Вважаю секс принизливим

Доброго дня!
Те, що ви описуєте, схоже на нав'язливі, обсесивні, як їх називають у психології, думки.
Причини завжди є.
З якого віку ви почали вважати, що секс принижує жінку? Чи стикались ви з насильством у свій бік, чи були його свідком?
Чи розумієте ви, що коли чуєте щось про секс, це не означає небезпеку особисто для вас? Ви пишите, що вам стає боляче, ви намагаєтесь уникати будь-яких нагадувань про секс.
І це підтверджує обсесивність/нав'язливість ваших думок. Чи розрізняєте ви думки та реальность? Як ви далі, зазвичай, дієте, щоб уникнути цих неприємних думок? Чи спостерігали ви за собою щодо якихось дій, які ви повторюєте, щоб вам не заважали думки?
Щоб дізнатися, що саме з вами, можна звернутись до психіатра, щоб виключити або підтвердити, наприклад, ОКР (обсесивно-компульсивний розлад).
Бо якщо це було б просто вашою особистою думкою, цінністю, але не заважало б жити, то це не було б для вас проблемою.
Є люди, якім секс з іншими не потрібен, і вони реалізують себе в іншому.
Чи є в вас друзі, професія, улюблена справа?

Доброго вечора!

Вважаю секс принизливим для жінки.

Про те, як ставитесь до сексу, Ви написали. На жаль, не поставили питання. В чому Ви все-таки зацікавлені? Чого потребуєте у спілкуванні на цьому форумі?

Скажіть, будь ласка, для Вас секс і інтимна близькість як максимально насичений прояв кохання - одне й те ж саме?

"Постійно думаю про це. Якщо десь щось почую, то прям боляче стає, стаю агресивною."
Схоже, секс сприймаєте як насильство, від якого потрібно захищатись, в тому числі власною агресією.
Ваш перший досвід інтиму був проти Вашої волі?

Відредаговано автором 20-03-2026 19:30:47

Дякую за доповнення.
Це добре, що ви, незважаючі на важкі думки, змогли побудувати власне життя, яким задоволені.
Але те, що ви плачете кожного дня, свідчить про те, як вам складно. На жаль, самостйіно впоратися з цим станом дуже важко.
Те, що нав'язливі думки з'явилися з підліткового віку, є ще одним маркером, що це може бути ОКР, але діагноз може встановити тільки психіатр.
Дуже часто, через емоційно-виснажливі переживання, до цього стану додається депресія.
Це теж може діагностувати лікар-психіатр та призначити, у разі необхідності, антидепресанти, щоб знизити рівень напруги та тривоги.
Паралельно з цим корисно буде пройти курс психотерапії, щоб виявити причини вашого стану та неприємних думок.
Ще раз: те, що ви плачете кожного дня, хоча реальної причини нібито немає(гарна робота, стосунки, донька) - це не є норма.
Краще звернутися до фахівців та не зволікати з цим.
Бережіть себе!

Вітаю.
Припускаю, що всі некоректні та агресивні слова Ви сприймаєте як загрозу чомусь важливому для Вас. Можливо, для Вас самої. Якщо це на тлі позитивної реальності, то, як психоаналітик, я припустив би, що Ви чекаєте якусь катастрофу. Що відбудеться "щось страшне". Зазвичай, так виглядає очікування росплати за щось. Можливо. в Вашому випадку, природа інша. Якщо я правий, то треба дослідити як саме це пов'язано з сексуальністю. І відчуття загрози зникне.
Якщо відгукнулося - звертайтесь. Буду радий допомогти.

Дуже хочу позбутись цих думок. З чого почати, до кого звернутись, бо це впливає і на життя моєї сім'ї, і я не витримую. Заспокійливі не допомагають.

Вирішення проблеми має два паралельні напрямки - медикаментозна підтримка лікаря психіатра і психотерапія, про що написала колега Ірина Леонідівна.

Близькість з моїм чоловіком вважаю проявом кохання. Але під час близькості мені важливо домінувати.

Чоловік на це погоджується спокійно чи вдає, що погоджується?
Зміна ролей можлива?
Якщо не домінуєте, то що відчуваєте і як це відбивається на інтимному контакті?

Принизливості в нашій близкості не відчуваю, але варто тільки щось десь почути, побачити в кіно - накриває.

Тобто, коли хтось наважується нецензурно, принизливо промовляти про жінок в контексті сексу, Ви відчуваєте біль і навіть агресію? Я правильно зрозумів?
Чи схожий цей феномен з переносом на саму себе почутих у бік інших жінок образ і принижень?

