Питання «що це?» і «як це існує?»

Абсолютне знання, це дуже нудно. Справді. Ти тільки подивився і кажеш: а ну це я знаю, це я зустрічав, а це зрозуміло що. Так наче нічим здивувати таку людину не можливо (інша крайність коли людина не знаю, що це, але це її не цікавить). Саме такої реакції можна очікувати від дорослих - вони усе знають. Як тільки ми подорослішали усіляко намагаємось відповідати цьому уявленню. Інколи настільки добре, що нам соромно визнати незнання.

З одного боку це нам десь необхідно відчувати що ми знаємо усе. Це дозволить мозку зберігати енергію. Зручніше працювати зі звичними алгоритмами, схемами та процесами. Не треба вигадувати якість нові хитрощі або дії, просто бери і роби як навчився. Навіть особливо не замислюючись*. Значна економія ресурсів, коли треба робити знайомі дії. Ви ж не хотіли би, утікаючи від лева або тигра постійно замислюватися з якої ноги потрібно стартувати для бігу?                                 

Одночасно з цим мозок залишається надзвичайно гнучкім та здатнім адаптуватися під різноманітні виклики навколишнього середовища. Йому постійно потрібно нова інформація, нові події, щоб розвиватися. І усе добре, доки життя підкидає достатньо викликів, через які у нам доводиться активувати нашу свідомість та пристосовуватися під нові умови або знаходити нові вирішення.

Але ось спустимося до життя пересічного мешканця мегаполісу. Де леви по вулицям не бігають, уся їжа приготована приїздить під двері, наявний великий вибір сексуальних партнерів та розваг, а наш шкідливий стиль життя загрожує нам більше ніж ні ж хвороби минулого. В таких умовах людині простіше підтримувати стабільний спосіб вирішення проблем, сталу стратегію, яка впродовж років буде тільки укорінюватися в житті. Супер?

Ні, такий образ життя скоріше провокує ригідність, інертність, що потім проявляється і в якості життя. Якщо ми хочемо використовувати наш розум на 100%* той нам усе ж доведеться почати його підживлювати. Екстремальний спосіб — стрибнути з літака посеред дикого лісу маючи при собі тільки невеличкий ніж. І хай буде що буде. Менш радикальний і більш популярний — подорожі в інші країни, знайомство з носіями іншої культури та таке інше. Але що ж можна зробити, якщо до відпустки чи навіть вихідних далеченько?

Відповідь знаходить буквально за поворотом. Вам тільки то й треба, що звернути зі звичного маршруту та пройти трохи інакше. Задаючи питання: А що там? Як? Чому? Через що? Що це? По більше запитань про різні речі. Намагатися не боятися бути вразливими перед новим досвідом.

Я почав цей текст з того, що абсолютне знання це нудно. Більш того коли ми відчуваємо що знаємо усе, ми не даємо нашому мозку шанс отримати новий матеріал для розвитку. Бо навіщо нам дізнаватися щось нове, якщо і так усе зрозуміло. Проте для кращого самопочуття нам необхідно насичуватись, стимулювати чимось новим. Тому я й закликаю ставити по більше запитань та шукати на них відповіді.  

* а ось тепер спробуйте взяти будь який предмет в руку, нехай ручку чи телефон. Уявіть скільки м’язів в цей момент ви активуєте. Або набираючи повідомлення, як часто замислюєтесь, про координацію рухів. А активація, координація відбуваються під вашим контролем, який не зовсім усвідомлений.

**100% умовні і метафоричні, ніж реальна активність відразу усіх ділянок мозку

Опубликовано 2020-06-25 в 11:54:22