Переслідування в мережі або онлайн-сталкінг

Нещодавно готував матеріали для одного видання на тему онлайн-сталкінгу. Не весь матеріал у редакції видання увійшов в публікацію. Повною версією в авторській редакції ділюся тут.

Дане явище найчастіше описують як переслідування, психологічний тиск у формі нав’язливої уваги, найчастіше, залицянь, коментарів до особистого контенту, постійних спроб налагодити спілкування онлайн, які можуть переходити в погрози, залякування, пошук та використання без дозволу особистої інформації.

Сталкінг – це не порушення правил безпеки (як при користуванні вогнем). Сталкінг за всіма ознаками підпадає під визначення насилля. Відповідно, підходити до цього питання з позиції "що робити, щоб не стати жертвою сталкінгу" – помилкова стратегія.

Вважаю ризикованою ідею про те, що якщо розуміти, за яких умов можна стати жертвою сталкінгу, то можна убезпечити себе на 100%. Орієнтуватися на те, хто частіше стає жертвами сталкінгу – це лише частина проблеми. При чому, на мою думку, другорядна. Також вважаю за необхідне зауважити, що онлайн-сталкінг може переходити в офлайн. Це додаткова небезпека даного явища як і, наприклад, при кібербулінгу. Тобто, вважати, що сталкерські  дії однієї людини стосовно іншої є лише словами та дистанційним впливом – це недооцінювати загрози та ризики.

Зустрічаючись з проблемою онлайн-сталкінгу важливо розуміти, хто та у зв'язку із чим стає ініціатором цього явища. Назвемо цю особу насильником-сталкером. Об'єктом сталкінгу може стати кожен, не залежно від статі, віку, соціального статусу тощо. Разом з тим, більш поширена інформація про сталкінг стосовно жінок та дівчат, переважно з боку чоловіків. Стосовно дітей більше частим подібним явищем є кібербулінг (цькування).

Частіше людину, яка стає об'єктом сталкінгу поєднують з насильником-сталкером певні особисті стосунки. Проте, іноді, ці люди можуть бути зовсім не знайомі. З психологічної точки зору, насильник-сталкер найчастіше має якийсь нерозв'язаний внутрішній чи міжособистісний конфлікт. Він може вибирати об'єктом спроб "вирішити" свою проблему людину, яка йому когось нагадує або викликає сильні почуття. При цьому, зі сторони такий вибір буде виглядати радше випадковим.

Разом з тим, якщо людина вже стала об'єктом сталкерських дій, то однозначно потрібно цей процес зупиняти. Для цього можуть бути використані наступні можливості: звертання по допомогу до близьких, до правоохоронних органів, громадських організацій, які працюють у сфер протидії насильству (наприклад, LaStrada), іноді максимальний розголос впливає на те, що насильник-сталкер змушений припинити свою активність (адже, це переважно люди, які діють "нишком"; з англійської переклад цього слова означає "пдкрадатися"). Гірше працюють або навіть мають зворотний ефект спроби вмовити насильника-сталкера, "заговорити", перемкнути його увагу на щось інше. Як правило, такі дії розцінюються ним, як "запрошення" до продовження взаємодію.

Дії насильника-сталкера найчастіше викликають стрес у того, хто стає об’єктом переслідування. Цей стрес пов'язаний з такими емоціями як страх та гнів, а також із переживанням безсилля. Уявіть собі, що на вас хтось полює, переслідує з метою вчинити щось зле. Нормальною реакцією в такій ситуації буде стан постійного напруження, настороженості, роздратування, що порушує життєдіяльність. Незалежно від того, чи це лише онлайн чи фізично. Відповідно, окрім звертання за допомогою, необхідно діяти в напрямку нормалізації власного емоційного стану, розвитку ресурсів подолання стресу. Також може бути важливим розвивати навички давати собі раду зі складними почуттями й емоційними станами. Звичайно ж, це більш ефективно заздалегідь, а не в процесі. Для цього раджу звертатися до фахівців (спеціалістів правоохоронних органів, профільних організацій та практикуючих психологів). Звертатися треба якомога раніше, адже тривалий стрес переходить в стан, що є руйнівним для емоційного та фізичного здоров'я і благополуччя.

Вміння виходити з подібних ситуацій (психологічний та емоційний тиск, сталкінг, спроби маніпулювати поведінкою) пов'язане з декількома речами. На мою думку, як для дорослих, так і для дітей та підлітків це:

• - Можливість опиратися на своє близьке оточення, в якому є люди, що можуть забезпечити підтримку;
• - Вміння давати раду своїм емоціям та поводити себе в ситуації загрози (це передбачає деяку підготовку та вміння володіти собою в стресових ситуаціях).

Певна профілактика таких ситуацій пов’язана з увагою до конфіденційності приватного життя. Зокрема, варто пильнувати можливості розкриття власної інформації, яку Ви вважаєте конфіденційною. Тому, для початку, добре би розуміти (визначити, описати), яка інформація для вас про вас же може бути конфіденційною і наскільки.

Стосовно дітей та підлітків, які можуть стати об’єктами такого онлайн-насилля, то чи не найбільше значення для виходу з такої проблеми, має якість стосунків зі значимим дорослими. Найчастіше, мова йде про батьків.

Загалом, довіра, можливість обговорювати життєві складнощі, взаємопідтримка, високий рівень розвитку емоційного інтелекту є складовими розвитку особистості, здатної виявляти високу опірність стресу та можливості долати складнощі. Відповідно, імовірність потрапляти в ризиковані ситуації у дорослих та дітей з достатнім рівнем підтримки менша, ніж у тих, які не мають такої. Разом з тим, навіть якщо є брак підтримки від близьких, у переважній більшості випадків його можна компенсувати грамотною професійної сторонньою підтримкою.

Бережіть себе та близьких, успіхів вам у цьому!

Опубликовано 2020-11-20 в 18:34:19