Розглядаю варіанти

Question

Доброго дня. 
Хочу попросити про підтримку, щоб розібратися в ситуації, як бути далі. 
Свекруха при вихованні своїх дітей била їх. При догляді за одним з онуків, сином дочки, била його коли він був з обмеженими можливостями (хвороба опорно-рухової системи) і вона за ним доглядала. Йому було 11 років. Це було 7 років тому. Версія мами хлопчика, доньки свекрухи, що хлопчик її провокував, також вона сама била дітей в процесі виховання. Я дружина сина цієї свекрухи. Чи може свекруха не бити моїх дітей, якщо їх залишити з нею в одному будинку, діти 9 і 12 років, але не покладати на неї обов'язки догляду і виховання, тобто залишити дітям всю необхідну готову їжу і речі, нагадати правила поведінки та залишити їх вдома на робочий день. Чи буде сприятливим для безпеки якщо сказати свекрусі що в разі ударів я звернуся в поліцію для розслідування, чи якщо ми проживаємо в її домі і залишимо з нею дітей це буде класифікуватися як залишення дітей в небезпеці і це буде злочином з мого боку? Я жінка, 31 рік, без роботи. Міркую про можливість влаштування на роботу в літній період коли діти на канікулах. Чоловік працює, забезпечує базові потреби сім'ї, але  неодноразово виникають претензії та докори щодо того, що я не заробляю. Бюджет сім'ї це чоловікова зарплата, якою він сам розпоряджається, на власні потреби я отримую від нього гроші нерегулярно і непередбачувано, тобто може раптом виникнути таке що мені потрібно, а він не дасть. Власних заощаджень не маю. 
Піти на роботу поки в дітей навчальний рік проблема, бо дім дуже далеко від школи і самі вони добиратися не можуть. Через безпекову ситуацію часто буває таке, що потрібно забрати раніше і тд. Про варіант щоб діти приходили на роботу і там чекали поки я буду йти додому чи поки чоловік їх забере, або щоб я з  роботи йшла їх забрати на декілька хвилин проговорювала на співбесідах, в роботодавців це викликало негатив, версію домовитися вже в процесі як буде в реальних обставинах не прийняли. 
Підробіток з дому на рукоділлі був раніше, останнім часом  продажі припинилися, було багато перебоїв зі світлом та інтернетом, це демотивувало щось робити і намагатися, плюс було мало часу поруч з доглядом за дітьми і побутом. Також щодо рукоділля чоловік дуже грубо й негативно висловився, щось типу коли він не прийде, я все займаюся рукоділлям, а город занедбаний, щось в такому дусі. Це теж мене демотивувало, хоч він і потім ніби вибачався. Зараз я знову повернулася до рукоділля, але мало віри що це дасть прибуток і вибір.

Людмила Петровна Колесник · Answer

Доброго дня.

Я чую у Ваших словах багато напруги, тривоги й водночас відповідальності. Ви опинилися між кількома складними виборами: безпека дітей, залежність від умов у домі свекрухи, фінансова невизначеність і бажання знайти опору в собі. Це непроста ситуація, і природно, що зараз немає ясних відповідей.
 Ви питаєте про безпеку дітей. І тут є важливий момент: у Вас уже є досвід і знання про те, що ця жінка застосовувала фізичне насильство до дітей, зокрема до вразливої дитини. Це не припущення, а факт з Вашої реальності. І тоді питання звучить трохи інакше: на що Ви готові спертися — на надію, що “цього разу буде інакше”, чи на той досвід, який у Вас вже є?

Іноді ми намагаємося знайти гарантію там, де її не може бути. Інша людина може пообіцяти, може погодитися з правилами, але це не дає повного контролю над її поведінкою. Ви не можете керувати діями свекрухи — але Ви можете визначати, в яких умовах будуть Ваші діти.

Ви також запитуєте про те, чи допоможе попередження про поліцію. Можливо, це створить певну межу. Але варто чесно подивитися: якщо межі потрібно підкріплювати страхом покарання, чи є це середовище справді безпечним для дітей? Чи зможете Ви бути спокійні, залишаючи їх там?

У Ваших словах відчувається ще одна важлива тема — залежність. Фінансова, житлова, емоційна. І це теж може впливати на вибір: іноді ми змушені розглядати варіанти, які насправді не є для нас прийнятними, бо немає інших ресурсів. І це може викликати внутрішній конфлікт — між “як правильно” і “як можливо зараз”.

