Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
Прямой эфир:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 3 часа тому: «Вы описываете свои очень болезненные отношения с отцом. Вызывает уважение то, что несмотря на сложную ситуацию, Вы думаете о благодарности. Посмотрите на отца под совершенно ин»
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 5 часов тому: «Это очень печальная история. Приятно читать, как вы рассуждая и анализируя, стараетесь быть объективной, находить оправдания и пояснения, почему отец такой. Да, возможно, он сам по»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 5 часов тому: «Здравствуйте! цитата: «В последние два месяца усились визуализации на различные негативные ситуации, образы бывают крутяться то вправо то влево, то виде шара, то виде геометрическ»
Вопрос от: Моллі Возраст: 33

Тяжко з мамою, мати агресор

Мама живе зі мною в квартирі, квартира моя по спадковості. Але мати тут жила з батьком, і вважає, що має тут право жити. Іншого житла в неї немає.
Я її прошу виходити з кімнати і спати на кухні. Вона кожного вечора сцени робить, що ще рано , типу вона не заважає, я не маю свого простору
Коли кажу про переїзд її чи поїхати за кордон: я боюсь, я стара, кожного разу відмовки, так розʼїдемось, а як ти будеш без мене
При тому ще повчання по роботі .. то ти була краще в універі, то треба бути бійцем в роботі
А я взагалі не хочу тієї роботи, мені важко, мені погано, я не хочу працювати
Хочу заміж і сімʼю і ніколи не працювати

Вона ще всі слабкості проти мене використовує
Проблема навіть простір поділити не то що розʼїхатись

І : та я нічого не сказала, та я не ображала, та ти не так зрозуміла


Дуже важко
А ще мені часом потрібна емоційна підтримка і я її не отримую
Нравится: 1 из 1
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Лучший ответ
Вітаю ! Те, що Ви описуєте, звучить як постійне напруження і боротьба за місце — не лише фізичне, а й внутрішнє. Коли у власній квартирі немає відчуття свого простору, це виснажує. Коли Ваші слова заперечуються — «я нічого не сказала», «ти не так зрозуміла» — це може викликати сумнів у собі й відчуття, що Вас ніби стирають. І в цьому дуже багато самотності.

Мені важливо сказати: Ваше бажання мати простір — природне. Ваше бажання бути почутою — природне. Ваше прагнення до сім’ї, до близькості, до життя, в якому Ви не почуваєтесь постійно оцінюваною, — теж живе й справжнє. У цьому немає нічого «егоїстичного» чи неправильного.

Разом з тим, у цій історії є складний вузол залежності. Мама боїться втратити опору, боїться старості, самотності, невідомості. А Ви — боїтеся втратити себе. І поки ніхто з вас не наважується витримати свою тривогу окремо, вона проживається через конфлікт. Через сцени, через повчання, через взаємні докори.

В екзистенційному сенсі це питання кордонів і відповідальності. Не за мамині страхи — а за своє життя. Ви не зобов’язані проживати її старість замість неї. Але Вам доведеться витримати непросте: провину, її образи, можливо, її тиск — якщо Ви оберете рух до більшої автономії.

Мені також відгукується Ваше «я не хочу працювати, мені важко, мені погано». І тут важливо обережно придивитися: це про саму роботу чи про загальне виснаження? Коли людина живе в постійному психологічному напруженні вдома, будь-яка робота може здаватися нестерпною. Інколи бажання «ніколи не працювати» — це крик про потребу в безпеці, підтримці, відпочинку, а не буквально про відмову від діяльності.

Ви пишете, що Вам інколи дуже потрібна емоційна підтримка — і Ви її не отримуєте. Це боляче, коли найближча людина не може бути джерелом тепла. І тоді постає доросле, непросте питання: де ще Ви можете її знайти? У друзях? У партнері? У терапії? У спільнотах? Бо чекати, що мама стане іншою, можливо, означає знову і знову наражатися на розчарування.

