Сiмейнi кризи

Сiмейнi кризи -- складнi перiоди, через якi проходить кожна сiм'я. Що таке сiмейнi кризи? Чому вони викають? I як їх долати?

Сiмейнi кризи- це закономiрний процес. Адже сiм'я -- це система, яка iснує i розвивається по своїх законах. Сiм'я -- це живий органiзм, який має свої задачi i етапи розвитку. Поступово проходячи через певнi перехiднi стани.

Важливо зрозумiти, що кризи в життi будь-якої сiм'ї це нормально. I не треба їх лякатися. Так, це тяжкий перехiдний стан i треба навчитися його переживати. Адже найчастiше цi перехiднi стани супроводжуються гострими перживаннями i емоцiйними стресами.

Кожна сiм'я, навiть наймiцнiша та найщасливiша, переживає кризи, якi страшнi лише в тому випадку, якщо немає практики конструктивного виходу з них. Сiмейнi кризи це -- своєрiднi стреси, якi можуть змiцнити сiм'ю, а можуть i сприяти її руйнацiї. Помилкою було б вважати, що лише прикрощi та драматичнi подiї можуть спровокувати сiмейну кризу. Радiснi подiї можуть потрясти сiм'ю не менше. Тому практично рiвнозначнi за ступенем впливу одруження та розлучення, народження та смерть члена сiм'ї, рiзке зменшення й збiльшення доходiв, закiнчення школи, вступ у вуз i провал на вступних i т.д.

Сiм'я не буде знати що таке криза лише в тому випадку, якщо буде досить гнучкою системою. У кризовi моменти потрiбно бути готовим до змiни правил, кордонів, ролей членiв сiм'ї, перерозподiлу обов'язкiв Усiм членам цiєї системи важливо вмiти домовлятися i дотримуватись договору.

Криза змушує кожного члена сiм'ї, навiть дiтей, у чомусь змiнитися, набути нової якостi, відчути пережити усвідомити певні зміни, відмовтитись від стереотипної поведінки,зробити свідомий вибір щодо нового досвіду для розвитку сім*ї.

-- За якими симптомами можна визначити, що сiм'я вступає у кризу?

-- Симптом це те що займає певне мiсце в сiмейнiй системi. А в залежностi вiд симптому формується i симптоматична поведiнка.

Одним з початкових етапiв кризи є загострення банальних протирiч в сiм'ї.

Це може бути щось зовсiм просте, примiром, хто сьогоднi купить хлiб на вечерю. А за ним тягнеться уся решта. Згодом, це поширюється на весь дiапазон стосункiв i виникають гострi моменти в комунікації...Непомітно для себе сім*я набуває конструкцію : *жодного дня без конфлікту* Так починає хворіти комунікація (спілкування)

Варто знати, що якщо хоча б один член сiм'ї створює, переживає внутрішній конфлiкт, зчасом ,в нього втягуються усi решта. Адже, як я вже казала, сiм'я -- це система.

Внутрiшнi переживання кожного передаються iншим членам родини. З часом усi втягуються у конфлiкт. Старi способи спiлкування, комунiкацiї стають неефективними. Криза поглиблюється.

В результатi в одного з подружжя виникає незадоволення шлюбом. Несприйняття своєї половинки. На iндивiдуальному рiвнi виникає вiдчуття нерозумiння, безвиходi, марностi зусиль аби змiнити ситуацiю.

Ознакою кризи є щоденнi сварки, взаємнi звинувачення, вiдсутнiсть сексу.

Коли один з партнерiв вiддаляється вiд вирiшення проблем, а iнший навпаки добровiльно звалює усi проблеми на свої плечi.

Важливо зрозумiти, аби подолати кризу найперше треба розібратись в своїх власних почуттях і бажаннях на даному етапі життя. А людська природа така, що кожен чинить опiр до змiн. Присутнiй суб'єктивiзм.

*Нехай щось або хтось змiниться, лише мене не чiпайте*. З часом, усе стане як завжди, головне аби я не мiнялась (мiнявся). Це небажання до змiн перекидається мiж iншими членами родини. Дiти це пiдсистема в сiм'ї. I вони так само включені в переживання дорослих.. Якщо мiж дiтьми виникають непорозумiння, ( чи єдина дитина в сім*ї різко змінює поведінку, часто починає хворіти ,то для батькiв це має бути сигналом, що не все гаразд у їхнiх вiдносинах.Таким чином, дитина несвідомо просто хоче переключити увагу батьків з їх прблемних стосунків на себе.

Якщо пара у перший рiк сiмейного життя не навчилась вирiшувати певнi проблеми, непорозумiння. То їй дудже важко перйти на наступний етап. Бо сiм'я немає досвiду як це робити. I невирiшенi задачi однозначно будуть галтьмувати наступнi стадiї розвитку. Сiмейне життя перетвориться у суцiльну кризу. I добре якщо пара звернеться до спецiалiста.

-- Чи для виходу з кризи виправданi будь-якi засоби? Маю на увазi, наприклад, коли жiнка зважується на народження другої дитини, сподiваючись таким чином направити розвиток сiм'ї в iнший бiк?

-- Нажаль, це відтягне увагу з проблеми тимчасово. З часом настане повторення, загострення . Це означає лише одне -- закритiсть до змiн. Доведеться знову переживати свiй кризовий етап.

