Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
«Если вы любите, а вас нет — отпустите. Если вас любят, а вы нет — оценит...»
Вопрос от: Maria Возраст: 31

Як захистити дитину і не нашкодити

Доброго дня.
Прошу допомогти розібратися в ситуації, щоб зрозуміти, як мені краще надалі діяти як матері. Не знаю, чи правильно я роблю, коли обмежую спілкування дітей по телефону за межами школи, щоб зменшити ризики.
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Дополнение от автора вопроса ·
Моя дитина має подружку кілька років, а останнім часом ця дружба стала особливо близькою. Я дозволила дитині спілкуватися по телефону і за допомогою месенджерів з реальними друзями. В мене є для неї правило: спілкуватися тільки з тими дітьми, яких знає в реальності (тобто не спілкуватися з незнайомими з інтернету), і якщо щось турбує, щось викликає дискомфорт - звертатися до мене або до батька. Влітку доньці було нудно через те що по сусідству немає діток, з якими можна поспілкуватися, а з дітьми з компанії родичів та друзів ми бачилися раз в тиждень, тож я дозволила спілкуватися з однокласниками і деякими знайомими по телефону. З тією подругою донька по телефону спілкувалась по кілька годин на день, а потім за бажанням дівчат почали ще й раз на тиждень зустрічалися в супроводі дорослих.
З вересня почалась школа і за моїми спостереженнями донька почала більше уваги приділяти спілкуванню з іншими дітьми.
Одного разу донька відмовила подрузі у дзвінку, бо хотіла поспілкуватися з іншою дівчинкою. Мене в той момент не було поряд з нею — я 2 години слухала онлайн-вебінар в іншій кімнаті і не знала що відбувається в той момент. Тоді ця подруга почала зміненим голосом записувати доньці повідомлення, що її взломали, і так далі. Коли я прийшла в кімнату доньки щоб вкладати її спати, донька була у великому стресі і була дуже занепокоєна, що її подругу взломали, я пояснила, що якщо взломали, вона все-одно зможе відновити акаунт за допомогою мобільного телефону, тому що акаунт прикріплений до номеру, і якщо щось - ми зв'яжемося з батьками подружки. Я заспокоїла доньку і вклала спати, тоді переглянула історію їхнього спілкування за той час і виявила, що ніхто сторонній не взламував акаунт подружки — це сама подружка зміненим голосом говорила, вдаючи ніби вона - інша дівчинка, на ''доказ'' цього надсилала наче 'свої' фото (скачані з пінтересту), обзивала мою доньку, тощо. Для мене, на моє доросле сприйняття виглядало так, наче моя дитина наївно вірить тому що говорить та дівчинка, і подружка, бачачи що моя донька ведеться на обман, жорстоко продовжувала. Мені було моторошно, я вранці пояснила доньці, що це був обман і збиралась не дозволити подальше спілкування поки не обговорю те що сталося з батьками подружки. Але моя донька тоді захворіла і не ходила в школу, відповідно я не бачила батьків дівчинки, доньці нетерпілося дізнатися від подруги, чому вона так зробила. Подружка продовжила гнути свою лінію. Коли донька дуже наполягала на відновленні спілкування з тією дівчинкою, я пояснила, що це був справді обман і це не припустимо, і сказала доньці, якщо подружка не зізнається в обмані, не вибачиться і якщо обман буде продовжуватися - я не дозволю будь-яке спілкування з нею за межами школи. Донька передала ці слова подружці, і та зізналась в обмані, сказала що це був пранк який вийшов з-під контролю, вибачилась і подібне в сторону моєї доньки не продовжувалося. Було ще декілька нюансів, але цей найвиразніший. Проте сталися інші ситуації: ця подружка кілька разів розповідала історії про фізичну агресію з боку тренерки до неї під час занять. Ці історії, як мені відомо, в такому вигляді як описувала дівчинка, не підтвердив ніхто з дітей, в тому числі моя донька. Я опитувала свою доньку — вона ніколи не бачила фізичної агресії до дітей з боку тренерки, хоче ходити на заняття і почувається з тренеркою комфортно.
Після крайнього інциденту, в мене було багато емоцій, але давши собі час перетравити історію, я вирішила попросити свою доньку взяти паузу у спілкуванні з подружкою поза школою, поки дорослі розберуться у ситуації. Хоча дівчинка саме мою дитину не обманювала після того випадку з ''взломом'' акаунта, але мені неспокійно. Я не знаю, чому дитина розповідає такі історії. Комунікація між дітьми здавалася цілком звичайною, крім того випадку. Додам, що поруч з батьками подружки, які супроводжували її коли дівчата зустрічалися для спілкування в неформальній обстановці, мені бувало тривожно та ніяково, деякі моменти непокоїли, але я це списую на свою загальну тривожність і гіперпильність, хоча водночас деякі моменти здавались теплими і глибоко людяними.
Зараз мені складно перетравити цю ситуацію і вирішити, як діяти далі щодо спілкування і дружби дівчат. Моя донька неодноразово говорить, що їй важко не спілкуватися з подругою, але я переживаю, чи таке спілкування безпечне. Повторю, я не знаю, що саме стало причиною, чому дівчинка говорить таке про тренерку. Не хочу нікого звинувачувати, але один зі страхів — це те що наступною, кого обмовить подружка, якщо це було обмовляння — може стати моя донька чи я, чи інші близькі люди. І якщо у випадку з тренеркою зараз була можливість спростувати те, що сказала дівчинка, то хто-зна що буде наступного разу. Допоможіть, будь ласка, розібратися, чи правильно зараз обмежувати спілкування з подружкою, навіть якщо донька хоче спілкуватися з нею?
Дополнение от автора вопроса ·
Зараз ситуація для мене непрозора і дуже важко прийти до тями. Я б не хотіла бути мамою, яка у всьому контролює і обмежує доньку, хотілося би давати їй простір для власних рішень, досвіду і висновків, але ця ситуація, саме це спілкування, з тим що мені не зрозуміло чому так сталося, здається мені небезпечною.
Як ви бачите це зі сторони? Буду вдячна за допомогу.
Дополнение от автора вопроса ·
Ще мене є зараз турбує те, що згідно з моїм внутрішнім етичним кодексом краще б я: щиро і одразу при дискомфорті говорила з тими батьками напряму; не обговорювала ситуацію з тренерами взагалі, а я ділилась деякими своїми переживаннями і слухала їхні; не писала б на публічний сайт, а краще б у приватній розмові з психологом; але в мене не було внутрішніх і зовнішніх ресурсів на це у моменті, і зараз я для себе не дуже гарна людина.
Вы не написали какой возраст дочери.
Чего вы больше всего боитесь?
Запреты не дадут эффекта, потому что общаться можно и за вашей спиной. И чем больше вы будете давить, тем больше вероятность, что вранья станет больше.
Как думаете, достаточно ли просто поговорить с вашей дочкой, обсудить ситуацию и спросить, как она видит общение с той девочкой?
Обсуждаете ли вы в целом вопросы безопасности с дочкой?
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 389057 для Валентина Михайловна

Вы не написали какой возраст дочери.
— не пишу вік і тп деталі для уникнення деанонімізації

Чего вы больше всего боитесь?
— найбільше боюся, що я помиляюся, в раптом навіть якщо дівчинка розповідає таке, що не підтверджують інші діти, але дійсно була проявлена до неї агресія просто інакше. Щодо тренерки, я не бачила проявів фізичної агресії, але на моє суб'єктивне відчуття, вона не надто делікатна, тактовна, толерантна, обережна, як слід бути з дітьми. І щодо тієї дівчинки, яка розповідала про агресивні дії, судячи з розмов з тренеркою, вона справді до дівчинки в психологічному плані відносилась вороже і упереджено - але я не знаю чи це її правдиве ставлення, чи це захисна стресова реакція на обвинувачення. Я боюся що я несправедливо обмежую свою доньку від дитини, яка можливо справді постраждала, просто виразила це способом, який в дорослому розумінні виглядає як загроза репутації тренерки — і тут водночас страх, що дівчинка в некомфортних ситуаціях може і надалі реагувати таким способом, якщо дорослі не розберуться і не навчать її поводитися конструктивно, навіть якщо некомфортно. Тобто найбільше лякають 2 речі: що я несправедлива до цієї дитини, яка і так постраждала, і друге — що ця дитина, яка здатна обмовляти інших, якщо буде в близьких взаєминах з моєю донькою, може наступного разу обмовити її або нас і це буде знову стресом, а може й мати юридичні наслідки.