Мені здається важливим зараз не поспішати шукати ідеальне рішення, а чесно відповісти собі на кілька питань:

Що для Вас означає безпека дітей — де проходить Ваша межа?
На які компроміси Ви готові піти, а на які — ні, навіть якщо складно?
Які у Вас є реальні, нехай маленькі, альтернативи (люди, місця, варіанти підробітку, підтримка)?

Ви також торкаєтесь теми власної цінності — через роботу, гроші, ставлення чоловіка. І тут відчувається біль: ніби Ваша праця вдома, турбота про дітей, Ваші зусилля — залишаються непоміченими або знеціненими. Це може підточувати віру в себе і у власні можливості.

Можливо, зараз для Вас важливо не лише “що робити”, а й “на що я можу спертися всередині себе”. Бо навіть у складних обставинах у Вас уже є щось важливе — Ви уважна до ризиків, Ви ставите питання, Ви шукаєте вихід. Відредаговано автором 21-04-2026 11:24:52

Татьяна Штапова · Answer

[quote]Чи буде сприятливим для безпеки якщо сказати свекрусі що в разі ударів я звернуся в поліцію для розслідування, чи якщо ми проживаємо в її домі і залишимо з нею дітей це буде класифікуватися як залишення дітей в небезпеці і це буде злочином з мого боку? [/quote]
Анно, доброго дня. Шкода, що Ви опинились в такій ситуації, яка може здаватися безвихідною. Відчувається багато тривоги за дітей, і зрозуміло чому. 

Якщо свекруха ударить Вашу дитину, Ви дійсно будете готові звернутися в поліцію? 

[quote]Про варіант щоб діти приходили на роботу і там чекали поки я буду йти додому чи поки чоловік їх забере, або щоб я з роботи йшла їх забрати на декілька хвилин проговорювала на співбесідах, в роботодавців це викликало негатив, версію домовитися вже в процесі як буде в реальних обставинах не прийняли.[/quote]
Варіанти зняти квартиру, щоб діти могли самі проводити там час, поки Ви працюєте, чи відправити їх в літній табір, розглядали?

Виталий Бондарчук · Answer

Доброго дня, Анна. Вашу стурбованість зрозуміло. Ви любите дітей, дбаєте про їх безпеку і не хочете ризикувати взагалі і особливо, коли йдется про безпеку дітей. Дбати про те, щоб для дітей були забеспечені всі потреби - це обов'язок батьків. Але, окрім цього, є ще не менш важливий обов'язок батьків і чим діти стають доросліше, тим він стає більш актуальним. Він полягає в тому, щоб поступово підготувати дітей до самостійного дорослого життя. Для дітей 9 і, особливо, 12 років, ще не зовсім запізно, але вже дуже актуально - навчати їх дбати про себе самостійно в тих чи інших сферах. Не повністю, звичайно, і поступово, але чим більше, тим краще. Яскравий наочний приклад, що може бути з дітьми, які досягли повноліття фізиологічного, але не психологічного - німецька кінострічка «Barfu&#223;», українською "Босоніж по бруківці" (2005 року).
Щодо вас: в ідеалі, якщо є повне взаємопорозуміння між подружжям, щодо сімейних ролей і обов'язків - це чудово і жінці зовсім не обов'язково працювати. Але якщо такого порозуміння немає, якщо скрутні обставини, якщо в сім'ї відчувається фінансове насилля, тоді доводиться працювати... При цьому ви можете досягти певної фінансової незалежності, але саме через це можуть виникнути нові непорозуміння і конфлікти. І якщо зараз чоловік буває докоряє вам, що не працюєте, то потім може бути незадоволенний тим, що занадто самостійна і незалежна....

Татьяна Штапова · Answer

[quote]Важке питання. Думаю, в такому випадку або поліція, або ізоляція від неї на завжди - переїзд куди вийде без вагань (родичі, шелтер, квартира в кредит якщо не буде за що).[/quote]
Якщо свекруха ударить дитину, і нічого після цього не відбудеться, вона буде знати, що це і надалі можна робити без будь-яких наслідків. Зазвичай аб'юзер перший раз не б'є сильно, може штовхнути або дати ляпаса. А потім з кожним разом удари все сильніші. Тобто перший випадок може бути не настільки важким, щоб викликати поліцію. Але це вже знак, що швидше за все буде продовження.

