Частина 3. КОЛИ МОЖНА З’ЇЖДЖАТИСЯ ...У відновленій родині не тільки діти прийомі - батьки також

Для того щоб дійсно побачити і пізнати людину потрібен час. І ще більше часу потрібно щоб дійсно стати дорогими один одному, побудувати між собою стосунки, задовольнити свої першочергові голоди, перейти із фази «зачарованості та закоханості образом» в фазу коли партнери бачать і сильні і не дуже сторони один одного, але все рівно хочуть продовжувати бути разом, тобто свідомо обирають кохати один одного. Тому краще не форсувати всі ці процеси. Не варто прискорювати події, знайомити дітей з новою людиною після двох тижнів знайомства, спішити створювати нову «ячейку общества» або з’їжджатися для спільного проживання.

Дайте собі і своїм відносинам час розвинутись і все стане ясно і зрозуміло саме собою. Насамперед ви маєте побудувати здорові, теплі, конструктивні стосунки, вміти ефективно і якісно взаємодіяти, вирішувати буденні питання, любити один одного, підтримувати і поважати.

Насправді у нас самих дорослих повно раціональних і ірраціональних страхів, сумнівів, упереджень, сумного попереднього досвіду, який ми безсвідомо часто проецюємо на нового партнера та нові стосунки.

Наприклад, жінки розмірковуючи про нові відносини бояться, що партнер буде ображати дітей, що діти не сприймуть нову людину в родині, що через це зіпсуються відносини. В той же час вони хочуть, щоб він замінив тата, щоб став навіть кращим за біологічного, щоб полюбив дітей як рідних, щоб був терплячий і лагідний, але принциповий і відповідальний, щоб показував гарний приклад, щоб любив їхню маму, заробляв багато грошей і всі жили добре і щасливо і т.д. і т.п. Коротше, вони мріють про «нову ідеальну родину», ідеального чоловіка, і ідеального батька своїм дітям.

І перед тим як з’їжджатися вкрай важливо бути ближче до реальності.

Чого бояться чоловіки, або партнери без дітей?

1. Не хочуть собі зайвого геморою. І це зрозуміло, а хто його хоче?
2. Не хочуть робити те, що не хочуть (не люблять). І це реально правда. У чоловіків, порівняно із жінками, слово "потрібно" працює гірше, ніж «хочу». Зате все чітко і ясно: коли чоловік щось робить, то він значить дійсно щось з цього хоче.
3. Не хочуть бути в чомусь винними (у багатьох залишився гіркий присмак і негативний досвід попередніх відносин).
4. Хочуть не сім’ю а просто жінку.
5. Хочуть, щоб їм жилося краще, ніж до цього.

І все це потрібно обговорити, перед тим як. Бо якщо ці хвилювання, питання та запити не вивести з тіні, залишити якісь аспекти непроясненими, то велика вірогідність того, що саме вони, як граблі та привиди минулого знову постануть у відносинах і будуть бар’єром між партнерами.

В ході та процесі спілкування важливо прояснити як саме кожен з вас і ви разом дивитесь на процес взаємодії та виховання, як його уявляєте. Подумайте про свою власну життєву ситуацію і сформулюйте питання, які є принциповими для вас, про які нюанси ви б хотіли домовитися і обговорити. Дізнайтеся, які в вашого можливого партнера погляди і підходи до виховання, яких принципів він дотримується, які цінності сповідує.

І коли ви будете відчувати спокій та впевненість поряд із партнером, рухатися в напрямку бажаного спільного майбутнього, перед тим як переїжджати в спільне помешкання ОБОВ'ЯЗКОВО ЩЕ РАЗ АБО ЗНОВУ потрібно проговорити: фінансові питання, питання розподілу відповідальності в питаннях, що стосуються дітей і питаннях майбутньої сім’ї (за ким останнє слово), питання участі і виховання, моменти обмеження та покарання, а також режиму, особливостей харчування, відвідування курсів, навчання тощо.

ЧИ ПОТРІБНО ПОПЕРЕДНЬО ГОВОРИТИ ПРО ЦЕ ДІТЯМ І ЯК САМЕ?

Звісно і обов’язково.

