Self harm або самоушкодження.

В сучасному світі самоушкодження свого тіла не є новиною, чи поодинокими випадками, і не тільки підлітками, молоддю, і дорослими вже людьми.

Самоушкодження - це є порізи різних частин тіла, може бути лезом чи канцелярським ножом, уколи себе гострими предметами- голками також в різних частинах тіла ( і навіть у м’які надчутливі частини, слизові). Побиття себе, ременем, палкою. Ударяннями себе об різні предмети.

Та в психотерапії все одно, робота з самоушкодженням залишається складною та довгою.

Самоушкодження не з’являється раптово. До того, як воно проявилося, передували інші симптоми. Це можуть бути: тривога- тривожні розлади, які супроводжуються неспокійним довгим засинанням. Пробудженням нічним, та неможливістю заснути годинами. Головокружінням. З боку шлунково-кишкового тракту - відсутністю смаку їжі, відсутністю апетиту, нудотою, блюванням. Обмеженням себе у їжі , та блюванням, щоб виблювати їжу ( прояви РХП). На протилежність, може бути переїдання, не контрольоване споживання їжі. Може з’являтися часте миття рук (як прояв ОКР). Думки про самогубство. Розкручуванням фантазіях, як відбувається самогубство, його процес. Запорами чи проносом. Шкірними висипами, чи зудом тіла. Відчуттям болями в серці. Напругою тілесною. Головними болями.  Інші.

З боку почуття, почуттєвої частини: особа переживає перманентно тривогу, апатію, страх, агресію, відразу на оточуючих ( це є проекція, насправді - на себе), зникає мотивація до життя, все, що робить здається не потрібним, робить тільки тому, що потрібно. Тіло починає виконувати тільки функцію, почуттєва сфера ігнорується. Індивідуально:  починають приживатися думки та переживання себе, що нічого з мене в житті не вийде, я гірша за інших, розуму менше ніж у інших. Захоплюють фантазії , що друзів не буде, хоча їх і на цих етапах життя немає. Особа усамітнена та сумна. Перспектива життя малюється як така, де цілі недосяжні ( в інституті не вивчуся, не получиться, роботу не знайду, сім’ю не побудую, інше). Психічна система сформовується, і вже сформувалася, як «втеча». Перестає боротися з труднощами символічно та буквально.  В психотерапііі є три види реакціі на стрес: - втеча (символічна, буквальна; напад; заклякання).

В системі самоушкодження працюють великі опори та заперечення щодо стосунків у сім’ї. Дитина опиняється в замкнутому колі, де погане навчається сприймати за хороше. Свої переживання стають не цінними, бо хтось авторитетніший навчив сприймати тривожну реальність як добру ( у когось ще гірше, є і такі лозунги), звикай, я звик, до всього можна звикнути. І не тільки навчив сприймати, а дав настанову, посил, як треба жити - терпіти.

Тіло перестало почувати, виконує тільки функція. Їсти, спати, ходити до школи, працювати, одягатися.

Системи людини працюють по-різному. Хтось розуміє проблему і звертається на допомогу. І тоді є перепрацювання та покращення стану, вихід на стабільні ремісії. Хтось звертається на допомогу тільки тому, що заставили, хтось із дорослих, а сам (а), не хоче виходити з цього межового стану, великою мірою тому, що не розуміє та не усвідомлює величину проблеми, через заковтнутість симптомом.

Хтось хоче ходити лікуватися,  і кошти на це є, але значимі дорослі постійно дорікають , що дають кошти на терапію, ну скільки можна, усе вже ж добре, не бажаючи побачити реальності. І дитина під цим тиском вибирає різати себе, адже дорослий є авторитетніший, дорослий є симптом.

В любих психічних системах існують техніки роботи, як заохочувати людину до роботи, показувати їй, що з нею відбувається та до якого результату, перспективи ми рухаємося.

Пам’ятайте: самоушкодження це є порушення кордонів свого тіла, раніше кордони психологічні вже порушувалися, що і спонукало на порізи себе. Симптом формувався на роки раніше, ніж показав  себе.

Батьки вже помічають наслідки - це буквальні порізи і потім поспішають лікувати. Ще і швидкого результату бажаючи, тиснувши на терапевта, великою мірою, такий же тиск відбувається і вдома з дитиною. На симптоми, які передумовою були: головокружіння, безсоння, тривога, блювота, не усвідомлюється і великою мірою, через незнання, що це початок чогось більшого, і що є важливим, може бути вже хронічними.

Важливо, що людина залишається замкнутою у своїх переживаннях. Замкнута в своєму тілі.

Любі читачі,  найбільший дар - це є здоров’я психічне та фізичне, здоров’я вам усим!

P.S. невропатологи діагностують такі симптоми як ВСД, насправді це ВСД - це є тривожним розладом. Та фахівець, який має коректно призначити лікування - це є психіатр. І не тому, що людина психічно хвора, а тому, що лікування цієі симптоматики є фахом психіатра.

Тетяна Пелех, психотерапевт.

Дата публікації 2023-03-28 в 20:31:05