Блукання крізь тверезі муки, або як лікувати алкоголізм
Хімічні залежності
У статті
«Що мені потрібно зробити з … (чоловіком, сином, батьком, другом тощо), щоб він кинув пити?»
Напевно, це один із найчастіше почутих запитань фахівцями, які працюють із залежностями. Парадоксально, але правильна відповідь на це запитання полягає в тому, що чим більше ви будете намагатися «робити з …», тим більше людина буде пити.
Психологічна природа алкогольної залежності
Що таке алкогольна залежність з психологічної точки зору? Однією з найважливіших складових психіки є її система регуляції, яка відповідає за підтримання психологічної рівноваги. Коли відбуваються небажані відхилення, то «вмикається» ця система і «повертає психіку» до гармонійного стану. Так, наприклад, система регуляції відповідає за здатність відпочивати при втомі, заспокоюватися при емоційному напруженні, знімати стрес, піднімати настрій, стабілізувати самооцінку та багато іншого. Систему регуляції можна порівняти з імунітетом, який бореться із хворобливими станами. Здатність регулювати свою психіку розвивається в процесі психологічного дорослішання і є одним із показників психологічної зрілості. Коли ж система регуляції не здатна впоратися з якимось із хворобливих психологічних станів, людина може вдатися до допомоги «костилів» — певних зовнішніх об’єктів, які здатні зняти це стан. Причому, чим менш розвинута система регуляції, тим більша потреба у людини в таких костилях. У дитинстві, поки система регуляції ще недостатньо розвинута, таким костилем для кожної людини є її батьки. У дорослому віці роль такого костиля починає добре підходити алкоголь.
Ось тільки постійне надмірне використання будь-яких психологічних костилів призводить до руйнування все тієї ж системи регуляції (через недостатню розвиненість якої й виникла потреба в костилях). Людині все більше доводиться спиратися на ці костилі, які все більше руйнують систему регуляції — утворюється замкнене коло негативного зворотного зв’язку. Так коротко можна описати принцип утворення будь-якої психологічної залежності, зокрема й алкогольної.
З часом використання алкоголю як психологічного костиля відбувається не лише руйнування функцій психіки, а й зміна резистентності організму до алкоголю. Напевно, найголовнішим симптомом такої зміненої резистентності є втрата дозового контролю — людина вже не здатна повністю контролювати кількість випитого нею алкоголю. Вона починає несподівано напиватися, потім з’являється потреба похмелятися, далі виникають запої тощо. Через нездатність нормально пити в життя приходять проблеми, і тоді така людина може спробувати «зав’язати». І ось вона стикається зі всіма наслідками довготривалого руйнування алкоголем системи регуляції психіки. 1.) Її психологічний стан у тверезості виявляється болісно нестерпним: її охоплюють почуття провини, сорому, депресії, дратівливості, тривоги, внутрішньої порожнечі, світ здається чорно-білим, життя — безглуздим тощо; 2.) Вона практично нічого не може зробити з цим станом, а з часом тверезості він лише погіршується. І єдиним виходом для неї стає повернення до вживання алкоголю.
Цикл алкоголізму
У житті утворюється знайомий кожному алкоголіку цикл алкоголізму: нестерпний стан у вживанні змінюється нестерпним станом тверезості і так далі. Алкоголік метається між двох пеклів: тверезого й п’яного. А при цьому стан у першому й у другому пеклі з часом лише погіршується.
Що в такому разі з психологічної точки зору буде лікуванням алкоголізму? Якщо сам алкоголізм є руйнуванням системи регуляції психіки та заміною її вживанням алкоголю, то лікуванням буде припинення вживання алкоголю та відновлення системи регуляції. Причому припинення вживання тут буде вимушеною мірою й умовою лікування, а не його метою. У випадку з алкогольною залежністю, у переважній більшості випадків, контроль над дозою не відновлюється, і єдиним виходом стає абсолютна тверезість (що, до речі, є необов’язковим при нехімічних залежностях, наприклад, сексуальній чи ігровій — там людина здатна відновити контроль над своїм залежним поведінкою). Тоді, якщо умовою лікування алкоголізму буде повне припинення вживання, то метою стане відновлення нормального психологічного стану в тверезості: повернення людині здатності радіти життю, отримувати задоволення, відчувати адекватні позитивні емоції, відчувати змістовність, інтерес до життя тощо, і все це без допомоги алкоголю чи інших психологічних костилів.
