Дорослі діти алкоголіків. ДДА не вміють веселитися

ВДА російською, чи ДДА українською. Такою абревіатурою психологи позначають - дорослих дітей алкоголіків. Люди, що виросли в сім’ях де мама, або тато, або обоє батьків страждали алкоголізмом. Вони вже дорослі, та наслідки дитячої травми, носять в собі до тепер.

ВДА не вміють веселитися. За нашу здатність радіти і веселитись, відповідає внутрішня дитина. Це вона проявляється в моменти важких життєвих періодів, чи хронічних невдач, коли все сприймається надто серйозно. Спонтанна дитина, загнана всередину багато років назад, намагається звільнитися. Як почувається ваш внутрішній малюк? Чи знайомі ви з ним?

ВДА часто називають “діти з вкраденим дитинством”, “ діти без дитинства”, “ детки в клетке”...Такими жорсткими епітетами, оголюється зміст їхнього дефіциту. Світ в алкозалежній сімї був суровим. Не до ігор і веселої безтурботності. Вони рано подорослішали, змужніли. Рано взяли відповідальність за себе, взвалили дорослі обов'язки на худенькі плечі. Хтось виконував всю хатню роботу, якщо пила мама. Хтось здобував собі їжу і  виживав в прямому значенні цього слова, якщо пили обоє. Було не до ігор і веселощів. Не забалуєш.

Тепер ви дорослий, змінились умови вашого життя. Ваш розмір і ресурс теж окріп.

Вважається що ми не просто переходимо з однієї вікової групи в іншу. От ми були малюком, далі стали підлітком, далі дорослим. Всі ці досвіди і пам'ять про них ми зберігаємо в собі. В житті є задачі, для яких нам потрібна агресія, бунт, відстоювання своєї думки. Для них ми підтягуємо підлітковий досвід. А за веселощі, враження, захоплення відповідає наша внутрішня дитина. До неї ми звертаємось, коли для якогось процесу, чи справи потрібен елемент гри. Ми згадуємо як ми бавилися в дитинстві, оцей стан новизни і безтурботності. Так ми налаштовуємось і входимо в потік, що зараз нам потрібен.

Якщо наша дитина травмована, забута, подавлена і не знайома,то наша взаємодія зі світом, зазнає змін, руйнівних для нас самих.

Коли ми її помітимо, загорнемо турботою і піклуванням, якої ВДА так не вистачало в дитинстві, на місце болі і образи, прийде спокій. Разом з тим, ми зможемо користуватись ресурсом, яким володіють діти: безшабашна радість, задоволення від гри, цікавість пізнавати невідоме, нестримна енергія до експериментів, захопливих відкриттів. Все це допоможе нам радіти, захоплюватися, фантазувати, створювати щось нове і легке в своєму житті.

Стати люблячою мамою для своєї дитини, можете вже самі. Дайте їй можливість появитись, помітьте її. Цей навик можна прокачати, як інші потрібні нам навики. Хтось вчиться продавати, хтось водити машину, хтось готувати їжу, а ВДА будуть вчитись веселитись. Попідглядайте. Можливо, ви бачили, як тато і син бавляться машинкою. Тато так захоплено рулює, старанно супроводжує голосом як буксує машина, як сигналить. Очей не відірвати. І як розчаровується тато, що повністю довірився процесу, захопився, покрився румянцем, коли син вже тягне його в інше місце. До речі, ігровий період наших дітей це час коли можна добавитись і нам.

Та не варто чекати власних дітей, чи тягнути на каруселі вже великих підлітків. Можна взяти дитину на прокат. Вигуляти племінника, чи запросити сусідського пацана на рибалку.  Для конспірації)  і звичайно, щоб підглядати як треба. Але є умова- ігри мають бути не інтелектуальні, а рухливі і живі. Віднесіться до цього, як до завдання. Ви займаєтеся важливою справою - забавляєте і вигулюєте свою внутрішню дитину. Благо наша психіка, завжди дає нам шанс добрати і донаростити все, чого не відбулось.

Можливо вам потрібно для початку навчитись розслаблятись і нічого не робити. Заплануйте собі байдикування. Відкладіть установку, що кожна година має бути витрачена продуктивно. Забронюйте в своєму розкладі час, коли ви будете робити те, що не встигли. Бавитись і веселитись. Попробуйте дитячі витівки, які не були властиві вам раніше. Про що ви мріяли, які ігри вам хотілось пограти? Настав час це здійснити.

Через свої почуття і бажання, можна поступово відшукати шлях до себе, знайти своє покликання, зрозуміти чого ж хочеться насправді.

©Уляна Казмірчук

Опубликовано 2021-10-09 в 22:28:54