Запреты не дадут эффекта, потому что общаться можно и за вашей спиной. И чем больше вы будете давить, тем больше вероятность, что вранья станет больше.
— я не хочу забороняти, але хочу щоб для мене ситуація була прозорою, тобто щоб мені дорослі, які відповідають за дитину, прямо сказали, що трапилося, з чого виникла ця історія

Как думаете, достаточно ли просто поговорить с вашей дочкой, обсудить ситуацию и спросить, как она видит общение с той девочкой?
- справа в тому, що ми не знаємо, що насправді сталося на цей раз (а після минулого разу моя донька довго не могла зрозуміти, як так подруга могла її обманути, але подруга з нею дуже активно спілкувалася, приділяла увагу, робила подаруночки в онлайн іграх і в реальності, запрошувала на день народження, пригощала і тд, і наче заповнювала собою простір, тож моя донька переключилась швидко, хоч і якийсь час ще говорила мені що переживає, що подружка може знову так вчинити, але спілкуватись з нею хотіла)

Обсуждаете ли вы в целом вопросы безопасности с дочкой?
— постійно проговорюю, а ось зараз насправді складно, тому що боюся перебільшити. Для мене ситуація, коли обмовляють когось в такому контексті (про фізичне насильство чи про інші серйозні дії), і це не просто обзивання, суб'єктивна оцінка чи критика — це моторошно. Особисто я б не хотіла мати справу з такими людьми. Тут виникають сумніви від того, що може та дівчинка не зовсім обманює, може з нею дійсно відбувається щось небезпечне, просто вона говорить про це не зовсім прямо. Тобто в мене немає фактів, що ця дитина зумисно обмовляє інших щоб нашкодити — може вона так захищається, я не знаю що сталося насправді
Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог больше не активен на сайте

Здравствуйте, Maria!
цитата:
В мене є для неї правило: спілкуватися тільки з тими дітьми, яких знає в реальності (тобто не спілкуватися з незнайомими з інтернету), і якщо щось турбує, щось викликає дискомфорт - звертатися до мене або до батька

Очень разумное правило, которое помогает защитить неопытного ребёнка от невидимых! опасностей, которые действительно существуют в информационном пространстве.
Теперь про поведение "подруги":
цитата:
Одного разу донька відмовила подрузі у дзвінку, бо хотіла поспілкуватися з іншою дівчинкою...Тоді ця подруга почала зміненим голосом записувати доньці повідомлення, що її взломали, і так далі...вдаючи ніби вона - інша дівчинка, на ''доказ'' цього надсилала наче 'свої' фото (скачані з пінтересту), обзивала мою доньку, тощо... подружка, бачачи що моя донька ведеться на обман, жорстоко продовжувала... Подружка продовжила гнути свою лінію... я пояснила, що це був справді обман і це не припустимо, і сказала доньці, якщо подружка не зізнається в обмані, не вибачиться і якщо обман буде продовжуватися - я не дозволю будь-яке спілкування з нею за межами школи. Донька передала ці слова подружці, і та зізналась в обмані, сказала що це був пранк який вийшов з-під контролю, вибачилась і подібне в сторону моєї доньки не продовжувалося. Було ще декілька нюансів, але цей найвиразніший. Проте сталися інші ситуації: ця подружка кілька разів розповідала історії про фізичну агресію з боку тренерки до неї під час занять. Ці історії, як мені відомо, в такому вигляді як описувала дівчинка, не підтвердив ніхто з дітей, в тому числі моя донька. Я опитувала свою доньку — вона ніколи не бачила фізичної агресії до дітей з боку тренерки, хоче ходити на заняття і
почувається з тренеркою комфортно

Это очень! красноречивая ситуация, показывающая СУТЬ человека и важно донести это Вашей дочери, это может многому её научить. И КАКИЕ бывают люди, и КАК стоит себя с ними вести.
Так вот, подобное поведение свойственно девочкам-нарциссам. Самовлюблённым эгоисткам, с помощью манипуляций привлекающих к себе внимание и пытающихся управлять другими, с помощью всевозможных деструктивных!!! психологических игр, вместо того, чтобы выстраивать честные и открытые отношения. Об этом, кстати, говорит и Ваше ощущение, которому точно стоит доверять:
цитата:
і наче заповнювала собою простір

Кроме того такое поведение:
цитата:
подруга з нею дуже активно спілкувалася, приділяла увагу, робила подаруночки в онлайн іграх і в реальності, запрошувала на день народження, пригощала і тд
так же свойственно нарциссичным девочкам для того, чтобы привязать!!! к себе человека. Особенно на начальном этапе общения. Чтобы "подсластить пилюлю" и добиться хорошего расположения. Чтобы человек расслабился и стал доверять. А потом с ним можно делать разные вещи - чаще плохие и очень плохие.
И поверьте, что у подобных девочек родители (или хотя бы один из них) такие же.
Такие же токсичные, манипулятивные, лицемерные и эгоистичные. Опыт.
цитата:
Для мене, на моє доросле сприйняття виглядало так, наче моя дитина наївно вірить тому що говорить та дівчинка

К сожалению, так и есть. Ваша дочь действительно наивна. Как считаете, почему так? Врождённая особенность? Или следствие воспитания? Или и то, и другое?
цитата:
доньці нетерпілося дізнатися від подруги, чому вона так зробила

Потому что 1)хотела ей отомстить за отказ общаться - наказать её и 2) вернуть внимание себе из-за ревности. И 1-е и 2-е — проявления крайнего эгоизма.
Поясните дочери, что именно этого:
цитата:
Коли я прийшла в кімнату доньки щоб вкладати її спати, донька була у великому стресі і була дуже занепокоєна, що її подругу взломали

её мнимая "подруга" и добивалась. Почему мнимая? Потому что настоящая НИКОГДА так не поступит, это НЕ по-дружески. Это более того, ВРАЖДЕБНОЕ действие, направленное на Вашу дочь. Важно, чтобы она это поняла.
цитата:
Коли донька дуже наполягала на відновленні спілкування з тією дівчинкою, я пояснила, що це був справді обман і це не припустимо, і сказала доньці, якщо подружка не зізнається в обмані, не вибачиться і якщо обман буде продовжуватися - я не дозволю будь-яке спілкування з нею за межами школи

Очень разумно поступили, что принесло результат в виде признания и извинения "подруги" (не искреннего 100%, но польза не в этом - а что она повелась на запрет и проявилась - была вынуждена!!! сказать правду.
При этом показали дочери пример здорового отношения к себе - самоуважение.
Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог больше не активен на сайте

цитата:
не пишу вік і тп деталі для уникнення деанонімізації

Не обижайтесь, но это очевидное проявление некоторой Вашей параноидальности. А также повышенных!!! тревожности и боязливости, которые всегда лежат в основе вышеназванного. Я не про заболевание, естественно, а про характерологические склонности и особенности личности. Вам важно знать! и учитывать! свои особенности при общении с другими. Иначе можете наделать уйму ошибок.
Потому что ни по одному возрасту ребёнка, ни даже по её имени НИКТО не сможет идентифицировать ни её, ни Вас. Исключение, если Вы живёте в маленьком селе из 10-20 домов и сообщаете название села. Тогда, естественно, определить возможно. Правда психологам это вообще не нужно. А вероятность, что другие родители зайдут сюда и прочитают - крайне мизерна. А значит это только! Ваши надуманные страхи.
Но возраст дочери ВАЖНО знать – чтобы понимать возрастные потребности, которые естественно с возрастом меняются.
Если ей 9-11 – это одно дело, а если 12-16 – совсем другое.
А вот это:
цитата:
і зараз я для себе не дуже гарна людина
уже про невротическую! привычку себя ОБВИНЯТЬ! и себя НЕ принимать!
Это всегда следствие детских психотравм, которые Вы явно ещё не проработали.
Видимо Ваши родители КРАЙНЕ строго Вас воспитывали и НЕ принимали отхода от СВОИХ норм поведения.
цитата:
я не хочу забороняти, але хочу щоб для мене ситуація була прозорою, тобто щоб мені дорослі, які відповідають за дитину, прямо сказали, що трапилося, з чого виникла ця історія

Скорей всего, учитывая характер девочки (склонность к манипулированию, наговорам и лжи), который сформировался в ТЕСНОМ! взаимодействии с её родителями - Вы ожидаете НЕВОЗМОЖНОГО. А значи прямо Вам никто и ничего не скажет. Более того, в лучшем случае лицемерно!!! сделают удивлённое лицо в стиле "А что случилось?! Не может этого быть!", а в худшем, обвинят!!! ВАС в наговорах на их замечательнейшую и невиннейшую доченьку. Почему-то я думаю, по своему опыту наверное, что всё именно так и будет. Хотелось бы ошибаться, но.
А значит 100% Вы будете разочарованы и как следствие - ещё более напряжены эмоционально, так как негативных переживаний будет в разы больше.

