Тривожність: функція чи збій?
Страхи, тривоги, фобії
Тривожність: функція чи збій?
Здорова тривожність дає змогу виживати, оскільки сигнали, що надійшли, свідчать про загрозу. АЛЕ!
Хвороблива тривожність - це зовсім інший алгоритм. Думки про події і самі події - це абсолютно різні явища
Подія не відбудеться тільки тому, що ви просто думаєте про неї або уявляєте її.
Кора мозку кожного з нас безперервно генерує потік думок. Але це не означає, що всі вони відповідають дійсності. І в нормі цей процес не «чіпляє».
А ось когнітивне злиття - шкідливий феномен, що породжує неефективну тривогу.
Це впевненість, що наші думки відображають реальність. Когнітивне злиття змушує людину реагувати на думку про подію так, наче ця подія дійсно відбулася. Когнітивне злиття може захопити настільки, що призвести до розладу.
Тому важливо чинити опір когнітивному злиттю.
Наприклад, ви вважаєте, що ситуація небезпечна і починаєте переживати, накручувати себе.
Поставте собі запитання - які аргументи та реальні ознаки загрози?
Це найважчий і найважливіший крок - ловити себе на цьому, усвідомлювати це. Оскільки генератор тривоги - мигдалеподібне тіло реагує на думки так само, як на реальні події. Тобто відчуття по тілу від фантазій такі ж, як були в реальній ситуації.
Проблема там, де людина або не може усвідомити, що ці думки - фантазії, або переконана, що мусить всерйоз сприймати кожну свою думку й почуття, навіть якщо вони не ґрунтуються на реальності. А дехто навіть стверджує, що вже саме виникнення тієї чи іншої думки свідчить про її істинність.
«Кора - це жваве, галасливе місце, часто заповнене ідеями та почуттями, що не мають жодного підґрунтя в реальності. Проблема не в самих ідеях і почуттях, а в нашій схильності ставитися до них серйозно.» (К. Пітмен)
Для того щоб оцінити свою схильність до когнітивного злиття, уважно прочитайте наведені нижче твердження і позначте ті, які стосуються вас.
- - Якщо я не турбуюся, то починаю побоюватися, що все стане гірше.
- - Зазвичай тривога - це явна ознака того, що щось піде не так, як треба.
- - Занепокоєння іноді може запобігати поганим подіям.
- - Коли я почуваюся хворим, мені потрібно зосередитися на цьому й оцінити свій стан.
- - Я боюся деяких своїх думок.
- - Коли хтось пропонує по-іншому поглянути на речі, мені важко сприймати це всерйоз.
- - Якщо мене гризуть сумніви, зазвичай для цього є серйозні підстави.
- - Думаючи про себе щось погане, я, ймовірно, буваю недалекий від істини.
- - Коли я припускаю, що зроблю щось невдало, зазвичай це означає, що саме так все і станеться.
Якщо ви відзначили багато з цих тверджень, то для вас характерне надмірне когнітивне злиття з власними думками та почуттями.
Психолог Стівен Гаєс як рішення запропонував метод когнітивного розчеплення. «Суть цього методу - зміна ставлення до своїх думок: потрібно усвідомлювати їх, не занурюючись у них, не приймати думки за істину, а просто усвідомлюєте їх як свої переживання. Наприклад, ви можете визнати існування думки, але не погоджуватися з нею, сказавши: «Хм, цікаво. Знову в мене з'явилася думка про те, що я ніколи не ....».
Основа когнітивного розщеплення - відчуття власного «я», яке не втрачається в розумових процесах кори. Ви спостерігаєте за думками, але не вірите всьому. Щоб було легше дистанціюватися від будь-якої думки, можете сказати собі: «Потрібно бути обережнішим із цією надокучливою думкою. У мене немає жодних підстав вірити в неї,«»... (Hayes, 2004).
Але іноді цілісність «я» - це серйозна і не швидка робота в психотерапії.
Я вважаю одним із найдієвіших і найпростіших способів закріпитися у своєму усвідомленому «Я» - це практикувати дихальні техніки. Вони просто ідеальні для плекання контакту з собою і відловлювання недружніх думок, емоцій, відчуттів.
А ще... Ставтеся до кори мозку за всієї її важливості, зі здоровим скептицизмом, пам'ятайте, що вона інколи генерує думки без підстав!
