Питання від:
...
Вік:
17
Невпевненість у собі
Здається, у мене проблеми із самооцінкою, і це стосується навчання. Я дуже невпевнена у своїх знаннях. Почну здалеку. У школі наш клас був слабким, і можна сказати, що я була найкращою за оцінками (хоча вони були звичайними, середніми). "Найкраща серед найгірших".
Коли я вступила до університету, мене наче розчавили. Розумні, цілеспрямовані дівчата — ті самі, у яких лише п\'ятірки, які встигають займатися спортом, мають купу хобі, начитані, впевнені, звикли завжди бути першими. І я одразу зрозуміла, що я – "другого сорту". Виявилося, що я зовсім не крута, а звичайна дівчина, яка ні на що не здатна.
Я намагалася прийняти себе, зрозуміти, що я – інша людина, що в мене багато хороших якостей, що я молодець, бо прагну до кращого, що у всіх свій шлях і всі з чогось починали. Але інколи мене накриває дуже сильно.
Найбільше мене хвилює те, що через це я наче загнала себе в глухий кут і не можу з нього вибратися. Стало важко готуватися до завдань, а навіть якщо готуюся, то не можу відповідати на парах. Перед семінарами я вся тремчу, у голові чітко можу уявити свою відповідь, але щойно відкриваю рот — усе плутається, голос жахливо тремтить. Після невдалої відповіді — почуття провини, сльози, що я ні на що не здатна(а ось дівчата молодці, такі розгорнуті і впевнені відповіді завжди мають), а потім відраза до себе, бо я слабка. (Хочу наголосити, що викладачі адекватні, добре викладають матеріал і проводять практичні. Не реагують гостро на помилки, а навпаки, раді пояснити)
Думаю, що треба бути сильною, що не можна плакати, а треба просто ще більше старатися. Обіцяю собі, що до наступного завдання підготуюся краще, подолаю страх. Але нічого не змінюється, і так по колу.
Я навіть думала, що, можливо, просто себе накручую. Не можу зрозуміти: я справді не така розумна і треба ще більше вчитися, чи проблема в моїй голові? Це дивно, бо на деяких парах я відповідаю без проблем, мені подобається. Але на двох дисциплінах у мене паніка.
На одній дисципліні семінари мають складний матеріал, а запитань усього п\'ять на дванадцять людей (тобто треба ще встигнути першою підняти руку), і часто буває так, що я не встигаю, а після інших мені вже нічого додати. На іншій дисципліні страх узявся нізвідки: на першій практиці я все провалила, і після цього більше туди не ходила, відкладаю "до тих пір, поки вилікуюся"
Коли я вступила до університету, мене наче розчавили. Розумні, цілеспрямовані дівчата — ті самі, у яких лише п\'ятірки, які встигають займатися спортом, мають купу хобі, начитані, впевнені, звикли завжди бути першими. І я одразу зрозуміла, що я – "другого сорту". Виявилося, що я зовсім не крута, а звичайна дівчина, яка ні на що не здатна.
Я намагалася прийняти себе, зрозуміти, що я – інша людина, що в мене багато хороших якостей, що я молодець, бо прагну до кращого, що у всіх свій шлях і всі з чогось починали. Але інколи мене накриває дуже сильно.
Найбільше мене хвилює те, що через це я наче загнала себе в глухий кут і не можу з нього вибратися. Стало важко готуватися до завдань, а навіть якщо готуюся, то не можу відповідати на парах. Перед семінарами я вся тремчу, у голові чітко можу уявити свою відповідь, але щойно відкриваю рот — усе плутається, голос жахливо тремтить. Після невдалої відповіді — почуття провини, сльози, що я ні на що не здатна(а ось дівчата молодці, такі розгорнуті і впевнені відповіді завжди мають), а потім відраза до себе, бо я слабка. (Хочу наголосити, що викладачі адекватні, добре викладають матеріал і проводять практичні. Не реагують гостро на помилки, а навпаки, раді пояснити)
Думаю, що треба бути сильною, що не можна плакати, а треба просто ще більше старатися. Обіцяю собі, що до наступного завдання підготуюся краще, подолаю страх. Але нічого не змінюється, і так по колу.
Я навіть думала, що, можливо, просто себе накручую. Не можу зрозуміти: я справді не така розумна і треба ще більше вчитися, чи проблема в моїй голові? Це дивно, бо на деяких парах я відповідаю без проблем, мені подобається. Але на двох дисциплінах у мене паніка.
На одній дисципліні семінари мають складний матеріал, а запитань усього п\'ять на дванадцять людей (тобто треба ще встигнути першою підняти руку), і часто буває так, що я не встигаю, а після інших мені вже нічого додати. На іншій дисципліні страх узявся нізвідки: на першій практиці я все провалила, і після цього більше туди не ходила, відкладаю "до тих пір, поки вилікуюся"
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