цитата:
судячи з розмов з тренеркою, вона справді до дівчинки в психологічному плані відносилась вороже і упереджено - але я не знаю чи це її правдиве ставлення, чи це захисна стресова реакція на обвинувачення

А как бы Вы относились к девочке, которая на Вас наговаривает, манипулирует общественным мнением и т.п.? Доброжелательно?
Просто она такой человек - прямой, не деликатный, склонна все вещи называть своими! именами, пусть даже это будет звучать и грубо - зато честно. Лично для меня это, как и для Вас так же, может и не совсем правильная:
цитата:
на моє суб'єктивне відчуття, вона не надто делікатна, тактовна, толерантна, обережна, як слід бути з дітьми
, но точно более симпатичная позиция, чем лицемерная политика девочки (и скорей всего её родителей тоже).
Понимаю вашу тревогу и как мама и как психолог.
Но прочитав
цитата:

— не пишу вік і тп деталі для уникнення деанонімізації

задумалась про некоторую паранойю с вашей стороны.
И тут хорошо бы вживую разбираться, где ваша излишняя тревожность и страхи, а где реальная опасность и угроза ребёнку.
Каким образом возраст ребёнка поможет вычислить вас?
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 389066 для Валентина Михайловна

Дякую за розуміння. Мабуть, зі сторони, для вас видніше, але для мене, коли я глибоко емоційно залучена в історію і немаю підтримки, дуже важливо не порушити конфіденційність, ділячись історією публічно, тому я деякі впізнавані деталі пишу узагальнено і трохи розмито. Розумію чудово, що сам вік дітей це дрібниця, але якщо в сукупності вік і ще декілька унікальних подій я б написала конкретно, то людина, яка знає про це, впізнала б про кого ця історія. В ній є справді є впізнавані деталі, які я зумисно упустила. Ймовірність, що саме цю історію прочитає хтось, хто може про неї знати, дуже низька, але не нульова. Просто не хочу нашкодити, щоб це поширення історії не було ще одним наклепом. Можливо я перебільшую але хвилювалася про це звертаючись сюди.
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 389064 для Павел Леонидович

Дякую за відповідь і підтримку.


цитата:
В мене є для неї правило: спілкуватися тільки з тими дітьми, яких знає в реальності (тобто не спілкуватися з незнайомими з інтернету), і якщо щось турбує, щось викликає дискомфорт - звертатися до мене або до батька

Очень разумное правило, которое помогает защитить неопытного ребёнка от невидимых! опасностей, которые действительно существуют в информационном пространстве.

Щодо цього був ще один момент в поведінці доньчиної подруги, який насторожував раніше — вона спонукала мою доньку написати її другу, якого моя донька не знає в реальності. Ця розмова по телефону була при мені, і я чула, що донька відмовлялась, пояснюючи що їй не дозволяють спілкуватися з незнайомцями, на що подруга підмовляла "зроби тайком від мами". Коли я це чула від тієї дитини, в мене виникли думки, що вона може сама почуватися в небезпеці, що можливо в неї немає довірливого зв'язку з мамою, і разом з тим нервувала, що це може вплинути на мою доньку, спонукаючи її порушувати правила безпеки.

цитата:
Теперь про поведение "подруги":
цитата:
Одного разу донька відмовила подрузі у дзвінку, бо хотіла поспілкуватися з іншою дівчинкою...Тоді ця подруга почала зміненим голосом записувати доньці повідомлення, що її взломали, і так далі...вдаючи ніби вона - інша дівчинка, на ''доказ'' цього надсилала наче 'свої' фото (скачані з пінтересту), обзивала мою доньку, тощо... подружка, бачачи що моя донька ведеться на обман, жорстоко продовжувала... Подружка продовжила гнути свою лінію... я пояснила, що це був справді обман і це не припустимо, і сказала доньці, якщо подружка не зізнається в обмані, не вибачиться і якщо обман буде продовжуватися - я не дозволю будь-яке спілкування з нею за межами школи. Донька передала ці слова подружці, і та зізналась в обмані, сказала що це був пранк який вийшов з-під контролю, вибачилась і подібне в сторону моєї доньки не продовжувалося. Було ще декілька нюансів, але цей найвиразніший. Проте сталися інші ситуації: ця подружка кілька разів розповідала історії про фізичну агресію з боку тренерки до неї під час занять. Ці історії, як мені відомо, в такому вигляді як описувала дівчинка, не підтвердив ніхто з дітей, в тому числі моя донька. Я опитувала свою доньку — вона ніколи не бачила фізичної агресії до дітей з боку тренерки, хоче ходити на заняття і
почувається з тренеркою комфортно

Это очень! красноречивая ситуация, показывающая СУТЬ человека и важно донести это Вашей дочери, это может многому её научить. И КАКИЕ бывают люди, и КАК стоит себя с ними вести.
Так вот, подобное поведение свойственно девочкам-нарциссам. Самовлюблённым эгоисткам, с помощью манипуляций привлекающих к себе внимание и пытающихся управлять другими, с помощью всевозможных деструктивных!!! психологических игр, вместо того, чтобы выстраивать честные и открытые отношения.

Дякую за підтримку. Щодо цього мені хоч і не хотілося бути мамою, яка налаштовує дитину проти світу, але я таки виразила доньці свою думку про неприпустимість такої поведінки подруги. Мені складно, тому що намагаюся бути толерантною щодо тієї дитини, яка, можливо, просто не вміє інакше виразити свої потреби, але таке відношення до людини, до дитини дуже болить. Хоч і моя донька не ідеальна, іноді надто настирлива, буває егоїстичною або надто прямолінійною чи нечуйною, але без будь-якої підлості чи прихованої жорстокості.



цитата:
Об этом, кстати, говорит и Ваше ощущение, которому точно стоит доверять:
цитата:
і наче заповнювала собою простір

Кроме того такое поведение:
цитата:
подруга з нею дуже активно спілкувалася, приділяла увагу, робила подаруночки в онлайн іграх і в реальності, запрошувала на день народження, пригощала і тд

так же свойственно нарциссичным девочкам для того, чтобы привязать!!! к себе человека. Особенно на начальном этапе общения. Чтобы "подсластить пилюлю" и добиться хорошего расположения. Чтобы человек расслабился и стал доверять. А потом с ним можно делать разные вещи - чаще плохие и очень плохие.
И поверьте, что у подобных девочек родители (или хотя бы один из них) такие же.
Такие же токсичные, манипулятивные, лицемерные и эгоистичные. Опыт.

Мене така поведінка дівчинки напружувала, цього всього було якось наче більше, ніж доречно, більше, ніж моя донька хотіла віддавати у відповідь, хоч я і старалась не втручатися, просто час від часу питала доньку, як вона почувається, чи їй комфортно і тд. В якийсь момент мені було навіть незручно, що моя донька не проявляла вдячності до подарунків, наче ж та дівчинка так старається і хоче визнання, але я не втручалася в реакції доньки, сподіваючись що їхні відносини з досвідом самі відрегулюються. Після ваших коментарів я насмілилась пояснити доньці, що подруга цим усім привертає її увагу, прив'язує до себе, викликає довіру, а потім робить те, що руйнує довіру і створює стрес для моєї доньки та інших оточуючих, і це неприйнятні речі, після яких ми не можемо поводитися так, наче нічого не сталося.
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 389064 для Павел Леонидович

цитата:
Для мене, на моє доросле сприйняття виглядало так, наче моя дитина наївно вірить тому що говорить та дівчинка

К сожалению, так и есть. Ваша дочь действительно наивна. Как считаете, почему так? Врождённая особенность? Или следствие воспитания? Или и то, и другое?