Можливо, перший крок — не глобальне «роз’їхатись», а маленьке визнання: я маю право на свої межі. Я маю право на окрему кімнату. Я маю право не пояснювати нескінченно свої почуття. І я не відповідаю за те, що мама не готова приймати мою окремість.

Ви стоїте на межі між роллю доньки і власним дорослим життям. Це завжди болісний перехід. Але він і про народження себе. І навіть якщо зараз дуже важко — в цьому вже є рух: Ви помічаєте, що Вам тісно. А відчуття тісноти часто передує розширенню простору.
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 389077 для Людмила Петровна

Дякую
Так, ви праві, мама не приймає мене дорослою і ніби постійна боротьба за кордони
Вона каже , що я доросла тільки коли їй вигідно
Вона переживає лише за себе
Не те чи щаслива я
Чи вийду я заміж і чи буде в мене сімʼя
Я. Не поаувпю так ніби мене немає
Вона типу мовчить коли все нормально, ніколи не похвалить, а коли щось не так одна критика
Але дорослої мами немає .. яка б підказала .. бачила в мені дорослу дівчину
Не знаю
Виглядає як я дитина і їй байдуже

Як мені переключитися на себе? На думки про своє життя.. бо я ніби вторю їй робота робота
А моє життя
Ніяк не можу зосередитись на собі
Вітаю Вас. Я щиро співчуваю тому, через що Вам доводиться проходити. Те, що Ви описуєте, — це класична картина співзалежних стосунків, де особисті кордони розмиті, а емоційне насильство маскується під «турботу» або «право власності».

Що можна почати робити вже зараз?
Припиніть пояснювати свої почуття. Маніпулятор використовує Вашу щирість як зброю. Що більше Ви кажете: «Мені боляче», то більше «кнопок» вона знає. Перейдіть на мову фактів та коротких інструкцій.

Техніка «Сірий камінь». Станьте максимально нецікавою для її агресії. Не сперечайтеся, не виправдовуйтеся. На повчання про роботу відповідайте: «Дякую за твою думку, я візьму це до уваги». Це не означає, що Ви погоджуєтеся, це означає, що Ви не даєте їй енергії для конфлікту.

Фіксація прав на простір. Оскільки квартира Ваша, важливо внутрішньо (і зовнішньо) встановити правила. Якщо Ви хочете, щоб вона йшла на кухню о певній годині, це не прохання, а умова Вашого спільного проживання. Будьте готові до «сцен» — вони припиняться лише тоді, коли вона побачить, що вони на Вас не діють.

Пошук зовнішньої підтримки. Оскільки мама не може стати Вашим ресурсом, Вам критично важливо знайти його ззовні: друзі, психотерапія, групи підтримки. Вам потрібне місце, де Вас почують без засудження.

Важливе усвідомлення: Ви не несете відповідальності за емоційний стан дорослої жінки, навіть якщо це Ваша мати. Її страх перед майбутнім — це її відповідальність, а не Ваш борг.