Етапи психологічного лікування алкоголізму
Цієї мети неможливо досягти за якийсь короткий час, це тривалий, багаторічний процес одужання. Весь цей процес психологічного «лікування алкоголізму» можна розбити на кілька етапів:
0. Зупинка вживання. Якщо людина не здатна зробити це сама, то тут необхідна допомога наркологів щодо медичного виведення із запою та зняття абстинентного синдрому (синдрому похмілля). Причому, якщо немає інших неврологічних ускладнень, на цьому етапі допомога лікарів і закінчується.
- Утримання в тверезості. На цьому етапі необхідно навчитися способам утримання від вживання та користування альтернативною допомогою. Часто на цьому етапі потрібні реабілітаційні програми. У випадках, коли людина здатна залишатися тверезою самостійно більше місяця, може підійти формат індивідуальної роботи з психологом, який спеціалізується на залежностях. Бажано при цьому відвідування груп взаємодопомоги.
- Адаптація до тверезості. Навчання способам управління небажаними психологічними станами без алкоголю (як справлятися з роздратуванням, злостю, тривогою тощо, як вирішувати конфлікти, як відпочивати тощо). Тут необхідна робота з психологом у тренінгово-навчальному форматі.
- Вирішення внутрішніх конфліктів. Особистість залежного часто просто переповнена такими внутрішніми конфліктами, які самі по собі безпосередньо не входять у механізм залежності, але створюючи напругу та хворобливий психологічний стан, можуть стати одним із непрямих факторів повернення до вживання. Для вирішення цих конфліктів необхідна психотерапевтична робота.
- Робота з дитячими травмами. Зазвичай саме тут і знаходиться джерело та корінь усіх проблем. На цьому етапі настає черга глибинної психотерапії.
Ці чотири етапи є обов’язковими в психотерапії алкогольної залежності, і якщо вони повністю не будуть пройдені, завжди залишатиметься небезпека повернення назад до вживання.
Що не слід робити рідним залежного
Що ж роблять рідні та друзі залежного, коли просто намагаються змусити його «кинути пити»?
- По-перше: якщо їхні спроби увінчаються успіхом, людина на деякий час потрапляє в стан нестерпної тверезості, з якого рано чи пізно буде змушена повернутися до вживання. При цьому в неї закріплюється переконання — що в тверезому стані нічого хорошого немає, пити кидати не варіант, а люди, які до цього спонукають, «хотять зла».
- По-друге: постійний тиск викликає в залежної людини почуття роздратування та опору, які ще більше посилюють її пияцтво.
- По-третє: не даючи самостійності, близькі сприяють додатковому руйнуванню системи регуляції, тим самим прискорюючи процес прогресування залежності.
Тому можна зробити висновок, хоч він і буде розчаровуючим для близьких людини, яка п’є, що: зробити так, щоб він припинив пити, не можна нічого. Це має бути її самостійне рішення та самостійно вжиті дії.
А для того, щоб цьому рішенню сприяти, близьким потрібно НЕ РОБИТИ:
- не «рятувати» людину від проблем, які приносить її пияцтво,
- не контролювати її,
- не ставитися до неї, як до нездатної взяти відповідальність за своє життя тощо.
І, відповідно, усі короткострокові методи, в яких з людиною «щось роблять», щоб вона кинула пити (кодування, підшивки, таблетки тощо), за своєю суттю є шарлатанством.
У підсумку, можна резюмувати, що лікування алкоголізму — це рішення самої залежної людини припинити вживання та початок тривалої самостійної роботи з відновлення своєї особистості, в якій, безумовно, знадобиться допомога різних фахівців: наркологів, психологів-консультантів із залежностей, психологів-психотерапевтів, сімейних психологів, товариств взаємодопомоги тощо. До цього рішення людина приходить сама, а будь-які спроби контролю та порятунку лише заважають їй його прийняти.
З повагою, Денис Старков, психолог центру реабілітації алкозалежних (психологічного лікування алкоголізму) «Сенс»