[quote]Квартира - думаю про це, але не знаю чи не зарано для того, щоб лишати самих (9 і 12 років)? і окреме питання, чи не завдадуть вони одне одному шкоди без нагляду (між ними бувають конфлікти).[/quote]
А якщо такі конфлікти будуть між дітьми в присутності свекрухи, вони не завдадуть один одному шкоди?

[quote]Літнього табору боюся, багато історій, де діти зазнавали насильства і булінгу в літніх таборах. Розумію, що таке може статися і в школі, але зі школи діти щодня повертаються додому, я з ними розмовляю, спостерігаю їхній стан. Табір - це на тижні діти не вдома, обмеження гаджетів, інша динаміка, не довіряю.[/quote]
Є літні табори, де діти не залишаються ночувати, батьки їх вранці привозять, а ввечері забирать додому.

Виталий Бондарчук · Answer

Я не про двобій дитини зі страшною "бабусею-маньяком" (якщо вона така страшна, то звичайно не залишайте дітей з нею на самоті), а про елементарні побутові навички самообслуговування. І до школи і назад, по можливості добиратися самостійно в такому віці цілком можливо. Я з першого класу добирався до школи і назад самостійно, хоча це було досить далеко і дома самостійно дбав про себе і робив домашні завдання, при цьому добре навчався. Якщо ж чекати коли діти стануть достатньо дорослими, щоб подбати про себе у тих чи інших побутових речах, то вони можуть і в 40 і навіть у 50 років для батьків бути "недостатньо дорослими" і все життя жити з батьками в "тепличних умовах". 
Але дуже багато тривоги і небезпеки у ваших думках і тут згадується вислів: «Не виховуйте дітей, вони все одно будуть схожими на вас. Виховуйте себе». Тож можливо, варто починати з себе і попрацювати у психотерапії над своїми страхами, тривогами та дитячими травмами. Тому що зараз з ваших слів відчувається, що для вас дуже страшно жити - взагалі

Светлана Матюха · Answer

Доброго дня. У вашому питанні дуже багато болю і відповідальності, яка зараз лежить на вас. І хоча зовні питання ніби про свекруху, насправді головне тут домовленості з чоловіком і визнання вашої ролі в сім’ї.
Якщо свекруха вже била дітей, ваш страх цілком зрозумілий, і ігнорувати його не можна. Але зараз важливо не доводити, чи вона небезпечна, а домовитися з чоловіком, що безпека дітей  це спільна відповідальність.   Ваш вклад у догляд за дітьми  така ж важлива праця, як і фінансове забезпечення.
Якщо чоловік наполягає, щоб ви йшли працювати, тоді питання, хто буде забезпечувати догляд і безпеку дітей? Це вирішуется спільно с чоловіком. . Якщо залишати дітей зі свекрухою для вас небезпечно, тоді потрібно шукати інші варіанти, наприклад няню. Це також витрати, які показують, що ваш щоденний догляд за дітьми це цінна праця, яка має свою вартість.
Тому несправедливо вимагати від вас заробітку, не беручи на себе організацію безпечного догляду за дітьми. Ваше мнение важливе, а ваш вклад у сім’ю  реальний і цінний. Відредаговано автором 21-04-2026 13:29:45

Виталий Бондарчук · Answer

Це теж ваші побоювання - страх, що люди можуть про вас подумати щось погане. Я зовсім не вважаю вас дурепою, інакше я би не витрачав на вас свій час. Я вважаю вас люблячою мамою, дуже уважною до потреб і безпеки своїх дітей. Так, ви багато бачили і багато чого перенесли у своєму житті, це був дуже неприємний і болючий досвід, тому ви намагаєтесь компенсувати його тим, що максимально намагаєтесь захистити своїх дітей від чогось подібного. Так буває, коли опікуєшся окропом, починаєш і на холодну воду дмухати. 
 "А я не знаю, які умови були у вас у вашому дитинстві. І те що в принципі можна подбати про себе самим - не значить, що так і має бути і що це цілком ок." - це не про халатність моїх батьків, а про свідоме виховання навичок самостійності у свого сина моєю мамою-педагогом. Так, можливо страшновато було і їй теж, але інакше ніяк і це було необхідно, за що я дуже вдячний. 
У фільмі, який я згадав, якраз приклад фізиологічно дорослої дівчини, яка виявилася ЗОВСІМ не готовою до дорослого життя, коли її мати раптово померла....