Коли дорослі приймають рішення одружитися, з’їхатися з новим партнером, вони мають обов’язково поговорити перед цим з дітьми. До цієї розмови варто підготуватися і закласти, як то кажуть підґрунтя, вибрати слушний момент, продумати наперед що саме і як ви збираєтеся повідомити. Адже майбутні зміни будуть безпосередньо стосуватися життя і зони життєвого простору дитини.

Не потрібно «питати» в дітей дозволу та благословення. Але треба поговорити, щоб дізнатися, що дитина думає з цього приводу, обговорити ті відносини які вже є на цей момент між дитиною і потенційно новим членом родини, намітити вектори подальшого розвитку цих відносин.

Що може хвилювати і хвилює дітей?

Невідомість майбутнього. Як тепер ми всі будемо жити? Як ці зміни будуть впливати на них особисто?

Багато дітей переживають і бояться (і це цілком нормально), щоб життя не змінилося на гірше і складніше.

Дехто боїться втратити увагу мами, переживають, що тепер доведеться ділитися маминою любов’ю та теплом з кимось іншим.

Хтось пам’ятає не дуже щасливий досвід проживання в сім’ї, коли дорослі сварилися, скандалили, мовчали місяцями тощо.

Всі ці переживання та страхи абсолютно адекватні і потребують обговорення. Дорослим важливо заспокоїти дітей, пообіцяти і дійсно намагатися зробити так, щоб життя у родині стало кращим, ніж було до цього.

Також корисно і важливо запровадити певні правила, які допоможуть всім членам відновленої родини адаптуватися в новому форматі. Якщо якісь норми, традиції сім’ї вже існують – чудово, новому її члену важливо буде їх дізнатися і поважати. Також можуть додатися якісь нові побажання та правила, які також важливо обговорити.

Дорослим потрібно усвідомити, що не існує 100% працюючих лайфхаків, як зробити щоб все було гладко, всіх все влаштовувало і всі були довольні та щасливі, але щирість та відкритість, терпіння та взаємоповага, душевна доброта та теплота творять воістину чудові речі.

Що вкрай важливо, так це єдність поглядів, вимог, цінностей, правил підходів до виховання та взаємодії з дітьми між самими дорослими. Дорослі мають виступати як міцне та надійне МИ. Не можна грати в гру добрий чи навпаки злий поліцейський. Це не грамотно і це дешева маніпуляція ці сторони дорослих, яка підриває авторитет і дає основу для виникнення маніпулятивної поведінки у відповідь із сторони дітей.

КОЛИ НЕ ТРЕБА З’ЇЖДЖАТИСЯ І ВАРТО ПЕРЕДИВИТИСЯ ВЛАСНЕ ВІДНОСИНИ:

Якщо партнер демонструє, що ваші діти – ваші проблеми. НЕ ТРЕБА вимагати стрімкого зближення та участі в житті дитини. Але не можна не помічати і вважати нормальним, коли партнер дистанціюється та виключає себе із загальних процесів і задач людини з якою планує майбутнє, або намагається виключити дітей. НЕ МОЖНА закривати очі, ігнорувати ігнор, грубість, незацікавленість зі сторони обранця.

Вирази «в них є рідний тато», «я їм ніхто, що я буду з ними говорити», «а твій колишній/ня платить аліменти, скільки?» - не можна ігнорувати. Насправді вони показують справжні думки, почуття та позицію людини. Так, це може засмучувати або викликати злість і бажання «переробити», змінити точку зору партнера. Але насправді, це малоефективно і дуже енергозатратно. Насправді ці сигнали-маяки, що думати про спільне проживання не варто.

Якщо партнер намагається витіснити дітей з вашої уваги, життя та простору. Закатуєскандали, просить уваги більше, ніж ви адекватно можете присвятити, пропонує віддати дітей на виховання до інтернату, бабусі, родичів, екс-партнера – важливо НЕ ПРОДОВЖУВАТИ СТОСУНКИ ТАКИМИ ЯК ВОНИ СКЛАДАЮТЬСЯ, А ПРОГОВОРИТИ ЦІ МОМЕНТИ.

Практика життя показує, що в здорових і перспективних стосунках такі питання просто не виникнуть, дорослі люди мають щось розуміти за по-мовчанням, але…якщо ви проговорили і чітко сформували свої очікування від партнера, але «віз і нині там», скоріше за все ці відносини не мають позитивного продовження.