Такі думки почались ще у підлітковому віці.

Вважаю, що цей аспект потрібно і бажано дослідити. Можливо, в ньому містяться джерела проблеми, що турубує Вас.
Пригадаєте, після чого і внаслідок чого з'явились ті думки?

Какие отношения с родителями?
Какие отношения между ними?
Возможно помните после чего и когда начались такие мысли?
Обсуждали ли в семье секс и в целом какое отношение было к нему? Я имею в виду родительскую семью. Были ли разговоры про секс, предохранение и тп?

По какой причине не общаетесь с отцом?
Какие у них с мамой отношения?
Почему вы жили у бабушки?
О каких воспоминаниях про секс речь?

Так, все вірно, коли чую в бік жінок, то стає дуже боляче. Навіть можу не чути від інших, а сама в голові собі докрутити щось погане.

Прислухайтесь до себе, можливо, щось відчуєте з площини питання, а навіщо докручую в голові щось погане? Напевно ж, це накручування веде до якихось відчуттів? спогадів? станів?
До речі, помітив, як відповідаєте на питання вибірково. Наприклад, ніяк не відреагували на -

Пригадаєте, після чого і внаслідок чого з'явились ті думки?

Так важко кудись просуватись...

просто як мала дитина, в голові: "Чому світ такий?

Чому світ такий?
То який він?
Чи увесь світ такий, чи ОКРЕМІ люди поводять себе зневажливо, цинічно і т.д.?

Всіх ненавиджу.

Та невже?! І свою доньку? І свого партнера?..

Жалкую, що народилась жінкою.

А бажано б було народитись хлопчиком? Стати згодом дорослим чоловіком і тоді ... Спробуйте завершити речення.

Доброго дня!
Те, про що Ви пишете, дуже схоже на психо-емоційну травму, певну нав'язану травмуючи установку, отриману в дитинстві.
"Не можу сказати, що прям на себе приймаю ці вирази, а просто як мала дитина, в голові: "Чому світ такий? Всіх ненавиджу. " Жалкую, що народилась жінкою".
У маленької дитини ВСЕ, що говорять та роблять значимі дорослі "записується" автоматично в голові, на рівні підсвідомості. Особливо те, що дорослими говорилося в моменти збільшеного емоційного навантаження.
Наприклад, відчаю.
Психо-емоційно дитина повністю відкрита до значимих дорослих, особливо, батьків. Тому все, що ними говорилося в таких станах, "пробиває наскрізь", "намертво вбудовується" в підсвідомість дитини як болюча скалка. Щоб потім, коли дитина дорослішає, починати нагадувати про себе нав'язливими думками та невимовним душевним болем. Як це сталося, на мою думку, і з Вами.
"Такі думки почались ще у підлітковому віці. Небезпеку не відчуваю. Відчуваю біль, ненависть,агресію, якщо тема іде про секс, осособливо на нецензурні вирази на жінок. На чоловіків такі вирази сприймаю спокійно..."
На мою думку, саме травматичний біль від почутого, чи побаченого в ранньому дитинстві, почав "пробиватися" ненавистю та агресією, як тільки Ви почали дорослішати, а отже, трошки набралися сил. Нецензурні вирази на жінок почали спрацьовувати як тригери, і працюють до цих пір у негативному ставленні до інтиму з чоловіками "Вважаю секс принизливим для жінки".
Те, що Ви пишете про своїх батьків та своє дитинство тільки підтверджує мене в моїх припущеннях
" З батьком майже не спілкуюсь, з мамою відношення не близькі. В дитинстві жила у бабусі, до мами їздила в гості. Спілкування на такі теми не відбувались. Маю неприємні спогади з дитинства про секс".
Висновок. Як на мене, саме в дитинстві сталося щось таке між батьками у Вашій присутності, що глибоко травмувало психіку дитини і залишається психо-емоційною невидимою травмою до цих пір.
Такі травми самі по собі не зникають, на превеликий жаль, а з часом лише посилюються. Що Ви і самі вже помітили. Потрібний "перезапис" травматичної події на тому ж рівні, на якому ця травма і зафіксувалася. Такі травми в переписці на сайті, шкода, але не трансформуються, потрібна терапевтична індивідуальна робота. Що допоможе Вам нарешті скинути з себе важкий тягар болю та агресії і дасть можливість почати щасливо жити, в тому числі, насолоджуючись всіма сферами сімейного життя.