Зібрати себе по шматочках…

Війна жорстока – вона руйнує життя, ламаючи інколи ваше минуле не навпіл, а на тисячі друзочок. Ті, кому в буквальному сенсі бомби впали на голови, не могли бути готові до своїх випробувань – це стало жахливою несподіванкою, підступною ще й тому, що ніхто не й гадки не мав, що в 21 сторіччі нам доведеться пережити всі жахи війн минулого.

Тому найбільшою травмою стала для багатьох саме ось ця непередбачуваність ситуації: так само по-різному сильно травмує нас втрата родича, який давно тяжко й невиліковно хворів, - і людини в повному розквіті сил, яка загинула раптово.

Другою бідою стала та проблема, що дітися від війни багатьом було буквально нікуди: немає куди бігти! Тим, хто мешкав в Західній Україні, вдалося виїхати або відправити дітей за кордон. Тим, хто знаходився в центральній Україні, пощастило виїхати в західні області – ну і потім частина з них також обрала дорогу за межі країни. Найгірше дісталося на долю жителів прикордонних з рф міст і областей на півночі, сході і на півдні: ефект несподіванки багатьом з ним просто відрізав дорогу до порятунку. Крім того, хтось не був мобільний, маючи дуже маленьких діток, стареньких родичів, великих собак, стан здоров’я або таку роботу, яка зобов’язує залишитися. Те, що ризики для життя не сумісні по важливості з цими причинами, люди змогли зрозуміти лише тоді, коли швидко щось зробити або вибирати хороші варіанти було вже пізно. Навіть в 2014 році, коли багато хто з українських мешканців тікав від «руського миру» з Донбасу і Криму, цей процес не був такий блискавичний, люди хоча б встигали перевести бізнес, зібрати якісь кошти, дехто встигав навіть продати майно. Коли в тебе є «подушка безпеки», такі події переживаються куди легше, ніж коли ти тікаєш з міста в тапках, поранена і з дитиною на руках, навіть не знаючи, чи в безпеці найближчі тобі люди.

Третім фактором став для декого когнітивний дисонанс між тим світом, що був створений в їх уяві – і тим, яким життя опинилося насправді. Не секрет, що саме в східних, південних і прикордонних областях люди були найбільш лояльні до росії. Багато хто сам має російські корені, членів сім’ї, родичів, друзів в цій країні. І тут раптом – нарешті - побачили її справжнє обличчя. Приблизно такий самий світоглядний крах переживали люди, що щиро вірили в комунізм з падінням СРСР, або в Сталіна після його смерті і розпаду культу особистості.

Ось ці три чинники стали найбільш руйнівними для тих, хто втратив все, втікаючи від війни. Несподіванка, безпорадність і крах світогляду – це жахливий моральний фон для втрати ще й всього матеріального: домівки, роботи, майна.

Тепер зрозуміло, в якому стані розпачу, ступору, відчаю прибувають в більш спокійні регіони біженці.

Як же в такій ситуації відновитися, встати, знайти сили оговтатися і продовжувати життя?

Для цього потрібно провести повну «інвентаризацію» своїх активів і втрат, щоб чітко розуміти становище і побудувати адекватну модель поведінки, скласти плани і знайти ресурси, щоб почати рухатися вперед – в новій реальності.

Найкраще буде візуалізувати для себе кожен крок, тому варто взяти папір і олівець, щоб накреслити для себе реальну ситуацію.

Крок 1. Необхідно зрозуміти, що саме ви втратили.

Робота, гроші, житло, спокій, плани – все, що потрапить у цей список, має бути відплакане, але не придушене.

Про це можна і треба говорити, горювати,  – і поступово таким чином відпустити, щоб не зробити «могильника» всередині себе, який поступово буде непомітно руйнувати ваше здоров’я і психіку.

Крок 2. Що ви маєте зараз?

Ваш безпосередній «актив» може бути яким завгодно: вивезені з небезпеки рідні, врятований кіт, документи, які ви не забули й не загубили, можливо – якісь гроші, можливо – просто рюкзачок з речами на перші пару днів… Що б це не було – це ваш скарб, ваша база, з якої ви зможете стартувати – навіть якщо в реальному активі у вас лиш чисті шкарпетки й знання англійської. Коли вам здається, що немає взагалі нічого, просто переоцініть те, що намагаєтеся скласти в «актив» - може це буде щось взагалі нематеріальне?

• Я живу
• Я в безпеці
• Я маю їжу і воду
• Про мене хтось попіклувався, обійняв, допоміг.

Крок 3. Що ви можете робити в принципі – тут і зараз, а що – в недалекому майбутньому?

Оговтавшись, подумайте, чим себе зайняти. Оцінити свої навички й уміння, шукати роботу чи волонтерські групи. Не концентруватися лише на тому, чим займалися раніше – подумайте, де ще ви могли б спробувати свої сили? Опишіть для себе всі свої skills і відповідно до цього продумайте свої плани. Ви відновитеся тим швидше, чим швидше відчуєте себе потрібними, корисними, інтегрованими в нову реальність.

Не маєте ідей – не бійтеся просити про допомогу, люди зараз максимально відкриті і налаштовані на те, щоб простягнути руку тим, кому важко. Це буде виходом і для вас – повернути себе в повноцінне життя ви зможете, допомагаючи тим, хто ще більше цього потребує – навіть якщо це ваші власні дітки чи тваринки. Ви врятували їх з пекла – тепер подбайте про те, щоб це було не даремно і їх світ максимально зберігся.

Крок 4. Що конкретно ви робите вже?

Занотуйте для себе, що ви вже зробили і продовжуєте робити, щоб відновитися. Навіть якщо ваш перелік буде виглядати максимально просто: «Вмиваюся, готую їжу, читаю дитині, гуляю, сплю, пишу цей план» - не думайте, що це мало. Ви оживаєте, ви не завмерли в оціпенінні, отже – ви допомагаєте хоча б собі, це дуже важливо! Ви все одно не зможете стати в пригоді оточуючим, поки не відновитесь – тож маєте на це повне право. І час!

Крок 5. Які мої бажання, плани, мрії?

Це будуть не просто «пусті» поки що слова – це буде ваша мотивація, а саме це – найголовніше для людини. Коли вам є, заради чого жити – ви витримаєте що завгодно.

Ви боретеся і виживаєте, щоб:

• ваша дитина побачила мирне небо
• повернутися в рідне місто, яке буде вільне від війни
• відчути себе живою людиною…

Навіть маленькі приємності – це ваш крок до мрії. Подарована комусь посмішка, намальована для дитини картинка чи розказана казочка, смачний чай в компанії приємних вам людей, прогулянка по незнайомому місту, в якому ви опинилися – все це малесенькі шматочки того цілого, яке вам вдасться зібрати і відновитися, як Фенікс з попелу.

Вірю у вас, а якщо потрібна допомога – звертайтеся!

З повагою, психолог Царенко Наталія.

Опубликовано 2022-03-23 в 12:27:52