Зустріч зі Змієм Уроборосом, що пожирає свій хвіст

Уявляючи відносини між поняттями “буття” та “свідомість” виникає образ постійного переходу від однієї категорії до іншої. Вони наче голова та хвіст змія Уробороса у вічному циклічному чергуванні над усім буттям людства. Настільки переплелись ці дві категорії, що інколи важко відразу відрізнити, де починається одна і закінчується друга. Щоб це зрозуміти ми вивчаємо філософію, досліджуємо історію та ходимо до психологів. Хтось очікує, що змінивши умови свого життя досягне бажаного. Або зміна сприйняття свого життя - ключ до мети. І той і інший випадок може мати місце.

В цьому дописі, я спробує осмислити категорії “буття” та “свідомості”, та віднайти що передує з них. Це осмислення у професійних межах мого знань про “буття” та “свідомість”.

Сила думки, що змінює нашу реальність

Перше, що нас слід розуміти: будь що у нашому з вами житті, це у першу чергу інтерпретація нашого з вами розуму. Будь яка подія, починаючи від вашого сніданку до найстрашнішої катастрофи, це все створює ваша свідомість за допомогою постійного отримання інформації з різних джерел. Ось зараз ви сприймаєте цей текст, серію запахів, шумів, це усе не більше ніж подразнення вашої нервової системи. Один нуль на користь свідомості. Проте не поспішаймо.

Оскільки, ці явища існують в реальному світі і не залежно від нас. Вони не є витвором нашої уяви, проте доки ми їх не зможемо сприйняти, їх не снує в нашому житті. Гарний приклад, радіація, вона була з людством не одне тисячоліття. Але тільки коли ми вдосконалили наші засоби пізнання світу, нам вдалось вмонтувати радіацію в картину нашого світу. Тепер в нашій свідомості може існувати переконання, про те що в світі є радіаційне випромінювання. Одночасно з цим залежно від наших переконань, змінюється і те як поводить себе радіаційне випромінювання. Спочатку ми активно використовуємо радіацію як ліки від усього та використовуємо як косметичні засоби, а потім починаємо лякатися хвильового випромінення від звичайно мікрохвильовки. А сама по собі радіація дивиться собі на наші переконання та маніпуляції сидячи тихо у кутку. Вона не змінилась. Змінювалися тільки наші переконання про неї.

Поки, виходить така собі перемога свідомості над буттям. Що тут і говорити. Ми вибудовуємо собі світ по образу і подобі наших уявлень та переконань про нього. Але якби усе було настільки просто, я б не витрачав ваш час. Загалом про силу розуму написано багато книжок і слід вам просто порадити почати читати їх. І змінювати, змінювати світ силою думки!

Тому чому ж не слід скидати з рахунків буття? Перше за все ви помітили, переконання про радіацію у людей змінились на протязі часу. Ось тільки початок 20 століття. Коли радіацію додавали майже до будь чого. А ось уже 21 століття. Зараз за схожий вчинок вам в кращому разі випишуть штраф і на усе життя будуть вважати небезпечним маньком. Тож, що змінилося? Змінились переконання. Так. При чому вони змінились на основі отримання нових знань про природу радіації. Тобто буття змінило нашу свідомість, що тепер по іншому сприймає буття.

І справді. Ну скільки не використовуйте силу думки, літати як птахи у вас не вийде. Силу гравітації не пошиєш в дурні. Хочеш літати, купляй білет на літак або сам літак. В будь якому разі літальні апарати вміють домовлятися з гравітацією. Так ще можлива мутація, приживлення крил та інша наукова фантастика, що не досяжна поки-що. Сила думки та візуалізації може допомогти розробити стратегію купівлі білета або літака. Це корисно.

Тож як можна розкрити ідею описану вище?

Наш досвід, який складається з наших переконань є відповіддю. Саме він, дозволяє створювати більш усвідомлену картину світу. А також, що більш важливо передбачати події. Так усі ми вміємо передбачати майбутнє, а не тільки ворожки, екстрасенси, астрологи та інші. Наше передбачення базується на знанні про можливі наслідки подій. Пізніше ці знання трансформуються у переконання та поведінку. Наприклад ми знаємо, що звичайна ігрова кістка має шанс випасти значенням “6”з вірогідністю 1/6. Тому кинувши кістку шість разів підряд очікуємо хоч одного разу отримати значення “6”. Особливо якщо ви уже вкидали хоч одного разу “6” на цій кістці. Це наш прогноз, за допомогою якого ми діємо у цьому житті.

І тоді виникає закономірне питання звідки ми беремо ці знання.

А ви пам'ятаєте своє народження?

В давнину люди вважали, що немовля народжується зі знанням про усе на світі, що при пологах забувається і розкривається з плином часу. Потім стала домінувати думка, що людина народжується як чиста дошка, на яку виховання, суспільство, події наносять письменна. На сьогодні ми уже знаємо, що людина народжується з рядом генетичних схильностей, які будуть впливати на її життя. Ми знаємо про травми під час пологів, що впливають на наше психічне здоров'я. Ми знаємо, що ми народжуємось з мозком який активно розвивається. Загалом нам необхідно в середньому 25 років, або усі структури нашого мозку були повністю сформовані. Довготривала пам’ять закінує формуватися на третьому році життя. Десь на третьому році життя, ми починаємо усвідомлювати себе як окрему особистість.

Саме перші три роки, ми повністю належимо цьому буттю. Безперервно збираючи данні і формуючи перші уявлення про світ навколо немовляти. Тимчасом, усе середовище симулює ріст мозку дитини. Це відбувається через усі доступні дитині канали зв'язку, одночасно з цим усвідомлення досить може бути примітивний. Оскільки поки що ми не здатні на рівних взаємодіяти з нашим буттям, дитина не здатна обирати з поміж отриманого знання. Саме в цей час починається будуватися свідомість на базі оточувального її буття. Рахунок один — один.

Слід окремо сказати, що не жити, так як пропонується, дитина просто не може. Оскільки є безпомічною і потребує дорослих. Тобто носіїв буття, яке вона безперервно сприймає. І для неї це норма, оскільки інакшого немає звідти взяти. Більш того, ми потребуємо чітких меж і переконань, що транслюються. Це є запорукою нашого з вами психічного здоров'я. Нехай вони потім будуть не до кінця об'єктивними.

З розвитком збільшується кількість інструментів, які допомагають будувати взаємодію між нашою свідомістю та буттям. Вершиною , я вважаю, отримання приставки “само” до тих дій які кожен з нас робить: “самоосвіта”, “самоконтроль”, “самовиховання”, “саморозвиток” та так далі. Коли цей момент настає, наша свідомість вже може впливати на переконання якими вона володіє. Людина здатна змінюватися і розвиватися в тому напрямку, який вона вважає за потрібне. Але чому ж людина не відмовляється від старого буття, з його забобонами, стереотипами, не виправданою поведінкою? Є одна ідея.

Автор: О. Рафіков 

Опубликовано 2020-05-21 в 07:32:39