Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
Прямой эфир:
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 5 часов тому: «Здравствуйте. Рассыпалась... значит хрупкая. Значит эта часть в вас все таки есть, женская, хрупкая . Но почему то эта часть вам не нравится. Не принимаете её чем-то. Может, она у»
Тетяна Штапова
Тетяна Штапова 5 часов тому: «Доброго дня. Ви вже й так багато чого робите для себе і отримуєте підтвердження, що деякі способи допомагають. Але дійсно складно дати самій собі всю любов, яку потребуєте. Люд»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 9 часов тому: «Здравствуйте, Роман! цитата: «Утрата интереса к жизни, пустота и апатия» Примите мои слова сочувствия и поддержки! Расскажите, когда впервые почувствовали утрату интереса к жизн»
Вопрос от: nik817 Возраст: 33

Мені важко сформулювати, я просто відчуваю, що моє життя розбите!

Вітаю! Мій запит — переживання травми війни та втрати рідного міста. Я відчуваю повне виснаження і безсилля, мені потрібна допомога, щоб стабілізувати свій стан і перестати тонути в\'\' емоціях \'\' І ще дуже сподіваюся що Ви мені підкажете через скільки часу це пройде, мені б було б трішки легше коли знаєш дистанцію! Дякую!
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Вытаю!
цитата:
І ще дуже сподіваюся що Ви мені підкажете через скільки часу це пройде, мені б було б трішки легше коли знаєш дистанцію!

От з "дистанцією" та Вашою схильністю спиратись на точно визначені орієнтири у часі все набагато складніше. Точніше, ця схильність, є по суті, помилковою, а в багатьох випадках шкідливою.
Чому?
Тому що людина ПОСТІЙНО звіряє образ завершення жаху війни і реальність(!) А вона все ще залишається небезпечною і дуже тривожною.

Так в чому ж вихід, спитаєте Ви?
Вихід, як не дивно, в умінні зосереждуватись на завданнях теперішнього моменту. Буквально цього дня, цієї миті, щоби включитись у справи, що мають сенс і значення(!)

Завдяки цьому людина виринає із пітьми тривожності, починає відчувати свою здатність впливати на перебіг подій, повертає собі почуття цінності(!)

Розкажіть, хто є поруч з Вами? З ким Ви спілкуєтесь?
Чи підтримують Вас рідні та близькі?

цитата:
Мій запит — переживання травми війни та втрати рідного міста. Я відчуваю повне виснаження і безсилля, мені потрібна допомога, щоб стабілізувати свій стан і перестати тонути в'' емоціях ''

Доречною також буде співпраця з психологом. Треба шукати для цього варіанти і можливості - центри соціальної допомоги, волонтерські організації, благодійні фонди.

Ось контакти для особистих звернень:
7333 — цілодобова лінія психологічної допомоги;
0 800 500 335 або 116 123 емоційна підтримка.
Там можна розповісти про те, що непокоїть, отримати допомогу в складний момент.
Оксана Селезнева — психолог
м Кам'янське ·
Доброго дня
Почну з кінця :
«…через скільки часу це пройде..»
Щоб відповісти на це питання, треба знати скільки вже триває такий стан та саме, який у вас стан. Також, це буде залежати від того, ви плануєте самостійно працювати або звернутися до фахівців.

«Я відчуваю повне виснаження і безсилля…»
Як це проявляється?

«тонути в'' емоціях ''- опишіть будь ласка, як це відбувається?
Вітаю вас 🌿

Ви описуєте стан, ніби життя, яке було раніше, раптово обірвалося — і зараз складно зібрати себе заново.
Коли втрачається рідне місто, звичний світ, опори — це не просто стрес, це глибока втрата, яка проживається як травма.

Те, що ви відчуваєте виснаження, безсилля і ніби “тонете” в емоціях — це природна реакція психіки на ненормальні обставини.
Психіка зараз намагається впоратися з дуже великим обсягом болю, і тому може з’являтися відчуття, що ресурсів просто немає.

Важливо: з вами не “щось не так”.
Вам зараз дуже боляче — і цей біль має реальну причину.

Щодо вашого питання “коли це пройде”.
У травматичних переживань немає чіткої дистанції, як у фізичної хвороби. Але цей стан не залишається таким інтенсивним назавжди.
Він поступово змінюється тоді, коли з’являється більше опори, безпеки і можливості проживати свої почуття не наодинці.

Зараз важливіше не чекати, коли “відпустить”, а трохи допомогти собі не тонути в цьому потоці.

Можна почати з дуже маленьких кроків:
— звернути увагу, чи є моменти, коли стає трохи легше
— помітити, що саме в ці моменти змінюється
— знайти хоча б мінімальні опори (люди, прості дії, ритуали)
— дозволити собі говорити про свій стан, а не тримати все всередині

І дуже важливо — не вимагати від себе швидко “відновитися”.
Те, що ви проживаєте, справді велике і складне.

З цим станом можна працювати.
Поступово з’являється більше стабільності, менше емоційних хвиль, повертається відчуття опори всередині.

Ви вже зробили важливий крок — звернулися по допомогу.
І це якраз той напрямок, який допомагає виходити з такого стану.
Вы хотите знать сроки, чтобы получить хоть какую-то опору. Кажется, что станет легче все воспринимать сейчас, если будете знать, когда станет хорошо и вы выйдете из текущего состояния.
Но, увы, спрогнозировать невозможно. Не понятно, как долго вы в таком состоянии? Что происходит в вашей жизни? Какие опоры и поддержка есть или наоборот, никого?
Точно могу сказать, что в терапии станет легче, потому что вы будете не одна в ваших проблемах, переживаниях. Вы будете знать, что есть ваш час в неделю, когда вы сможете выговориться, поделиться переживаниями, получить поддержку и дать обратную связь. И постепенно будет становиться легче, спокойнее. Поэтому сроки написать невозможно, но идея пойти в терапию хорошая.
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.