Казка про три монети

17.02

Сьогодні згадалась казка про три монети. Хто знає про що вона пишіть + у комментарях. Для усіх інших коротка власна версія: пан зустрічає селянина який примудряється виживати на три монети. Селянин використовує схему - одна монету я даю у борг, одну монету лишаю собі, одну монету я повертаю власний борг. Що розшифровується наступним чином - одна монета для дитини яка немічна і немає ресурсу, одна монета самому селянину на життя, а остання монета батькам селянина які свого часу так само вкладалися в нього, як він в свою дитину. Далі іде звісно щасливий кінець, де селянин отримує за свою мудрість нагороду і таке інше. Шасливий кінець, лягайте спати.  

Проте ось що мені сьогодні припало до думки. Образ батьків селянина. Я уявив наступну історію: люди з молоду починають працювати, відавати усі сили, весь свій потенціал щоб підтримати цей хиткий баланс, який утворився. А потім на сконі вік вони стають повністю немічними і потребують захисту від свого сина. 

Давайте відразу, плюсами цієї історії є:

• - дорослі дбають про своїх дітей;
• - дорослі дбають про свої батьків;
• - дорослі пітримують стабільність. 

Це усе чудово так ок. Я більше того скажу, що на нас час в багатьох обставинах це умови для життя багатьох людей. 

Тепер чому я пишу про це. Бо в якийсь момент це перестає приносити користь.  В момент коли старість може перестає бути про немічність та залежність. Де замість вдячності, стає паразитування на дітях - ти мені вина бо я тебе народила і усе тут. І де дорослі свідомо або не свідомо обмежують себе в можливостях оскільки треба сили відавати батькам. 

Розповсюджена історія, де є працюючі чоловік та дружина, вони мають роботу 8/5, у кращому випадку ще й підробіток. Залишки вільного часу та гроші йдуть батькам на допомогу. Бо ці батьки реально не можуть вже дати собі самостійно ради, живуть в сільській місцевості та отримують мінімальну пенсію. 

Казка про три монети закріпляє саме такий сценарій. Вона не вчить нас заробляти 4 монети, казка не вчить нас як розвиватися, казка не вчить як мати старість де не треба залежати від дітей, казка не вчить нас що в старості у нас може бути насичене життя. Вона вчить стабільності, за яку платимо ми і наші діти.

Повторююсь це не є погано - є різні життєві обставини. Але правила світу змінюються, старі професії помирають, нові можливості з'являються. 

Я звертаю увагу на пасивну позицію що до власного майбутнього в ідеї: а потім діти до мене доглянуть. 

Недбалість про себе теперішнього - допоки не заболить і не відіалиться.

Відмова від розвитку, бо повторюсь в казці немає місцю 4, 5, 6 монеті. Немає місце підвищенню оплати праці та якості життя. 

Впізнали себе в герої цієї казки? Бажаєте змінити її? Це якраз гарний привід записатися на консультацію до психолога для змін. Змінити власний сценарій.

Додано на сайт 2024-02-17 в 11:57:29