Виталий Бондарчук · Answer

Так, Анна, важливо бути відвертими. А ще важливо не просто розкидатися припущеннями і теоріями, тому що слова - це просто слова, теорія - це лише тільки теорія, а практика - це все ж таки ближче до життя і тому я не просто фантазую, як на мою думку буде краще, а спираюсь на власний досвід. Не обов'язково про мене - це загальний факт і відомо, наприклад, що діти в сім'ях алкоголіків часто дорослішають швидше, вимушено беручи на себе дорослі обов'язки через відсутність турботи, вони вимушено рано вчаться самостійності. Але я не про крайнощі, як гіперопіка або відсутність будь якої опіки взагалі. Я з самого початку писав і ще раз наголошую і виділяю окремим шрифтом, що привчати до самостійного дорослого життя треба - ПОСТУПОВО. 
Це лише моя думка, можете просто її проігнорувати і забути і рухатися туди, куди вам завгодно. І буде як буде.
Цілком відверто і з повагою до вас. Я розумію що поради це поради, а ваше життя - це ваше життя і ваші діти - це ваші діти і лише вам приймати рішення і брати відповідальність за своє життя і життя ваших дітей. Це дуже непросто і хоча мені не все рівно, щодо вас і ваших дітей, я ні в якому разі не хочу на вас тиснути, нав'язувати і вирішувати за вас, як вам жити

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго дня, Анно!
[quote]Хочу попросити про підтримку, щоб розібратися в ситуації, як бути далі.[/quote]
З огляду на зазначене Вами, ситуація виглядає доволі складною. До того ж, багатошаровою.
Деякі обставини мені більш-менш зрозумілі, а деякі потребують уточнення, аби діалог з Вами був насправді змістовним та зрештою корисним. 
Перше уточнення - [quote]На своїх родичів покластися також не можу, оскільки їм ще більше недовіряю (досвід фізичного, психологічного, сексуального насилля)[/quote]
Чоловік в курсі того, що Ви пережили в дитинстві, включно з фізичним, психологічним та сексуальним насиллям?
Якщо Ви йому не розповідали, то якими мотивами керувались?
Щодо впливу цього вкрай болючого аспекту Вашого дитинтства на теперішній перебіг подій поки що не буду робити ніяких припущень.

Наступне.[quote]Піти на роботу поки в дітей навчальний рік проблема, бо дім дуже далеко від школи і самі вони добиратися не можуть. [/quote]
Я так розумію, що дітей до школи відводите особисто. І так само потім забираєте їх звідки. Все правильно?
Вкажіть, будь ласка, точно, яка відстань від будинку до школи? 
Мешкаєте в місті чи в селі?
Чи курсує там шкільний автобус?

Головною проблемою, яку варто розв'язати, є ось ця - [quote]Також на мене тисне те, що чоловік не розуміє мою стурбованість тим, що я не хотіла ризикувати залишати дітей з людиною, яка може бити і вважає що це нічого такого. І відповідно він не приймає того, що мій вклад в догляд за дітьми - це вклад в базову безпеку дітей. [/quote]Натомість, Ви її визначаєте ніби другорядну, вживаючи прислівник "також". 

Щодо саме цього аспекту які варіанти розглядаєте - [quote]РОЗГЛЯДАЮ ВАРІАНТИ[/quote]?
Він на сьогодні не розуміє. В який спосіб Ви доносите йому свій погляд на стан речей, свою стурбованість і можливі шляхи вирішення?