Про наївність моєї доньки на той момент, що сказати, вона в тій ситуації з пранком щодо 'взлому' акаунта, як я мала змогу переконатися з їхнього діалогу в тому месенджері, до останнього вірила що це не подруга сама таке робить і її захищала. І це для мене щось дуже людяне, що показує здатність моєї дитини вірити в хорошість і невинність інших, і бути відданою, для мене вона в тій ситуації залишилася до останнього людиною, не зрадила ні себе, ні подругу — але тим вчинком, зумисно чи ні, подруга зрадила її... Думаю, наївність в неї водночас і вроджене і як результат виховання — я не соромлю, не 'обламую' доньку в моменти, коли вона веде себе наївно, не завжди, але є такі моменти. Даю цьому простір бути, приймаю. Мені здається що на даний момент донька сама спокійно і з прийняттям відноситься до себе коли вона поводиться наївно, і не бачить в цьому соромного чи чогось такого. І це, як мені здається, допомагає їй в різних ситуаціях залишатися собою і бути чесною без страху. Можливо, я це плекаю на противагу тому, що в дитинстві мене жорстко соромили за все живе і наївне, і я не хочу щоб моя донька так почувалась. І ще мені здається, що навіть у тій ситуації з пранком від подруги, більше переживала післясмак підлої зради від доньчиної подруги я, а не донька, тому що донька просто до кінця в тій ситуації залишилася собою, якось так. Зараз думаю що в тій ситуації гірше було подружці, бо щось її змусило так гидко повести себе, і в неї не було місця щоб бути звичайною маленькою, наївною дитиною, як може бути моя донька.

цитата:
доньці нетерпілося дізнатися від подруги, чому вона так зробила

Потому что 1)хотела ей отомстить за отказ общаться - наказать её и 2) вернуть внимание себе из-за ревности. И 1-е и 2-е — проявления крайнего эгоизма.
Поясните дочери, что именно этого:
цитата:
Коли я прийшла в кімнату доньки щоб вкладати її спати, донька була у великому стресі і була дуже занепокоєна, що її подругу взломали

её мнимая "подруга" и добивалась. Почему мнимая? Потому что настоящая НИКОГДА так не поступит, это НЕ по-дружески. Это более того, ВРАЖДЕБНОЕ действие, направленное на Вашу дочь. Важно, чтобы она это поняла.

Пояснювала це і після першої ситуації, і після того як подруга сказала про тренерку те, чого не було. Бо це вже як накопичення прикрих ситуацій. І на перший раз я ще думала що просто та дівчинка не вміє по іншому сказати що її турбує, і що це може випадково, необдумано (бо тоді доньчина подружка пояснила, що вона так зробила, тому що з нею раніше такий пранк зробила інша подружка), але цей раз, якщо все дійсно так, як я бачу — це вже деяка регулярність підлих дій на шкоду іншим. Принаймні пояснення що є інші причини такої поведінки дівчинки я не отримала.

цитата:
Коли донька дуже наполягала на відновленні спілкування з тією дівчинкою, я пояснила, що це був справді обман і це не припустимо, і сказала доньці, якщо подружка не зізнається в обмані, не вибачиться і якщо обман буде продовжуватися - я не дозволю будь-яке спілкування з нею за межами школи

Очень разумно поступили, что принесло результат в виде признания и извинения "подруги" (не искреннего 100%, но польза не в этом - а что она повелась на запрет и проявилась - была вынуждена!!! сказать правду.
При этом показали дочери пример здорового отношения к себе - самоуважение.

Я раділа, що того разу поставила межу для своєї дитини і це певним чином спрацювала. Навіть думала про те, що можливо доньчина подружка так себе веде не зі злого умислу, а просто тому що їй ніхто не поставив межі, не роз'яснили, що припустимо, а що ні. Але що робити зараз? Я не бажаю виховувати чужу дитину, і не маю ні права, ні повноважень, ні доступу до системної взаємодії, щоб це справді мало якийсь вплив. Мені залишається просто пояснити своїй доньці, що це така людина? І не сприяти подальшому близькому спілкуванню (хіба знайдеться інше пояснення такої поведінки дівчинки, але я в це все менше вірю).
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 389065 для Павел Леонидович

цитата:
не пишу вік і тп деталі для уникнення деанонімізації

Не обижайтесь, но это очевидное проявление некоторой Вашей параноидальности. А также повышенных!!! тревожности и боязливости, которые всегда лежат в основе вышеназванного. Я не про заболевание, естественно, а про характерологические склонности и особенности личности. Вам важно знать! и учитывать! свои особенности при общении с другими. Иначе можете наделать уйму ошибок.
Потому что ни по одному возрасту ребёнка, ни даже по её имени НИКТО не сможет идентифицировать ни её, ни Вас. Исключение, если Вы живёте в маленьком селе из 10-20 домов и сообщаете название села. Тогда, естественно, определить возможно. Правда психологам это вообще не нужно. А вероятность, что другие родители зайдут сюда и прочитают - крайне мизерна. А значит это только! Ваши надуманные страхи.
Но возраст дочери ВАЖНО знать – чтобы понимать возрастные потребности, которые естественно с возрастом меняются.
Если ей 9-11 – это одно дело, а если 12-16 – совсем другое.

Можливо я й справді впадаю в параною, маю підвищену тривогу щодо збереження анонімності, оскільки в цій ситуації я не почуваюся у безпеці і мабуть намагаюся хоча б щось контролювати. Вище написала, що ймовірність мала, але, вважаю, якщо б я не упустила деякі конкретні деталі, людина яка знає може впізнати історію. Ймовірність що така людина читає цей сайт мізерна, але не нульова.
Доньці 9.

цитата:
А вот это:
цитата:
і зараз я для себе не дуже гарна людина

уже про невротическую! привычку себя ОБВИНЯТЬ! и себя НЕ принимать!
Это всегда следствие детских психотравм, которые Вы явно ещё не проработали.
Видимо Ваши родители КРАЙНЕ строго Вас воспитывали и НЕ принимали отхода от СВОИХ норм поведения.

Складно оцінити, мабуть так, справді строго.



цитата:
я не хочу забороняти, але хочу щоб для мене ситуація була прозорою, тобто щоб мені дорослі, які відповідають за дитину, прямо сказали, що трапилося, з чого виникла ця історія

Скорей всего, учитывая характер девочки (склонность к манипулированию, наговорам и лжи), который сформировался в ТЕСНОМ! взаимодействии с её родителями - Вы ожидаете НЕВОЗМОЖНОГО. А значи прямо Вам никто и ничего не скажет. Более того, в лучшем случае лицемерно!!! сделают удивлённое лицо в стиле "А что случилось?! Не может этого быть!", а в худшем, обвинят!!! ВАС в наговорах на их замечательнейшую и невиннейшую доченьку. Почему-то я думаю, по своему опыту наверное, что всё именно так и будет. Хотелось бы ошибаться, но.
А значит 100% Вы будете разочарованы и как следствие - ещё более напряжены эмоционально, так как негативных переживаний будет в разы больше.

Я програвала в голові варіанти, що можна було б сказати, щоб проговорити ситуацію з батьками дівчинки, від глибоко відвертих варіацій, до відсторонено-формальних, поки що нічого не здається вдалим для цього. Я би хотіла від них відповідальної ініціативної позиції, хоча і з попередньою ситуацією не було нічого подібного (у відповідь на те що я підняла в розмові цю тему як факт що відбувся, без претензій, я почула у відповідь 'я знаю' і все, тобто ніхто не визнав, що дитина повела себе неприйнятно). Можливо я відповім тільки якщо буде питання, чому моя донька не спілкується з подругою — чи буде нормально, якщо скажу що попросила зробити паузу у спілкуванні поки дорослі розберуться у тому, що сталося і поки ситуація для мене не прозора?

цитата:
судячи з розмов з тренеркою, вона справді до дівчинки в психологічному плані відносилась вороже і упереджено - але я не знаю чи це її правдиве ставлення, чи це захисна стресова реакція на обвинувачення

А как бы Вы относились к девочке, которая на Вас наговаривает, манипулирует общественным мнением и т.п.? Доброжелательно?
Просто она такой человек - прямой, не деликатный, склонна все вещи называть своими! именами, пусть даже это будет звучать и грубо - зато честно. Лично для меня это, как и для Вас так же, может и не совсем правильная:
цитата:
на моє суб'єктивне відчуття, вона не надто делікатна, тактовна, толерантна, обережна, як слід бути з дітьми

, но точно более симпатичная позиция, чем лицемерная политика девочки (и скорей всего её родителей тоже).