Якщо партнер активно намагається "врятувати і покращити" вас, вашу сім’ю, стосунки з дітьми, самих дітей. Якщо хтось без погодження та вашої згоди намагається запровадити «свій режим», втілити свою лінію і стратегію виховання і ігнорує ваші прохання - будьте обережні, і ще раз придивіться до партнера та ваших відносин. В нормі, дорослі вступають у відносини не для того щоб когось покращувати.

Висновок: щоб не грати в гру «купив козу – продав козу», не треба розпочинати проблемні відносини з проблемною людиною, щоб потім не довелося ці проблеми героїчно долати.

ЯКЩО ДИТИНА НЕ ПРИЙМАЄ АБО НАЛАШТОВАНА ПРОТИ нової людини в домі.

Може бути що діти з першого дня кинуться вам на шию та приймуть, як нового великого друга/подругу (але ж ви не зовсім друг/чи подруга, авжеж? Тому що в перспективі будуть виникати ситуації, де має проявитися ваш дорослий авторитет, місія та роль). А може, як то кажуть, ні за що, ні про що, дитина з першої хвилини настовбурчиться як їжачок і ви не будете знати на якій кобилі до неї під’їхати. Це все індивідуально.

Але важливо намагатися зрозуміти і враховувати ймовірні причини такого ставлення.

А ще вони можуть і скоріше за все будуть вас випробовувати. Який ви справжній, розумний, мудрий, добрий, чи ви дотримуєтеся слова, які в вас слабкі сторони, як вами можна маніпулювати, що буде якщо на вас не зважати.

Вам може здаватися, що вони вас спеціально провокують і не підпускають до себе, порівнюючи з якимсь іншим мужиком, їхнім татом. Або ж приймуть «як рідного», а на рідних, ви пам'ятаєте, відриваються і влаштовують таке, що будете бігти на роботу, як на відпочинок...

Але в першу чергу потрібно розібратися в причинах:

Минуло мало часу після розлучення і дитині все ще дуже болить.

Дитину налаштовують проти інші родичі.

Дитина сама собі придумала, що якщо прийме когось – то це буде вважатися зрадою того з батьків, з ким дитина розлучена.

Дитина просто намучилася від дорослих, не довіряє їм.

В неї немає контакту з тією людиною, з якою ви зустрічаєтеся, або просто хоче, щоб все було по її тощо.

І в кожному випадку тактика і стратегія поведінки обох дорослих має і буде залежати від конкретної ситуації (яку важливо зрозуміти) та задач, віку дитини і особливостей її особистості.

Так, думки, почуття дитини, її бажання важливі, але діти не вирішують і не приймають рішення за дорослих стосовно їх особистих дорослих відносин. Тому дорослим важливо з повагою та увагою віднестися до того що говорить дитина і подумати, що можна зробити щоб ситуацію поліпшити та налагодити стосунки.

Пам'ятайте, що саме від дорослих залежить як воно буде. Діти молодшого шкільного віку і підлітки можуть щось каламутити, але при правильному щирому і позитивному ставленні до них і участі в родинних справах - вони відкривають свої серця навзаєм.

Діти розлучення, як діти війни, вони мають вже свій певний гіркий досвід і мають право не довіряти першому зустрічному. Але будь якій дитині важливо бачити і відчувати надійність і послідовність від дорослих, коли ними щиро цікавляться, коли сприймають серйозно як особистостей, коли проявляють тепло.

Але ось дещо, що важливо знати і якщо шо, то зупинити на початку:

НЕ МОЖНА ігнорувати або виправдовувати грубіянство та неповажливе ставлення зі сторони дітей до вашого обранця, намагаючись пояснити це тим, що вони ще маленькі, що це їх хтось з татових родичів налаштовує, або потрібен час.

Не можна і не потрібно вимагати від дітей когось любити, довіряти, відчувати радість за маму тощо. Але важливо із самого початку запровадити правило ПРОЯВУ ВЗАЄМНОГО ПОВАЖЛИВОГО СТАВЛЕННЯ ТА КОМУНІКАЦІЇ.

І звісно найкращий приклад втілення цього правила мають демонструвати не діти дорослим, а дорослі дітям. Тому що за побудову та вектор, куди і як саме будуть розвиватися стосунки в новій родині із дітьми відповідальні дорослі.

…продовження далі. В наступному розділі говоримо про те, як будувати стосунки з дітьми…

З повагою, психолог, психотерапевт Тетяна Яненко