Вопрос от:
...
Возраст:
17
Невпевненість у собі
Здається, у мене проблеми із самооцінкою, і це стосується навчання. Я дуже невпевнена у своїх знаннях. Почну здалеку. У школі наш клас був слабким, і можна сказати, що я була найкращою за оцінками (хоча вони були звичайними, середніми). "Найкраща серед найгірших".
Коли я вступила до університету, мене наче розчавили. Розумні, цілеспрямовані дівчата — ті самі, у яких лише п\'ятірки, які встигають займатися спортом, мають купу хобі, начитані, впевнені, звикли завжди бути першими. І я одразу зрозуміла, що я – "другого сорту". Виявилося, що я зовсім не крута, а звичайна дівчина, яка ні на що не здатна.
Я намагалася прийняти себе, зрозуміти, що я – інша людина, що в мене багато хороших якостей, що я молодець, бо прагну до кращого, що у всіх свій шлях і всі з чогось починали. Але інколи мене накриває дуже сильно.
Найбільше мене хвилює те, що через це я наче загнала себе в глухий кут і не можу з нього вибратися. Стало важко готуватися до завдань, а навіть якщо готуюся, то не можу відповідати на парах. Перед семінарами я вся тремчу, у голові чітко можу уявити свою відповідь, але щойно відкриваю рот — усе плутається, голос жахливо тремтить. Після невдалої відповіді — почуття провини, сльози, що я ні на що не здатна(а ось дівчата молодці, такі розгорнуті і впевнені відповіді завжди мають), а потім відраза до себе, бо я слабка. (Хочу наголосити, що викладачі адекватні, добре викладають матеріал і проводять практичні. Не реагують гостро на помилки, а навпаки, раді пояснити)
Думаю, що треба бути сильною, що не можна плакати, а треба просто ще більше старатися. Обіцяю собі, що до наступного завдання підготуюся краще, подолаю страх. Але нічого не змінюється, і так по колу.
Я навіть думала, що, можливо, просто себе накручую. Не можу зрозуміти: я справді не така розумна і треба ще більше вчитися, чи проблема в моїй голові? Це дивно, бо на деяких парах я відповідаю без проблем, мені подобається. Але на двох дисциплінах у мене паніка.
На одній дисципліні семінари мають складний матеріал, а запитань усього п\'ять на дванадцять людей (тобто треба ще встигнути першою підняти руку), і часто буває так, що я не встигаю, а після інших мені вже нічого додати. На іншій дисципліні страх узявся нізвідки: на першій практиці я все провалила, і після цього більше туди не ходила, відкладаю "до тих пір, поки вилікуюся"
Коли я вступила до університету, мене наче розчавили. Розумні, цілеспрямовані дівчата — ті самі, у яких лише п\'ятірки, які встигають займатися спортом, мають купу хобі, начитані, впевнені, звикли завжди бути першими. І я одразу зрозуміла, що я – "другого сорту". Виявилося, що я зовсім не крута, а звичайна дівчина, яка ні на що не здатна.
Я намагалася прийняти себе, зрозуміти, що я – інша людина, що в мене багато хороших якостей, що я молодець, бо прагну до кращого, що у всіх свій шлях і всі з чогось починали. Але інколи мене накриває дуже сильно.
Найбільше мене хвилює те, що через це я наче загнала себе в глухий кут і не можу з нього вибратися. Стало важко готуватися до завдань, а навіть якщо готуюся, то не можу відповідати на парах. Перед семінарами я вся тремчу, у голові чітко можу уявити свою відповідь, але щойно відкриваю рот — усе плутається, голос жахливо тремтить. Після невдалої відповіді — почуття провини, сльози, що я ні на що не здатна(а ось дівчата молодці, такі розгорнуті і впевнені відповіді завжди мають), а потім відраза до себе, бо я слабка. (Хочу наголосити, що викладачі адекватні, добре викладають матеріал і проводять практичні. Не реагують гостро на помилки, а навпаки, раді пояснити)
Думаю, що треба бути сильною, що не можна плакати, а треба просто ще більше старатися. Обіцяю собі, що до наступного завдання підготуюся краще, подолаю страх. Але нічого не змінюється, і так по колу.
Я навіть думала, що, можливо, просто себе накручую. Не можу зрозуміти: я справді не така розумна і треба ще більше вчитися, чи проблема в моїй голові? Це дивно, бо на деяких парах я відповідаю без проблем, мені подобається. Але на двох дисциплінах у мене паніка.
На одній дисципліні семінари мають складний матеріал, а запитань усього п\'ять на дванадцять людей (тобто треба ще встигнути першою підняти руку), і часто буває так, що я не встигаю, а після інших мені вже нічого додати. На іншій дисципліні страх узявся нізвідки: на першій практиці я все провалила, і після цього більше туди не ходила, відкладаю "до тих пір, поки вилікуюся"
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