Для мене діти — це ті, за кого дорослі несуть відповідальність, тим більше ті, чия роль якраз таки в цьому (батьки, тренери, вчителі), і якщо я до цієї дитини не маю прямого відношення і моя злість в цій ситуації безсила, то вони (в тому числі тренерка) можуть встановлювати межі і правила, для кожної дитини, за яку взяли відповідальність, щоб вона могла безпечно і сприятливо розвиватися і проявлятися. Те, що я чула від тренерки — це була, як мені здається, упереджена ворожість. Звідси сумнів, що було причиною, а що наслідком: ворожість тренерки чи наклеп дівчинки? Думаю, я б у такій ситуації сердилась, але й пам'ятала б за що я відповідаю.
Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог больше не активен на сайте

цитата:
донька сама спокійно і з прийняттям відноситься до себе коли вона поводиться наївно, і не бачить в цьому соромного чи чогось такого. І це, як мені здається, допомагає їй в різних ситуаціях залишатися собою і бути чесною без страху

Дивіться, я ж взагали НЕ про сором. І ні в якому разі НЕ про засудження. Я саме про психологічну! небезпеку для неї.
Бо коли людина проявляє певну наївність - вона таким чином наражає себе на небезпеку, бо НЕ очікує удару, який може (не обов'язково, що буде) трапитись.
Бо вона дещо (або і сильно) ідеалізує людей, а за правилом: людина, яка "зачарувалася" кимось, обов'язково, рано чи пізно, РОЗЧАРУЄТЬСЯ.
А це буває досить боляче, і з певними наслідками.
От я про це.
цитата:
Можливо, я це плекаю на противагу тому, що в дитинстві мене жорстко соромили за все живе і наївне, і я не хочу щоб моя донька так почувалась.

От і я подумав, що така Ваша поведінка викликана психологічними травмами дитинства.
Які бажано пропрацювати в терапії з психологом. Бо самі не пройдуть.
Тривожність и захистна поведінка - корінням звідтіля ж.

Відредаговано автором 28-02-2026 16:46:46

Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 389076 для Павел Леонидович

цитата:
Дивіться, я ж взагали НЕ про сором. І ні в якому разі НЕ про засудження. Я саме про психологічну! небезпеку для неї.
Бо коли людина проявляє певну наївність - вона таким чином наражає себе на небезпеку, бо НЕ очікує удару, який може (не обов'язково, що буде) трапитись.
Бо вона дещо (або і сильно) ідеалізує людей, а за правилом: людина, яка "зачарувалася" кимось, обов'язково, рано чи пізно, РОЗЧАРУЄТЬСЯ.
А це буває досить боляче, і з певними наслідками.

Мені здається, що моя донька не те що ідеалізує інших, вона, своєю автентичною поведінкою, наче дозволяє ідеалізувати себе. Мені здається, в неї немає сумнівів в тому, що добре, приязне, щедре ставлення до неї — це нормально і просто. І інше вона не сприймає на свій рахунок, це ніби пролітає повз неї, і якщо відбувається щось таке, що вибивається з цієї картинки, вона навіть якщо гостро відреагує, заплаче, поговорить про це, не застрягає на цьому надовго і глибоко, а дуже легко відпускає, не робить висновків, що людина, як от ця подружка, може образити знову і з нею слід бути обережною. На відміну від мене — мені здається, що справді переживаю в цій ситуації тільки я. Але ж і не можу не переживати, бо наслідки, якщо будуть — це відповідальність яку знову ж таки доведеться нести мені.
Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог больше не активен на сайте

цитата:
Зараз думаю що в тій ситуації гірше було подружці, бо щось її змусило так гидко повести себе, і в неї не було місця щоб бути звичайною маленькою, наївною дитиною, як може бути моя донька

Ви знімаєте таким чином відповідальність з дівчинки. "Змусило..." - таким чином можна зняти відповідальність з будь-кого. Наприклад з водія, що збив людину: "Я був змушений збити його, тому що він переходив дорогу ("надто повільно", "не там де треба" тощо), або ман'яка якогось: "Я був змушений вбивати та мучити, бо мене так виховали батьки - били-ображали та знущались".
Але!!! Це НЕ виправдовує людей, а тільки частково! пояснює їх поведінку.
Вчиняти добре або погано - це завжди вибір людини. Навіть якщо цій людині 9 років. Повірте, переважна більшість з нас, починаючи років з 5-ти вже добре усвідомлює що він робить та для чого. Я працював з дітьми, починаючи з 4-ох рочків. 5-річки добре розуміли, що роблять подлянку іншим. Добре розуміли. Тому й починали брехати.
І знаєте, це вже про Вашу особисту наївність. Яку Ви передаєте й дочці. І це вже Ваша відповідальність. Бажання стати адвокатом комусь НЕ Є здоровим та правильним. Це небезпечно.
Прокурором ставати, як Ваші батьки, теж не потрібно, але й не ставати адвокатом.
Бажано намагатись бачити всіх максимально неупереджено та об'єктивно. Хоча звісно, це теж ідеал, і ми можемо зробити помилку в оцінці.
І тут в нагоді, як Ви правильно й написали:
цитата:
І на перший раз я ще думала що просто та дівчинка не вміє по іншому сказати що її турбує, і що це може випадково, необдумано (бо тоді доньчина подружка пояснила, що вона так зробила, тому що з нею раніше такий пранк зробила інша подружка), але цей раз, якщо все дійсно так, як я бачу — це вже деяка регулярність підлих дій на шкоду іншим

спостереження - наскільки регулярно та систематично повторюється подібна поведінка. Бо тоді це вже певна система дій, а не поодинокі випадковості.
Тим більше, ЩО це за виправдання таке вочевидь липове:
цитата:
доньчина подружка пояснила, що вона так зробила, тому що з нею раніше такий пранк зробила інша подружка
?!
Тобто, "зі мною так мерзотно себе повела одна, тому я теж мерзотно веду себе з тобою"?! Це як, взагалі?! А я скажу, що це типове зняття з себе відповідальності нарцисичними людьми. Типове. Тобто "вибачте мене, я не винна, навпаки, я сама така ж постраждала...". Отакої!
цитата:
Навіть думала про те, що можливо доньчина подружка так себе веде не зі злого умислу, а просто тому що їй ніхто не поставив межі, не роз'яснили, що припустимо, а що ні

Не зі злого, а мабуть з доброго? Але ж якщо є в людини моральний компас всередині, то невже вона так може вчинити? Крім того, я знаю багато випадків, коли дітям роз'ясняли, виховували їх належним чином, але вони як були аморальними, так і залишились, незважаючи на всі намагання батьків. Бо це - ВРОДЖЕНЕ.
А виховання, тобто постановка меж, або тільки ЗАКРІПЛЮЄ погану поведінку, або трохи її пом'якшує.
цитата:
Я не бажаю виховувати чужу дитину, і не маю ні права, ні повноважень, ні доступу до системної взаємодії, щоб це справді мало якийсь вплив

А Ви й не маєте цього робити, бо це не Ваша відповідальність. А тих батьків.
цитата:
Але що робити зараз? Мені залишається просто пояснити своїй доньці, що це така людина? І не сприяти подальшому близькому спілкуванню

Саме так. Пояснити і не сприяти. Це все, що від Вас залежить в цій ситуації.
Важливо, щоб Ваша донька САМА зрозуміла з ким вона має справу й зробила дуже важливий висновок для себе. Це буде їй в нагоді в майбутньому.
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 389083 для Павел Леонидович

Дякую вам за роз'яснення. Ваші коментарі для мене підтверджують одне з моїх бачень ситуації. А саме думку, що та дівчинка, навіть якщо їй некомфортно і важко, вчиняє в таких ситуаціях неприйнятно, і це поведінка яку не можна приймати як належне.

В мене взагалі багато хвилювань про це.

Ще позавчора моя донька спілкувалась в загальному чаті дівчаток подружок, але там їй звісно стала одразу відповідати саме та подружка. І крім того надсилати туди картинки типу двоє милих кошенят з підписом "це ти і я" і тд. Я психанула, тому що це було все те ж спілкування з тією подружкою в обхід мого прохання зробити паузу. Я наговорила доньці різких слів: "Ти справді хочеш спілкуватися з цією єбанашкою? Вона приділяє тобі увагу, прив'язує до себе, а потім відбуваються речі, які роблять всім стрес, і тобі теж. Ти пам'ятаєш, як вона тебе обманула? А потім обмовила тренерку. І наступними, кого вона обмовить, можеш бути ти, твої друзі, твої близькі. Нехай спочатку дорослі розберуться в ситуації."

Після цих моїх слів донька спокійно віднеслась до того, що я на її телефоні вимкнула сповіщення чатів з тією подружкою і перемістила їх в архів, і з того моменту про подружку не говорила. Думаю, я була надто різкою і не впевнена чи слід справді просити/забороняти спілкування з подружкою взагалі, чи як я повинна себе повести.