-- Чи можна за поведiнкою дiтей визначити чи є в сiм'ї проблеми?

-- Дiти -- це лакмусовий папiрець вiдносин у сiм'ї. Дiти завжди перетягують на себе увагу аби вiдволiкти батькiв вiд конфлiктiв.

Для самих дiтей це несвiдоме рiшення. Найпростiший спосiб- це соматичне переживання неприємних емоцій- хвороба. Далi дiти починають погано вчитися. Якщо дiтей кiлька вони не можуть порозумiтися. Мiж ними частi сварки, вони б'ються мiж собою. I що, головне такi дiти часто похмурi, розгублені.

Photo by IGOR LOLATTO on Unsplash

Сімейне життя проходить певні етапи.

Аби вміти гідно і без жертв долати їх, слід знати особливості цих етапів.

1. Створення сім'ї

   Молоді люди, ще перед одруженням, мусять домовитися і заключити контракт (створити конституцію власних стосунків). Це може бути шлюбний договір, затверджений у нотаріуса, або просто усна домовленість щодо розподілу функцій, ролей, кордонів і просторів. Адже незабаром відбудеться перехід від самотнього життя до парного існування. Саме на цьому етапі треба притертися та адаптуватися до майбутнього сімейного життя. Бажано встановити кордони і для друзів, родичів, аби вони відчули майбутні зміни.

2. Поява дитини в сім'ї

   Тепер обоє мусять засвоїти не лише стосункові ролі, а й батьківські. На цьому етапі треба навчитися вирішувати нові завдання, пов'язані з доглядом за дитиною. Як тільки на світ з'являється дитина, кохана жінка стає матір'ю, а коханий чоловік — годувальником сім'ї.

   Пара має ідентифікуватися як батьки. Важливо, щоб була триангуляція: мама-тато-дитина, аби сім'я як система гармонійно розвивалася. У перший рік життя дитини тато має бути присутнім у стосунку постійно, а не півгодинки вранці і десять хвилин увечері. Чоловік має бути готовим до того, що йому доведеться долучитися до роботи по дому: прати, прибирати, готувати їжу.

   З появою дитини в ліжку настає затишшя. Цей новий розподіл ролей стає випробуванням для кохання. Без дитини приблизно після п'яти років сім'я часто зазнає кризи. Роками подружжя займалося своїм домом, прикрашало оселю, і тепер, коли все зроблено, вони не уявляють, що ще їм спільно робити й обговорювати.

3. Дитина йде до школи

   Тут сім'ю чекає випробування: наскільки обоє ефективні як батьки. Як вони підготували дитину до школи, чи правильно її виховали. Адже тепер дитина — представник сім'ї — потрапляє в зовнішній світ: до школи. Те, наскільки дитина успішна в школі, свідчить про ефективність сім'ї.

   Дитина не хоче вчитися? Батькам не слід її карати. Треба було закласти умови для навчання: не лише стіл купити, а й готувати дитину до школи, займатися з нею. Якщо цього не було, значить, сім'я переживала кризу, і батькам було не до дитини.

   На цьому етапі не варто покладатися на бабусь, дідусів, вихователів чи нянь. Це один із найгрунтовніших кроків, що є відповідальністю батьків: створити передумови для успішного навчання дитини, закласти мотивацію!

   З часом дитина дорослішає, входить у підлітковий вік, який часто співпадає з кризою середнього віку у батьків. Криза накладається на кризу. Раптом один з подружжя починає думати: "Я своє життя уявляв по-іншому".

   Жінки, які не зробили кар'єри, починають заздрити більш успішним подругам. Жінки, які сиділи з дітьми, можуть почати вважати, що роки були загублені безповоротно, і вони не досягли того, чого хотіли. Чоловіки хочуть "почати спочатку". З'являються ідеї про інші стосунки.

   Діти-підлітки хочуть автономії. Батькам треба встигнути змінити свою батьківську поведінку: не зловживати владою, а спілкуватися з дитиною як з дорослою особою. Тут закладається відповідальність за свої вчинки, перевіряється довіра. Важливо вчасно морально підготувати дитину до дорослого життя, до вибору професії, поступово розширювати зону її автономії, стимулювати прояви самостійності, виробляти готовність колись відпустити дитину.

4. "Виліт з гнізда"

   Це період, коли дитина покидає сім'ю, здобуває фінансову й емоційну незалежність.

5. "Опустіле гніздо"

   Дитина йде з батьківського дому і створює свою сім'ю. На цьому етапі батьківська функція виконана. Пара має змістити акцент на свої інтереси та стосунки.

6. Смерть і втрата одного з подружжя

   Коли знову треба перебудовувати відносини з дітьми. Це той етап, коли батьки вже залежать від дітей.

— Є сім'ї, де взагалі не знають, що таке кризи. На вашу думку, такі пари знають якийсь секрет?

— Однозначно мають. Але вони ним не діляться. Тому що такі сім'ї в психотерапевтів не опиняються!

Матеріал створений системним сімейним психотерапевтом ТЕТЯНОЮ МИСНІКОВОЮ

Останнє редагування 24-07-2026 в 01:06 за Києвом