Відносини, фігура, життя псуються тоді, коли ми дозволяєм собі зайвого

Він і Вона в очах суспільства - нормальна пара: нещодавно одружились, працюють, планують дітей, роблять ремонт в квартирі...

Але в цій самій квартирі, за закритими дверима, вони - тобто ті, які нещодавно були щасливі зустрічі один з одним, - перетворюються на когось інших – ким би ніколи не хотіли стати самі і нікому б не побажали – героїв дешевого побутового скандалу з вульгарною до огиди лайкою.

Він її шле «на...», вона його туди ж. Він їй: що вона тупа курка, вона йому: що він не чоловік, слабак і взагалі...

Вона плаче у ванні від образи, гніву та болю. Він виносить у цю ванну двері, потім йде з дому і затримується на роботі…

Спочатку вони після кожного такого випадку мирилися, а зараз просто продовжують жити далі.

Це почалося і укорінилося якось непомітно і стало нормою…нездоровою нормою.Тепер це вже не випадки деструктивного «шкандалю» без правил, а стиль повсякденного спілкування.

Вона не може на нього дивитися. Він на неї також. Обоє не розуміють, як це з ними трапилось.

В чому причина? Чи то кохання десь поділося? Чи винні рожеві окуляри і ті кляті психологи, які пишуть про кризи в подружньому житті? Чи може воно пороблено, нормальні ж були наче і люди, і відносини?

Справа в іншому.

Відносини, фігура, життя псуються тоді, коли ми дозволяєм собі зайвого.

Зайвий бутерброд, грубе слово, зайве будь шо.

Коли ми починаємо плутати близькість і безпардонність, неформальність із вульгарністю та розпущеністю, намір позначити свої кордони із агресивним бажанням зрівняти іншого з землею.

Але для чого? Який в цьому сенс? Це усвідомлена поведінка?

Часті відповіді на ці запитання: «Я не можу стриматися». «В мене не виходить по-іншому». «Це він/вона таке починає, що потім мене «несе».

Але ж це не так. Такими словами і позиціями люди знімають з себе свою частину відповідальності за протікання процесу або перекладають її на партнера.

Кожна людина, якщо немає певного медичного діагнозу, може стриматися. Може контролювати що і як вона говорить і робить, може і повинна усвідомлювати мету, стратегію своєї поведінки та наслідки.

Тоді навіщо люди так себе обманюють?

Часто це просто безвідповідальне потурання слабкостям. Вони є у кожного. На жаль, люди ДОЗВОЛЯЮТЬ СОБІ лінуватися фільтрувати та контролювати слова та вчинки, і вже як наслідок - втрачають відчуття міри і відчуття причинно-наслідкових зв’язків.

«У житті є дві найсильніші болі. Біль дисципліни та біль жалю. Дисципліна важить кілограми, жаль важить тонни».

І кожен з нас має усвідомити те, що обирає.Нестриманість – це не хвороба, це те, що люди собі дозволяють + відсутність самодисципліни.

Цим самим вони знецінюють та спотворюють себе, розчавлюють партнера, винищують відносини, псують здоров’я, гублять кохання, почуття гідності, відчуття рації, глузду та перспективи.Як подолати нестриманість? В декілька кроків:

1. Перестати чекати від іншого (партнера) першого кроку. На кшталт: нехай спочатку він /вона, а потім я .
2. Визначити для себе межу. Межу за яку не переходите Ви особисто (про інших, що роблять вони зараз не думаємо). Наприклад, як би мене не провокували і не дражнили, Я не зриваюся на крик, Я не вживаю ненормативну лексику, Я не обзиваю партнера, Я не порушую фізично його кордони і цілісність.
3. Продумати як ви будете діяти, якщо такі провокації та «запрошення» до сварки будуть. Наприклад: 1) я твердо скажу, що розмова зможе відбутися лише в форматі спокійної бесіди та засадах взаємоповаги і ніяк інакше. 2) я вийду з кімнати 3) я попереджу, що покладу слухавку і покладу слухавку. 4) я займуся своїми справами (спортом, прибиранням на балконі, піду за продуктами) і спрямую свою увагу на інші питання, щоб не поринути в деструктивну гру.
4. Визначити (краще прописати, як і все попереднє) що ви дозволяєте, а що ні по відношенню до себе. Якщо Ви тримаєте себе в рамках пристойності, то справедливо, що Ви маєте право і озвучуєте свої вимоги до спілкування з Вами.Тобто з Вами можна говорити ТІЛЬКИ на нормальних адекватних частотах, тільки цензурною лексикою, тільки методом Я повідомлень (себто не ти дурна, а мені не подобається, коли ти….) і звичайно з дотриманням фізичних кордонів особистості.
5. В одній розмові за один раз піднімати виключно одну тему. Дотримуватися послідовності: відкрили тему – обговорили – домовилися – закрили. Для цього потрібно спочатку одній стороні в Окейній формі висловити свої думки, почуття та пропозиції, потім - іншій, і прийти до спільного знаменника.6. Якщо розмова триває вже "третю годину", а до спільного рішення прийти не вдається, перевірте, чи не перетворилися ваші перемовини в бої без правил.Пам’ятайте: порозумітися і домовитися можна тільки в форматі переговорів. Усі інші формати – це психологічні ігри.Про такі провокативні прийоми: як перекручування інфо, глузливість, сарказм, підначування, знецінювання поговоримо в наступних статтях. На цьому етапі достатньо їх усвідомлювати, але не піддаватися на них.
6. І саме важливе: прийняти рішення і дотримуватися того, що пообіцяли собі стосовно себе. Поважливе спілкування – це не щось занадто високе, лише для аристократів, це норма.

Так от, потрібно вирішити, що саме ви повернете себе в норму спілкування і покладете край всьому тому неподобству, яке відбувається останнім часом між вами.

Як? Зупинитися і не продовжувати розмову, взаємодію, відносини поки відбувається недбалість в спілкуванні та ставленні один до одного.

Часто ми самі даємо «зелене світло» для закріплення негативних паттернів поведінки, коли продовжуємо взаємодію тому що «запрошенні на весілля», тому що «щоб батьки не дізналися», тому що роз’їжджатися багато геморою і не зрозуміло чи подіє на користь чи навпаки, а на 32 квадратних метрах хто зна як його дистанціюватися.

Потрібно розуміти, що правила конфлікту можна застосувати – якщо цей конфлікт є, і він названий: конфлікт поглядів, інтересів, цінностей. Він не хронічний і не тотальний. І сторони прагнуть його вирішити.Але якщо конфлікт це звичний формат спілкування з безцільним вимазуванням один одного в багнюку, перетягуванням канату та взяття змором – це ніщо інше, як погані звички з поганими іграми.Інколи люди, для того щоб відчувати себе живими і у відносинах, ладні навіть бути в них «побитими».

Таким деструктивним чином зазвичай проявляються один до одного певні емоції, коли люди не можуть/не хочуть/не вміють їх проявляти на іншому дорослому рівні, іншим здоровим способом.Але всьому можна навчитися. При бажанні. Якщо бажання є - є багато способів і методів, яким чином можна собі і своїм відносинам допомогти.

Бажаю нам всім щирого бажання мати, плекати, розвивати, цінити та насолоджуватися своїми стосунками, вміти бути в них ефективними та щасливими.

З повагою, психолог, психотерапевт Тетяна Яненко

Додано на сайт 2023-11-23 в 14:06:32