Перед цим коли я вперше попросила доньку зробити паузу в спілкуванні з подружкою після ситуації з обмовлянням тренерки, вона сильно плакала. Я її заспокоювала і намагалась говорити обережно: "Ми не знаємо, чому вона так говорить про тренерку. Можливо їй з нею некомфортно або вона не почувається у безпеці. Але обмовляти інших не можна. Якщо дорослі б'ють дітей, їх можуть посадити в тюрму. Подружка говорить, що її б'є тренерка на заняттях, але інші діти які там були цього не бачили і ти не бачила. Дамо час дорослим, які за неї відповідають, розібратися в ситуації. Якщо це обмовляння, її повинні навчити інакше висловлювати свої потреби. Якщо вона почувається в небезпеці їй мають допомогти дорослі, батьки, психологи, офіцер безпеки і тд"

І після того разу донька ще декілька разів говорила, що їй важко не спілкуватися з подругою, бо подруга пише, дзвонить, кличе гратись, і тд. Я старалась спокійно повторювати. Потім донька написала подрузі що мама попросила зробити паузу у спілкуванні по телефону. Тоді подружка менше писала і тд, але донька все ще говорила що їй важко, бо вона звикла часто з нею спілкуватись і тд.

Ось сьогодні і вчора донька вже не піднімала цю тему. Не знаю, чи вона зрозуміла, що не слід спілкуватися в таких умовах, чи я її налякала своєю реакцією.

Але я боюсь помилитися. Чи роблю я справді те, що слід. Чи не вілповідаю я за ще щось. Зокрема сумніви, чи ця заява дівчинки, що тренерка б'є — чи це не крик про допомогу? Може вона почувається у небезпеці в іншому місці, але не може про це сказати? Мої сумніви підкріплюються тим, що я почувалась тривожно поруч з її батьками. Декілька нюансів викликали питання.

Як зрозуміти, чи це просто моя базова тривожність? Чи може бути той варіант, що дитина в небезпеці і ці заяви це крик про допомогу, і моя соціальна відповідальність ще якось сприяти, щоб ті, хто за неї відповідають, якось це перевірили і надали допомогу якщо потрібно?
Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог больше не активен на сайте

цитата:
Ще позавчора моя донька спілкувалась в загальному чаті дівчаток подружок, але там їй звісно стала одразу відповідати саме та подружка. І крім того надсилати туди картинки типу двоє милих кошенят з підписом "це ти і я" і тд.

Вочевидь, що це майстерна маніпуляція. Але усвідомити це потрібно САМІЙ доньці, самостійно!
А НЕ так:
цитата:
Я психанула, тому що це було все те ж спілкування з тією подружкою в обхід мого прохання зробити паузу. Я наговорила доньці різких слів: "Ти справді хочеш спілкуватися з цією єбанашкою? Вона приділяє тобі увагу, прив'язує до себе, а потім відбуваються речі, які роблять всім стрес, і тобі теж. Ти пам'ятаєш, як вона тебе обманула? А потім обмовила тренерку. І наступними, кого вона обмовить, можеш бути ти, твої друзі, твої близькі. Нехай спочатку дорослі розберуться в ситуації."

НЕ під вливом "керуючої комуністичної партії" (мами), чия думка є єдиною правильною для неї. Бо є така небезпека, що дівчинка ПІДМІНИТЬ власні думки та рішення - Вашими, і це досить реальна небезпека.
І в цьому разі Ви 100% повторюєте поведінку своїх батьків, до якої, при тому, ставитесь негативно.
Ще Ви підміняєте слово "прохання" зі словом "вимога". Це була ВИМОГА з Вашого боку, а не прохання. Бо при проханні донька зовсім НЕ зобов'язана виконувати прохання, а тільки!!! за власним БАЖАННЯМ та ЗГОДОЮ. А були ці бажання та згода? Однозначно НІ. Таким чином, це була ВИМОГА, яку Ви замаскували словом "прохання". І в цьому я просто переконаний, просто ПОЧУЙТЕ, що я сказав і усвідомте. БЕЗ будь-яких пояснень.
В цьому випадку (а скоріш за все НЕ тільки в цьому) Ви НАВ'ЯЗУЄТЕ свої, хай навіть і правильні, погляди та рішення. А це неприпустимо. Бо тоді дівчинка не росте САМОСТІЙНОЮ.
цитата:
Після цих моїх слів донька спокійно віднеслась до того, що я на її телефоні вимкнула сповіщення чатів з тією подружкою і перемістила їх в архів, і з того моменту про подружку не говорила. Думаю, я була надто різкою і не впевнена чи слід справді просити/забороняти спілкування з подружкою взагалі, чи як я повинна себе повести

І цей спокій Вашої доньки й насторожує. Бо якщо це був НЕ ЇЇ вибір, а це був саме не її, а ВАШ вибір, то психологічно вона повинна була б обуритись на Вас за це свавілля. А вона віднеслась спокійно. Звикла до диктату? Мабуть що так. І це насправді сумно.
За ідеєю, вимкнути сповіщення вона мала б САМА, за своєю власною ініциативою, без підказок з Вашого боку, а тим більше БЕЗ Ваших дій.
цитата:
Перед цим коли я вперше попросила доньку зробити паузу в спілкуванні з подружкою після ситуації з обмовлянням тренерки, вона сильно плакала

Ви розумієте про що були ці сльози?
Бо це прояв внутрішнього конфлікту. Є Ваша позиція - зробити паузу і є її прив'язаність до спілкування. Якщо не послухає Вас - втратить Вашу прихильність (читайте "любов"), якщо послухає - втратить спілкування, до якого вже звикла і якє закриває її ПОТРЕБИ. До речі, розумієте, ЯКІ потреби вона закриває цим спілкуванням?
цитата:
Я старалась спокійно повторювати

Мабуть що так і було - старались, але як це виглядало насправді - і як сприймала це донька? Можливо як м'який тиск?
цитата:
І після того разу донька ще декілька разів говорила, що їй важко не спілкуватися з подругою, бо подруга пише, дзвонить, кличе гратись, і тд.

Доньці важко займати ВЛАСНУ позицію та її дотримуватись. Це перше. А друге: Є потреба і БАЖАННЯ спілкуватись. А ще є звичка:
цитата:
донька все ще говорила що їй важко, бо вона звикла часто з нею спілкуватись і тд.

А звичка - це як наркотик. Донька "підсіла" на спілкування з нею. Але казати таке їй НЕ треба. Зразу попереджаю.
цитата:
Ось сьогодні і вчора донька вже не піднімала цю тему. Не знаю, чи вона зрозуміла, що не слід спілкуватися в таких умовах, чи я її налякала своєю реакцією

Думаю, що друге. На жаль.
цитата:
Але я боюсь помилитися. Чи роблю я справді те, що слід. Чи не вілповідаю я за ще щось. Зокрема сумніви, чи ця заява дівчинки, що тренерка б'є — чи це не крик про допомогу? Може вона почувається у небезпеці в іншому місці, але не може про це сказати? Мої сумніви підкріплюються тим, що я почувалась тривожно поруч з її батьками.
Як зрозуміти, чи це просто моя базова тривожність? Чи може бути той варіант, що дитина в небезпеці і ці заяви це крик про допомогу, і моя соціальна відповідальність ще якось сприяти, щоб ті, хто за неї відповідають, якось це перевірили і надали допомогу якщо потрібно?

Насправді це все про НЕОБХІДНІСТЬ та ще неусвідомлену!!! потребу в психотерапії. Тут більше про Ваші психологічні травми (батьки) та невирешені проблеми.
Так, батьки дівчинки, якщо вони з певними особливостями (нарцисичними або психопатичними) можуть таке вчинять і Ви можете відчувати від них небезпеку.
Але потрібен ЧІТКИЙ сигнал від дівчинки, а не розмірковування за принципом: "може-не може".
Тому тут більше ВАШОГО, ніж об'єктивного, більше про ПЕРЕНОС Ваших особистих переживань та травм дитинства на дівчинку.
А це ще раз про необхідність психотерапії.
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 389100 для Павел Леонидович

Доброго вечора.
Я зрозуміла, що я, не бажаючи бути мамою, яка змушує підкорятися своїй волі, намагалась назвати це проханням. Не те щоб я зумисно підмінила поняття чи хотіла зманіпулювати — я сама була налякана, дезорієнтована і не знала що робити. Я справді не хотіла втручатися в дружбу дитини, в її досвід, намагаюсь давати їй простір для власних рішень де це можливо. Зрештою я таки прямо назвала цю заборону забороною. Я її пояснила, що це тимчасово, поки дорослі розберуться в ситуації, для її безпеки і для того щоб ті хто відповідає за подружку допомогли їй в цій ситуації, бо я не могла допустити щоб ми себе поводили так, ніби нічого не сталося.