 Відредаговано автором 21-04-2026 16:59:20

Виталий Бондарчук · Answer

Не розуміють ті, кому по великому рахунку - все рівно. Сказати зі сторони, що ви занадто опікуєте дітей - це легко. Адже це не їх, а ваші діти. І це не жарт, не гра - це живі, ріднесенькі і найдорожчі люди. І ризикувати їх життям і благополуччям, експерементуючи ті, чи інші методи виховання, або дослухаючись до різних порад, для люблячої мами дуже важко. 
Я розумію вас і те, що ви намагаєтесь відтермінувати і зачекати поки діти підростуть і будуть здатні самі себе захистити і про себе подбати. І хочеться вірити, що саме так, чарівним чином, за змахом чарівної палички діти раптом - раз, і навчаться самі дбати про себе. Страхи, любов, інші емоції і мислити логічно і тверезо - це різне. Емоції виключають розум. Якщо шахіст почне хвилюватись, дратуватись чи піддаватись іншим емоціям - він вже програв. Тому якщо вгамувати хоча б на деякий час свої страхи, стає очевидним, що раптом, в один прекрасний момент.... нічого само по собі не відбудеться. Щоб діти змогли про себе подбати - їх треба поступово до цього привчати. 
Але для вас навіть думати про це страшно, тому починати потрібно з себе, своїх травм, своїх страхів. Або нічого не починати і жити, як жили сподіваючись, що з дітьми якось все само собою станеться. 
Ви писали що "я сама хочу все-таки більше особистої свободи" - а свобода, це про самостійність. Чим більше самостійності, тим більше свободи. Чим менше самостійності, тим менше свободи, тим більше залежності. Чим менші діти, тим більше вони залежать від батьків. Чим старше вони стають, тим менше вони мають бути залежними від батьків. Такий закон світобудови. Коли батьки не хочуть це розуміти - настає підлітковий, перехідний, так званий "важкий" (для батьків) вік і нагадує батькам про цей закон. Але поки він ще не настав і нагадую, поки що, лише я

Татьяна Штапова · Answer

[quote]На разі до моїх дітей не було штовхання чи ляпасів, але було словесний вплив і таке як перекривала дорогу, не пропускала пройти "по приколу", і були спроби насильних обіймів і поглажувань, коли дитина пручалася, я це питання серйозно підіймала, у відповідь отримала багато негативу (я ж бабуся, як ти смієш так говорити до старших, і тд.) більше це не повторювалося, але розмови і мої аргументи були не сприйняті (ти говориш якусь фігню).[/quote]
Тобто Ви самі бачили, що свекруха легко порушує межі Ваших дітей фізично, для неї такі вчинки цілком прийнятні. 

[quote]Якщо будуть в присутності свекрухи, то я боюся що це якраз те що може привести до бійок з її боку. Коли конфлікти у моїй присутності, я намагаюсь обговорити що відбувається, знайти порозуміння, нагадати про правила і межі. Тобто я це зупиняю, а що буде якщо вони опиняться з нею чи на самоті я не знаю.[/quote]
Ви допускаєте варіант, що події будуть розвиватися поступово, і якщо Ви побачите, що без Вас конфліктів стає все більше, Ви звільнитесь?

[quote]чоловік мене в цьому не розуміє, для нього це нічого такого і його позиція - нічого такого якщо лишати дітей з бабусею і нічого їм не буде, і мене він не чує. [/quote]
Це єдине питання, коли чоловік Вас не чує? 

[quote]Тобто я могла б потерпіти нестачу фінансів і справлятися з тим що є, перечекати важкі часи, але оце ще погіршує стосунки в сім'ї. Він в суперечках часто говорить, що я могла б і допомогти йому (в плані допомогти фінансово утримувати сім'ю), говорив, що я думаю, ніби з мене досить того, що я мию посуд (насправді миття посуду це лише малий відсоток з того, що я роблю в сім'ї). [/quote]
Чоловік був колись на Вашому місці, залишався один з дітьми хоча б на декілька днів, коли всі побутові обов'язки були на ньому?

Светлана Матюха · Answer

Дякую за відповідь. Ви знаєте, усвідомлення своїх бажань  це вже половина шляху. Ви вже розумієте, чого хочете: більше особистої свободи і безпеки для дітей. І це вже ваша сила та рішення. Делегуйте частину відповідальності чоловікові, адже діти і сім’я  це спільна зона відповідальності обох батьків.
Спробуйте прописати свої наміри і рішення та маленькими кроками виходити зі стану страху й тривоги. Це не швидкий процес, а великий шлях. Але найголовніше ви вже зробили, чесно побачили і назвали те, що для вас важливо.
Коли чоловік побачить вашу впевненість, він почне сприймати ваші слова серйозніше і більше включатися в спільні рішення, не перекладаючи відповідальність на інших.
Ви багато можете. І ваше життя справді можна змінювати в той бік, який буде комфортним саме для вас. Відредаговано автором 22-04-2026 09:15:33

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Розглядаю варіанти

Ответы психологов