Цей невеличкий текст є наслідком діалогів з колегами, що працюютьв сфері профілактики ВІЛ/СНІД.

Переважно це мої роздуми про специфіку супервізії соціальної роботи і досвід. В тому числі, невеликий досвід соціальної роботи в сфері профілактики ВІЛ/СНІД зі споживачами ін'єкційних наркотиків та жінками комерційного сексу. Тому надалі в цьому тексті я говоритиму саме соціальне і психологічне консультування з такими клієнтами. 

Для початку хочу визначити що таке: 

1. супервізія
2. соціальна робота
3. психологічна робота (першочергово маю на увазі консультування). 

Отож. Супервізія - це спеціальний вид діяльності, який має на меті професійну підтримку в колі колег або професійному співтоваристві. В теорії часто (але не завжди) супервізія - це допомога більш досвідченого менш досвідченому колезі за запитом останнього. Окрім того - це спосіб забезпечення якості консультативних послуг. 

Соціальна робота  - професійна діяльність, що має на меті допомогу у забезпеченні повноцінного функціонування окремій людині чи якомусь гурту людей. 

Психологічне консультування покликане допомогти окремій особистості (шляхом надання певної інформації та використання певних професійних методик) у вирішенні тих чи інших психологічних питань, складнощів. 

Звідси перший висновок: соціальна робота (зокрема, консультування в соціальній роботі) і психологічна робота - це відмінні види діяльності. Як на мене, соціальна робота значно більше орієнтована на реалізацію певних чітких завдань, ніж психологічне консультування, в якому робота веденться за запитом, що в процесі може змінюватись. Соціальна робота визначається потребами суспільства чи окремих його представників. Це ж можна сказати і про психологічне консультування. Але способи реалізації цих потреб лежать в дещо різних площинах. Зокрема, психологічне консультування більш індивідуалістичне; соціальне консультування більше орієнтоване на "польові" (т. зв. аут-річ) роботи, коли необхідно в(и)ходити в сферу життя цільової групи.

Тому супервізія в соціальній роботі частіше спрямована на розгляд певних стратегій, технік і методів роботи. Таким чином, менше уваги приділяється станам і почуттям соціального працівника (хоча, ігнорувати їх теж не варто - адже в емоційній сфері є "ключі" до мотивації). Як на мене, супервізія соціальної роботи іноді ближче до менеджменту, ніж до вивчення "людського фактору". Це порівняно із супервізією в психологічному консультуванні. Хоча, я не беруся казати, що це добре або погано. Скоріше - це зона дотику. 

На мою думку, професіоналові необхідно зберігати і розвитвати свої людські особистісні якості. Це може забезпечити високу якість діяльності фахівця та допоможе йому вберегти себе від професійного "вигорання", яке неможливо оминути в допомагаючих професіях.