Насправді я все ще сподівалась на чесну розмову з батьками дівчинки і конструктивне закриття ситуації з їх боку, але пройшло багато часу, цього не сталося. Подружка продовжувала писати моїй доньці, в якийсь момент мені стало шкода їх обох. Я запропонувала компроміс — дозволила спілкуватися по пів години в день з умовою щоб донька зверталася до мене або до тата якщо її будь - що буде в цьому спілкуванні турбувати і щоб показувала переписки.

Так вони попереписувалися два дні.
Потім донька сказала що вони з подружкою видаляють переписки тому що подружка спілкується з нею таємно, подружка сказала що її мама заборонила спілкуватися з моєю донькою через те що перед цим я заборонила.

Тоді я сказала що батьки дівчинки мають законне право вирішувати з ким їй дозволяти спілкування і секрети від батьків це не безпечно тому що батьки мають захищати. Зрештою донька перестала спілкування з тією подружкою, сказала що не хочеться.

Розумію що тут є вплив того що я могла своїми роз'ясненнями і заборонами налякати. Мені самій було страшно. Я хочу щоб дитина здобувала свій досвід і спиралася на свої відчуття, розум і рішення, але це як дозволити зайти в клітку з хижим звіром?

А може це й справді її небажання спілкуватися, яке вона тепер чітко відчуває через те що не допускається така нав'язлива увага з боку дівчинки яка була раніше. Бо навіть раніше було не рідко, коли донька віддавала перевагу спілкуванню з іншими дітьми, а не з цією дівчинкою, просто з нею це був регулярний зв'язок і сам статус - вони називали одна одну найкращими подругами.

По доньці було видно що тим не менш вона переживає втрату, але великого бажання попри все далі активно спілкуватися з цією дівчинкою вона не проявляє. Чи я її захистила чи нашкодила?я не знаю.

Спадає на думку деяке співпадіння. Коли був той пранк з боку дівчинки, коли вона обманювала мою доньку ніби її взломали - приблизно в той самий період вона попередній раз говорила що тренерка застосовувала до неї насильницькі дії (тоді теж це не підтвердили інші діти і камери). Цього разу дівчинка сказала що її вдарила тренерка теж в той період коли трапилася інша незручна ситуація, яка підсилила мою тривогу: незадовго до цього батько цієї дівчинки раптовозателефонував мені із закладу, коли забирав свою доньку, пропонуючи підвезти і мою доньку. Я йому досить різко відмовила, знову ж таки я була стривожена, оскільки з його боку було забагато уваги до моєї доньки (пестливі звернення, фамільярні вітання, підкреслено говорив що його донька ходить на заняття тому що моя донька ходить, тощо) і було 5 раз пропозиції про підвезення моєї доньки, з його ініціативи, на які не було позитивної відповіді з нашого боку. Я з ним розмовляла 3 рази (крім коротких привітань коли перетиналися приводячи дітей на заняття), чоловік трохи більше, і для мене це не достатньо щоб довірити підвезення доньки. Після цього випадку я вагалась але з працівниками закладу проговорила про цей випадок і підкреслила що мою дитину із занять забираю тільки я або тато, якщо ми про інше не попередимо додатково. І після цього тренерка під час занять створила дистанцію між дівчатами (хоча я про це не просила, я говорила про дії дорослого, які мені не підходять щодо моєї доньки, але я в це не втручалась, бо довірила питання дисципліни на заняттях їй). Можливо моя різкість з батьком дівчинки і те що я це винесла в обговорення з тренеркою якось вплинула на те що відбувалося на заняттях, на ставлення до дівчинки і її стан, і тому вона вилила це в звинувачення тренерки.
Розумію що прямого мого впливу тут немає, але питання чи не був опосередкований вплив через ту ситуацію. Можливо я не мала б бути з ним різкою, і можна було сказати конкретно але приязно і не різко, і вирішити це між сім'ями без винесення працівникам закладу. Але мені на той момент було моторошно.і для мене важливо щоб донька знала що не ок сідати в автомобіль чужого дорослого чоловіка, навіть якщо це батько подруги, коли ми цього не обговорювали і не узгоджували.

Якийсь час вони не приходили в заклад. Нещодавно батько почав знову приводити дівчинку але вже до іншого тренера. Виникають складні почуття, наче якесь почуття провини чи сором, від того що я пліткувала про ситуацію з тренеркою, що була різкою у відмові щодо підвезення, що забороняла своїй доньці спілкування з його донькою, що не обговорила з ними це прямо...
Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог больше не активен на сайте

Доброї ночі, Марія!
цитата:
Розумію що тут є вплив того що я могла своїми роз'ясненнями і заборонами налякати. Мені самій було страшно

100-відсотково налякали, а не просто могли. Вам важливо розуміти, який вплив на дівчинку має Ваш психологічний стан? Набагато!!! більший ніж будь-які Ваші слова, або ще щось. Він як ФОН, який несе їй інформацію про ситуацію в світі. І як вважаєте ЯКИЙ це фон? Якого кольору? Назвіть будь-ласка.
цитата:
Я хочу щоб дитина здобувала свій досвід і спиралася на свої відчуття, розум і рішення, але це як дозволити зайти в клітку з хижим звіром?

Дивіться, Марія, це порівняння отримання дитиною життєвого досвіду, хай і негативного, і заходу в клітку з хижим звіром - підштовхує мене до невтішних висновків і навіть малює таку картину майбутнього Вашої доньки: вона вже доросла (років 18-20), але дуже перелякана і невротизована, тримається за Вашу руку, постійно на Вас поглядає і боїться навіть слова сказати БЕЗ Вашого дозволу.
Як Вам така картина? Назвіть будь-ласка перші почуття, які відчули.
І БЕЗ слів "але ж" тощо. А також БЕЗ будь-яких пояснень, виправдань тощо. Тільки свою емоційну реакцію. Стисло і по суті.

На інше відповім пізніше.
Дополнение от автора вопроса ·
цитата:
100-відсотково налякали, а не просто могли. Вам важливо розуміти, який вплив на дівчинку має Ваш психологічний стан? Набагато!!! більший ніж будь-які Ваші слова, або ще щось. Він як ФОН, який несе їй інформацію про ситуацію в світі. І як вважаєте ЯКИЙ це фон? Якого кольору? Назвіть будь-ласка.

Мій стан в образі кольору саме на цей момент — блакитний, колір в момент коли дізналася що подружка доньки сказала що її вдарила тренерка — червоний, колір на момент коли батько подружки подзвонив з пропозицією забрати мою доньку коли мене не було поруч з нею — чорний.

цитата:
Дивіться, Марія, це порівняння отримання дитиною життєвого досвіду, хай і негативного, і заходу в клітку з хижим звіром - підштовхує мене до невтішних висновків і навіть малює таку картину майбутнього Вашої доньки: вона вже доросла (років 18-20), але дуже перелякана і невротизована, тримається за Вашу руку, постійно на Вас поглядає і боїться навіть слова сказати БЕЗ Вашого дозволу.
Як Вам така картина? Назвіть будь-ласка перші почуття, які відчули.
І БЕЗ слів "але ж" тощо. А також БЕЗ будь-яких пояснень, виправдань тощо. Тільки свою емоційну реакцію. Стисло і по суті.

Прикрість, сум, злість, невдоволення, відчуття себе провальною, що я зло і якесь лайно, провина, сором, огида до себе, розчарування в собі і в ній.
Дополнение от автора вопроса ·
цитата:
Дивіться, Марія, це порівняння отримання дитиною життєвого досвіду, хай і негативного, і заходу в клітку з хижим звіром - підштовхує мене до невтішних висновків і навіть малює таку картину майбутнього Вашої доньки: вона вже доросла (років 18-20), але дуже перелякана і невротизована, тримається за Вашу руку, постійно на Вас поглядає і боїться навіть слова сказати БЕЗ Вашого дозволу.
Як Вам така картина? Назвіть будь-ласка перші почуття, які відчули.
І БЕЗ слів "але ж" тощо. А також БЕЗ будь-яких пояснень, виправдань тощо. Тільки свою емоційну реакцію. Стисло і по суті.

Прикрість, сум, злість, невдоволення, відчуття себе провальною, що я зло і якесь лайно, провина, сором, огида до себе, розчарування в собі і в ній.

Ось це про версію, якщо донька такою стала б в 18-20 через те що я в процесі її виховання була лякливою, тривожною й опікуючою, про ту лінію яку ми, здається, розглядаємо.

