Чому чоловіки не горять бажанням возитися з немовлям?

Якщо опитати навмання сотню майбутніх батьків, як вони планують допомагати своїй дружині у турботах про малюка, практично всі вони скажуть одне: «матеріально забезпечувати». Приблизно половина майбутніх тат буде набагато багатослівніша, у них будуть великі плани, проте всі вони починаються словами: «коли малюк підросте, почне ходити і говорити…» і далі настане перелік від риболовлі до пошуку скарбів. Це, безумовно, похвально, проте до того часу, поки малюкові виповниться 3-4 роки, треба ще дожити... І лише невелика кількість майбутніх батьків згадають про практичну допомогу по догляду за дитиною, про намір розвивати спадкоємця, грати з ним вже з народження, - і тим паче небагато реально цим займатимуться.

Чому так? Тут відіграють кілька факторів.

1. Сімейний сценарій. Якщо в сім'ї тата було не прийнято допомагати мамі з малюком, якщо його власний батько чітко поділив обов'язки по дому на чоловічі та жіночі, і метушня з немовлям до «чоловічого списку» не входила, - то з великою ймовірністю та сама ситуація передасться, що називається, "у спадок". У цьому випадку становище зміниться тільки в тому випадку, якщо молодий батько розуміє проблему і припустить думку, що може бути і по-іншому, а не так, як було в батьківській сім'ї. Якщо ж він вважає такий варіант єдино правильним, а дружина вихована в кардинально інший парадигмі – конфліктів не уникнути. У цьому випадку врятують лише гнучкість мислення чоловіка та його готовність іти назустріч.
2. Вік. Чим молодший чоловік, тим менш схильний він активно займатися своїми нащадками, оскільки занадто ще орієнтований на самореалізацію, а не на сім'ю. І робота, і навчання, і друзі, і захоплення - все це набагато значущіше (поки!) для молодої людини до 25, а то і до 30 років. Нечисленні винятки лише підтверджують загальну тенденцію, проте становище можна виправити – в даному випадку, як у прислів'ї, «час лікує». Як тільки чоловік стає по-справжньому дорослим, віддавати для нього стає важливіше, ніж брати, і тоді метушня з малюком починає по-справжньому приносити задоволення, а не виконується за обов'язком. До когось це приходить у 20, а хтось не готовий і в 40 – і тоді можна говорити, що причиною всього є егоїзм.
3. Егоїзм. Чим більш зосереджений чоловік на собі, коханому, тим менше шансів, що в нього залишаться сили та час на малюка. Якщо татко не займається малюком через нюанси власного виховання, або ж через вікові особливості (про що ми говорили вище) – ситуація не безнадійна, оскільки до нього все ж таки можна достукатися і розбудити батьківські почуття. Однак з егоїстом цей номер не пройде, і дружині слід бути готовою до того, що весь тягар обов'язків і відповідальності ляже на її плечі, оскільки надто зайнятий собою татусь вважає метушню з маленьким або нижче своєї гідності, або прикрим фактором, що відволікає від «головного».

Як можна змінити ситуацію? І тут є свої «три кити»:

1. Продемонструвати альтернативну реальність. Якщо чоловік просто не знає, що сімейні обов'язки можна розділити порівну, а не «за ролями» (через виховання), якщо він просто ніколи не відчував кайфу від можливості дарувати свою увагу та піклування малюкові, – сходіть на сімейні курси або в гості до друзів, у яких прийнята саме така модель – активного батьківства, коли «тато може все, що завгодно». Якщо вас він побачить, що ЦЕ реально існує, що є безліч чоловіків, які успішні не лише як професіонали, спортсмени та друзі, а й як батьки маленьких дітлахів – велика ймовірність, що захоче спробувати і сам.
2. З вдячністю приймати будь-яку допомогу. Щоразу, коли чоловік виявляє хоч найменшу ініціативу – з радістю її підтримуйте. Якщо ви підкріплюватимете своєю увагою і доброзичливістю його спроби взяти участь у турботах про малюка - йому захочеться ще раз і ще раз випробувати цей шквал позитивних емоцій і відчути себе суперкомпетентним, надзвичайно просунутим і сучасним батьком, якого так високо цінує дружина - адже це так надихає! Всі ми любимо погладжування, і чим більше їх дістанеться на долю тата саме у зв'язку з його активною батьківською роллю, тим приємніше вона для нього буде і тим охочіше він її виконуватиме.
3. Не бити по руках у разі помилок. Всі ми не ідеальні, але часом деякі мами-перфекціоністки про це забувають і за будь-який промах «криворукому» таткові влітає так, що бажання ще раз поткнутися із допомогою відбиває геть-чисто – а потім (ось парадокс!) – мами звинувачують їх у безініціативності і небажанні «займатися дитиною». Тому, навіть якщо вам здається, що тато незграбно купає малюка або, навпаки, занадто завзято займається зі спадкоємцем динамічною гімнастикою, якщо ви впевнені, що він безглуздо виглядає, коли співає колискові, не маючи слуха і голоса – не треба йому тут же про це повідомляти зі словами «Дай сюди дитину, я краще знаю», - якщо ви хочете, щоб допомога ще хоч раз була запропонована. Не будьте надто самовпевнені, вважаючи, що завжди і з усім упораєтесь краще, оскільки, по-перше, не факт, і не варто недооцінювати наших чловіків, а по-друге, сім'я – це не колись «сама-сама-сама», а коли "разом".

Успіхів!

З повагою, дитячий і сімейний психолог Наталія Царенко.

Опубликовано 2021-11-03 в 00:30:28