я не зможу там знайти роботу/ вивчити мову», «як я мушу шукати роботу під час війни? Іншим вдається, а я не такий…» тощо.

Наголошу ще раз, що за всіма психологічними захистами стоять почуття та емоції, до яких людина боїться свідомо або несвідомо торкатися. Вони нікуди не зникають, а накопичуються у вигляді некерованої напруги в думках, поведінці та тілі.Оскільки психологічні захисти були сформовані здебільшого ще в дитинстві, то підсвідомість їх включає автоматично, «вважаючи», що людина не зможе справитися, «витягнути» цю реальність і натомість пропонує свою.

Таким чином, деякі психологічні захисти привчають нас жити у війні не помічаючи її, і того, що відбувається навколо.

Адаптації, які мають виникати, це навпаки – пристосування, що допомагають нам боротися і виживати.

Це нові звички, нові навички, нові погляди, нові рішення, які роблять нас сильнішими, емоційно витривалішими, соціально небайдужими та єдиними в поглядах і цінностях, допомагають вижити, дають сили змінити ситуацію, зупинити агресію, перемогти.

Більше про корисні новоутворення та адаптації, які вважливо в собі помічати та розвивати читайте в наступних статтях.

Бажаю нам всім емоційної витривалості та душевного тепла, бути міцними і рішучими, людьми і воїнами з великої літери, сил нам і наснаги, правильних думок та конструктивних корисних дій!Скорішої перемоги і миру на нашій землі!

З повагою, психолог, психотерапевт Тетяна Яненко

Дата публікації 2022-11-25 в 18:15:56

Осстаннє редагування 2022-11-29 в 04:47