Чи відчуваєте Ви в собі сили хоча б один вечір не вступати з нею в дискусію, а просто констатувати факт Вашого рішення, попри її «сцени»?
Алла Веленко — психолог
Алла Веленко психолог
Київ ·
Доброго ранку Моллі.
Шкода, що саме так на даний момент склалося Ваше життя. Відчувається, що Ви у відчаї, переповнені болем, образами та нерозумінням як жити далі.
Але для того, щоб Ви нарешті змогли створити свою сім'ю і жити щасливо, одного співчуття, на превеликий жаль, замало.
Спираючись на те, що Ви написали, можна зробити припущення, що у Вас з мамою склалися співзалежні стосунки. А це такі стосунки, коли кожна із сторін чогось очікує від іншого. При цьому, висуваються безкінечні взаємозвинувачення та взаємопретензії. Таким чином, зав'язується міцний психо-емоційний вузол, який не дає можливості реально щось поміняти в житті. І який можна розв'язати лише знайшовши "початок", "зародок" особистісної та сімейної проблеми.
В таких випадках, нерідко, саме психо-емоційні "вузли" не дають можливості роз'їхатися і жити окремо.
Згодна з колегою що, швидше за все, Ви досі перебуваєте в ролі дитини, яка не може жити без маминого схвалення, маминої підтримки, маминого тепла та любові. І саме ця глибинна внутрішня несвідома, нереалізована з дитинства потреба, міцно психо-емоційно прив'язує Вас до мами. Що виснажує і забирає ті самі сили, які потрібно, щоб діяти рішуче. Адже, подобається це нам, чи ні, але мама - все одно частина нашого життя, навіть, якщо вона психо-емоційний вампір та аб'юзер.
Тобто, не розібравшись глибоко з тим самим дитинством, де і сформувалися реакції на маму, прив'язаності, установки та моделі поведінки, неможливо і щось кардинально змінити не лише в стосунках з мамою, але і в особистому житті. Бо, як це не дивно, але особисте життя жінки напряму залежить від того, як складаються стосунки з мамою та які емоції і почуття вона викликає. Особливо, останнє. Адже, глибинно вкорінені образи, викликані непрожитими дитячими травмами та стресами, створюють так звані психо-енергетичне блоки, які повністю перекривають можливість мати щасливі стосунки з протилежною статтю та створення щасливої сім'ї.
Отже, щоб спробувати Вам допомогти, потрібні деякі уточнення щодо Вашого дитинства
Які стосунки в дитинстві були між Вашими батьками? Чи мали Ви достатньо тепла, любові та тепла від батьків? Чи почували себе повністю прийнятою та захищеною в дитинстві?
І, нарешті, чому квартиру заповіли саме Вам, а не комусь із Ваших батьків? Були якісь вагомі причини?

Відредаговано автором 02-03-2026 12:00:19

Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 389082 для Наталія Миколаївна

Можу
Але вона втручається в життя
Ніби я не маю права на простір
А хто це? А хто подарував?
Ніби мені ніхто подарувати не може .. нічого
Виснажує постійно що вона вдома і слідкує за всім що відбувається
При тому особливої підртримки чи турботи звісно немає коли вона саме мені як людині потрібна
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 389077 для Людмила Петровна

Як мені розширити його, якщо вона постійно вдома і немає можливості поки розʼїхатись
А мої кордони і власний простір вона не визнає
Їй треба коло мене жити
А мене це виснажує
Зїждати вона не буде
Розумію Вас. Це відчуття постійного "нагляду" — ніби Ви живете під камерою спостереження у власному домі. Коли мама ставить питання на кшталт «А хто це?» чи «Хто подарував?» з підтекстом, що Ви самі не варті уваги чи подарунків, — це пряме знецінення Вашої особистості та Вашої приватності.

Це не просто цікавість. Це інвазія — вторгнення в те, що належить тільки Вам. Вона намагається контролювати Ваші зв’язки зі світом, бо боїться, що хтось інший (чоловік, друзі) стане для Вас важливішим, ніж вона, і Ви нарешті зможете від неї відокремитися.

Ось кілька психологічних аспектів того, що відбувається, і як з цим поводитися:

1. Тотальний контроль як форма агресії
Коли людина постійно стежить за Вашим життям, вона позбавляє Вас права бути дорослою. Для неї Ви — її продовження, "функція", а не окрема жінка зі своїми таємницями, подарунками та планами.

Чому вона це робить? Мати боїться Вашої автономності. Якщо у Вас з'явиться хтось, хто дарує подарунки, вона втратить владу над Вами.

2. Техніка "Інформаційна дієта"
Оскільки вона використовує Ваші слабкості проти Вас, Вам потрібно перекрити потік інформації.

На запитання "Хто подарував?" — коротка, нейтральна відповідь: "Це подарунок від близької людини", або "Це приватна інформація".