Інші варіації, які мене лякають, і які я ні в якому разі не допущу, най краще я буду надміру тривожною:
Якщо вона стане до 18-20 невротизованою, боязливою і невпевненою не через те, що я тривожилась, сумнівалась, захищала, а через те що я не втрутилась і дала простір для власного досвіду там, де слід було захистити, і її через це її підставили, використали, згвалтували такого роду товариші, які самі по собі не розуміють/не враховують межі прийнятного і допустимого. В такому випадку я б себе ненавиділа, і ніколи б собі не пробачила.

Я знаю про що говорю. Може я стала тривожною, боязливою і невротичною не тому що мої батьки боялись і просто так передали мені свій емоційний фон через власні страхи і опіку? А можливо якраз тому, що ніхто не захистив і не втрутився як слід, коли щодо мене був булінг, сексуальна експлуатація і херасмент? Може я стала тривожною не тому що мама боялась чи що вона там переживала, а тому що не втрутилась і пустила все на самотік?



цитата:
А також БЕЗ будь-яких пояснень, виправдань тощо.

Ви не хочете пояснень щоб що?

цитата:
100-відсотково налякали

Коли я захищаю і мені страшно і дитині страшно, та при цьому я втручаюсь на межі небезпеки, до того, як станеться щось страшне, і те що вже неможливо буде виправити і відмотати назад згодом, може цей страх і втрата можливості отримати власний досвід і власні рішення в таких ситуаціях - варті безпеки тут і зараз, коли вона ще не в змозі сама відрізнити небезпеку і захиститись або якось інакше вчасно відреагувати.

Он моя мама не втручалась, і я отримала ого який власний досвід. Думаєте, як наслідок цього, в 18-20 я не була боязливою і не хотіла за когось потриматись? :)
Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог больше не активен на сайте

цитата:
Ви не хочете пояснень щоб що?

Тому що пояснення та виправдання - Ваша типова поведінка, яку я вже неодноразово спостерігав і яка ні до чого корисного не призведе. Ви схильні до неї - це вже напрацьована система. З допомогою пояснень та виправдань Ви ВТІКАЄТЕ від свої СПРАВЖНІХ почуттів:
цитата:
Прикрість, сум, злість, невдоволення, відчуття себе провальною, що я зло і якесь лайно, провина, сором, огида до себе, розчарування в собі і в ній

І дякую, що Ви чесно їх назвали. Це важливий крок. Один із самих важливих.
цитата:
колір в момент коли дізналася що подружка доньки сказала що її вдарила тренерка — червоний, колір на момент коли батько подружки подзвонив з пропозицією забрати мою доньку коли мене не було поруч з нею — чорний

Дякую. Оце й є той ОСНОВНИЙ емоційний фон, в якому зростає Ваша донька. Червоно-чорний. І я його теж таким побачив внутрішньо, ще ДО того, як Ви написали. Блакитний не основний, на жаль. Хоч Ви його й назвали першим.
А червоно-чорний - це фон АГРЕСІЇ та СТРАХУ. І виходить він з Вас.
Вас це НЕ лякає? Мене б злякало. І про наслідки для своєї дитини я б подумав.
І, звісно, цей фон, як і Ваші почуття:
цитата:
Прикрість, сум, злість, невдоволення, відчуття себе провальною, що я зло і якесь лайно, провина, сором, огида до себе, розчарування в собі і в ній

(які Ви, почуйте!!!, відчуваєте вже ЗАРАЗ, а не тільки, коли вона виросте, бо! ці почуття є для Вас БАЗОВИМИ і саме їх Ви хочете УНИКНУТИ через свої надлишкові!!! дії, які можуть часто виглядати навіть неадекватними!) говорять, навіть кричать, про необхідність роботи з психологом.
І чому Ви, при цьому "букеті" ще НЕ в психотерапії, я, чесно кажучи, не розумію.
цитата:
Інші варіації, які мене лякають, і які я ні в якому разі не допущу, най краще я буду надміру тривожною:
Якщо вона стане до 18-20 невротизованою, боязливою і невпевненою не через те, що я тривожилась, сумнівалась, захищала, а через те що я не втрутилась і дала простір для власного досвіду там, де слід було захистити, і її через це її підставили, використали, згвалтували такого роду товариші, які самі по собі не розуміють/не враховують межі прийнятного і допустимого. В такому випадку я б себе ненавиділа, і ніколи б собі не пробачила

А ось це дуже красномовно говорить, на жаль, про те, що Вас БІЛЬШЕ турбує не доля та стан доньки, а власні переживання і сприйняття себе. "Яка я буду як мама?" і "Як я буду це переживати?!" ЗАМІСТЬ "Як буде з цим всім далі жити моя дитина?!"
А яка різниця, скажіть мені будь-ласка, яким чином дитина стала тривожною та НЕ самостійною, якщо вона такою стала!!!? Тобто важливіше ЗНЯТИ з себе провину та відчуття себе нікчемою?
Є в цьому щось нарцисичне.
Як і в цих почуттях також:
цитата:
злість, невдоволення, відчуття себе провальною, що я зло і якесь лайно, провина, сором, огида до себе, розчарування в собі і в ній

Провальність та розчарування - суто нарцисичні почуття, яких нарцисична людина панічно!!! боїться і по-всякому намагається уникнути.
Здається, Вам є над чим замислитись.
Дополнение от автора вопроса ·
Відчуваю що провина, сором і тд щодо того яка я мама мене не зачіпає аж так, я зробила що повинна щоб захистити дитину, хай не ідеально, не досить делікатно і розумно, зі стресом для кожної сторони, я зробила те що слід в складній ситуації, обмежила потенційно небезпечний контакт, і взагалі багато зусиль докладаю постійно. І спостерігаючи за своєю дитиною я не бачу в ній залякану і тд, вона смілива, здатна наполягти на своєму, не боїться заговорити з дорослими і дітьми, може перша познайомитися і зав'язати бесіду з однолітками, і тд, це не зацькована, жива, вільна дитина, і я стараюсь ростити її з повагою до її почуттів, потреб, переживань, наскільки можу, хай і з помилками, але стараюсь і дбаю. Залякана то більше про мене в дитинстві, в 18, подекуди зараз.
От до чого мені складно підібратися, так це до неоднозначних почуттів, щодо батька дівчинки: там є і страх, незручність і можливо провина, і водночас симпатія, сум за тим що не буде як раніше, в ті рази коли ми спілкувалися сім'ями було і тривожно, але й були теплі моменти, але більше не буде як раніше. Думаю, він на мене сердиться і вже ніякого налагодження і порозуміння не буде. Чого очікувати від нього? Коли я з ним перетинаюсь в закладі або поблизу, стає не по собі, і разом з тим ніби і хочеться побачити, привітатися, тощо
Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог больше не активен на сайте

Дуже жаль, що не чуєте. І навіть не намагаєтеся. В мене були випадки, коли до людей доходило те, що я казав через рік-два-три, бувало й більше. Сподіваюсь, що і з Вами відбудеться дещо подібне, і не дуже пізно, коли змінювати щось буде не актуальним. І Ви почнете замислюватись над ДІЙСНО важливими речами, а не друго- й третьорядними, як спілкування з батьком тієї дівчинки. На це взагалі не важливе питання мені навіть відповідати не хочеться, вибачте.

А якщо щось всередині ворухнеться і замислитесь на моїми словами вище, то почитаєте мою статтью:
"Як зрозуміти, чи пережили Ви в дитинстві нарцисичну травму?"
https://upsihologa.com.ua/yak-zrozumiti--chi-perezhili-vi-v-ditinstvi-21-02pavelbasan.html
"Як зрозуміти, чи пережили Ви в дитинстві нарцисичну травму? Частина друга"
https://upsihologa.com.ua/yak-zrozumiti--chi-perezhili-vi-v-ditinstvi-22-02pavelbasan.html
Може вона допоможе Вам трохи глибше подивитись на проблему. А ні, то й ні.
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 389611 для Павел Леонидович

Чому це одразу другорядні речі? Можливо це дещо, що якраз спричиняє тривогу, страх і агресію. Можливо я уникаю заглиблення будь-куди, крім очевидних теорій. І ось намагаюсь виправити це, але бачу що це не відповідає вашому баченню. Ну не торкає мене заглиблення в сором і вину в материнстві як раніше. В стресовій ситуації це проявилося але вже розрядилось настільки, що не чіпає, тут немає чого мусолити коли не зачіпає, на мою думку. Можливо в мене інший шлях до розв'язки?
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.