Не вдавайтеся в деталі. Кожна Ваша відповідь — це зачіпка для її наступного допиту. Ваша приватність — це Ваша фортеця, і Ви маєте повне право не впускати її туди.

3. Брак турботи при надмірному контролі
Це болючий парадокс: вона хоче знати про Вас усе, але не хоче дати Вам те, чого Ви реально потребуєте (співчуття, спокій).

Це підтверджує, що її інтерес спрямований на контроль, а не на любов.

Прийміть як факт: вона не зміниться, поки Ви даєте їй можливість "харчуватися" Вашим життям.

Що Ви можете зробити вже сьогодні:
Маркування території. Якщо Ви в кімнаті, зачиняйте двері. На її обурення відповідайте спокійно: "Мені зараз потрібен час наодинці з собою. Будь ласка, не заходь".

Відмова від виправдань. Ви не зобов'язані звітувати за свої речі, дзвінки чи настрій. Що менше Ви виправдовуєтеся, то менше у неї важелів впливу.

Пошук внутрішнього притулку. Оскільки фізично Ви поки що в одній квартирі, спробуйте створити собі "психологічний притулок". Коли вона починає допит, уявляйте між собою прозору стіну, об яку її слова просто розбиваються, не торкаючись Вашої душі.

Ви кажете, що хочете заміж і сім'ю, щоб не працювати. Це зрозуміле бажання втекти від навантаження. Але важливо, щоб новий дім не став просто заміною однієї залежності на іншу.

Чи є у Вас можливість проводити хоча б кілька годин поза домом (кав’ярня, парк, бібліотека), щоб просто відчути, як це — коли за Вами ніхто не стежить?
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 389144 для Наталія Миколаївна

Так, є
Але вдома я багато часу проводжу, і працюю
Хоча ходжу працювати в кавʼярню, дистанційна робота
Але коли вдома вона на мне дуже тисне
Ніби я маленька

Я так і сказала, що хтось подарував, але це неприємно, вивело мене з себе
Я кажу я що така страшна що мені ніхто подарувати не можем

Це я неправильно сформувала
Мені всі чоловіки і знайомі кпжуть, що я дуже красива, а вдома сумніваються що мені можуть квіти подарувати

Ніби я вічно як дитина маю бути

Як мені позбавитись від цього контролю?
Бо саме відчуття що я не має простору
Навіть не порадіє що хтось подарував
Дратує ..

При тому вона каже ти нормальна, не скаже красива

Я не пояснювала подарунки .. але ніби не можу прожити ці моменти ніби вона вічно псує все

Я мені з цим впоратись? І зранку така злість на це була
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 389144 для Наталія Миколаївна

У мене падає настрій від цього
Бо я наприклад кажу: мені подруга сказала так то
Починає подругу критикувати

Або каже : це можна в сімʼї обговорювати
Я кажу, такі питання з подругами обговорюють або з психологом, а не в сімʼї
Ніколи не похвалить
Не скаже що я красива
Просто каже: на все свій час

Але питання про подарунки мене вибісило
Так само як і коли я готую, вона пробує і ніколи не похвалить
Як сама готує то постійно просить щоб її хвалили
Це дивно
Вже побачила подарунки .. ну кавалери є жених знайдеться
Ніби до того кавалерів не існувало
Чи моя цінність. Кавалерам підтверджується


Не знаю .. може вона сама по собі не позитивна людина ?
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 389077 для Людмила Петровна

Так я дуже виснажена
Хочу просто відпочинку безпеки тепла
Часом знаходжу в друзях .. вони завжди хвалят мене
Мама дивно реагує .. Мені подарували квіти .. а хто це? Ніби це дивно що мені квіти подарували
Коли я готую буде їсти ніколи не похвалить
Їй похвала дуже важлива
А вона ніколи не скаже ти красуня одна ти не залишишся
Те що б мала мати казати для доньки
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.