Як зберегти жіночість

Question

Вітаю усіх, хто проявить увагу!
Моя проблема на межі медицини і психосоматики. 
Майже усе життя стикаюсь з хибними діагнозами, медичними висновками (перша спроба і друга можуть суттєво відрізнятися).
Зараз маю гінекологічну проблему. Обмірковуючи її, дійшла висновку, що усе життя у мене страждає саме жіночість. З самого народження, коли фельдшер переплутав і назвав мене хлопчиком. Цю й інші подібні історії протягом життя сприймала із здоровим (як вважала) гумором. Але зараз совсів не до сміху! 
Хочу розірвати це замкнене коло, але не знаю як.
Поки що дійшла до цього форуму.
Рада усім, хто може прокоментувати, щось порадити, направити мої думки і таке інше.

Павел Леонидович Басанский · Accepted Answer

[quote]... делать не буду. Чтобы избежать ...
Брррр! Я бы так не сформулировала. Слово "избежать" вряд ли бы использовала. Но первое в голову пришло "ошибок"[/quote]
Если "брррр", то не очень подходящее слово можно заменить другим - более подходящим. Только нужно слушать себя. А по поводу "ошибок", то думаю, это как раз то, что Вам мешает задавать вопросы:
[quote]Коли була у лікарів, я тільки відповідала, поставила кілька питань, а відповіді були на "відчепися", ні те ні се. Звісно, такі відповіді не вдовольнили, але перепитувати не наважуюсь.
Мабуть, варто спробувати: запитати лікаря.
Іду вранці до нового лікаря. Готую на всякий випадок із собою "чек-лист". Раніше думала, що в ньому потрібно написати історію-анамнез. Але, здається, що ні!
Можливо, краще ті питання, які мене турбують. Щоб знову не трапилося так, що я вийшла із кабінета, а відповідей не має. Для чого заходила туди???
Спробую не стояти на своєму, той хто не хоче слухате - не почує, як не кричи[/quote]
 - чтобы не дай Бог, не спросить что-то "не то", не совершить ошибку. И по итогу совершаете огромнейшую ОШИБКУ, так и не спросив про важное. И да, важно НЕ только спросить, но и получить!!! ответ. А если не отвечают - настоять! на ответе. Спрашивайте конкретно! и пока не ответят. Это по крайней мере их ОБЯЗАННОСТЬ. Как докторов. 
С таким настроем у Вас завтра ВСЁ ПОЛУЧИТСЯ.

Виталий Бондарчук · Answer

Вітвю! Не дивно, адже, як казав Марк Аврелій: "Наше життя є те, що ми про нього думаємо"
Розкажіть, будь ласка, більш детально про діагнози і медичні висновки Відредаговано автором 15-03-2026 15:08:56

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго дня, Vasilisa!
[quote]Моя проблема на межі медицини і психосоматики.[/quote]
[quote]Зараз маю гінекологічну проблему. Обмірковуючи її, дійшла висновку, що усе життя у мене страждає саме жіночість. [/quote]
Для змістовної розмови, потрібна спочатку більш розлога Ваша розповідь - яким саме чином страждає жіночність? 
Як це позначається на Вашому житті в цілому - особистому житті? зовнішності? працездатності, активності, взаєминах з найближчим колом тощо?

Чи не могли б Ви розкрити своє власне розуміння та наповнення  поняття ЖІНОЧНІСТЬ? Адже воно бува сильно відрізняється від людини до людини.

Якщо є гінекологічна проблема, то яким чином і за допомогою кого Ви намагаєтесь її вирішити?

[quote]З самого народження, коли фельдшер переплутав і назвав мене хлопчиком. Цю й інші подібні історії протягом життя сприймала із здоровим (як вважала) гумором. Але зараз совсів не до сміху![/quote]
Можливо, у Вас є припущення, через ЩО саме ЗАРАЗ стало зовсім не сміху?

[quote]Хочу розірвати це замкнене коло, але не знаю як.[/quote]
Здається, перший крок на цьому шляху Ви вже зробили - звернулись на психологічний форум. 

Далі варто рухатись у бік налагодження змістовного спілкування, аби спеціалісти змогли Вас не тільки почути, а ще й об'єктивно оцінити сутність проблеми та запропонувати дієві підходи щодо її вирішення.

Людмила Петровна Колесник · Answer

Вітаю Вас ! 
Дякую, що поділилися своєю історією і так відверто говорите про те, що вас турбує. Я чую, що тема жіночності для вас зараз дуже болюча і водночас важлива. Ви пов’язуєте нинішню гінекологічну проблему з довшим життєвим досвідом, у якому ніби знову і знову виникали ситуації, де ваша жіночність ставала під питання або переживалася як вразлива.

Ви згадали історію з самого народження, коли фельдшер помилково назвав вас хлопчиком. Можливо, багато років це справді виглядало як кумедний епізод, і ви звикли ставитися до нього з гумором. Але іноді навіть такі моменти можуть залишати внутрішній слід, особливо якщо з часом до них додаються інші подібні переживання.

Я хочу запропонувати вам трохи інакше подивитися на те, що з вами відбувається. Дуже часто ми починаємо пояснювати події свого життя якоюсь однією історією про себе. У вашому випадку це може звучати приблизно так: «зі мною щось не так із жіночністю». І тоді різні події життя ніби починають підтверджувати цю думку. Але це не обов’язково єдина правда про вас.

Мені важливо сказати вам одну річ: жіночність людини не визначається помилками медиків, окремими діагнозами чи випадковими історіями з життя. Жіночність — це значно ширше. Це те, як ви відчуваєте себе у своєму тілі, як ви проживаєте свої емоції, свою чутливість, силу, здатність піклуватися про себе і про інших. Це жива частина вас, яка не зникає через помилки чи складні періоди.

Мені здається важливим також розділити дві речі. Є медична сторона вашої ситуації — і там справді варто спиратися на думки лікарів, іноді навіть кількох спеціалістів. А є ваш внутрішній досвід — те, як ви переживаєте ці події і який сенс вони для вас набувають. Саме тут часто виникає відчуття замкненого кола.

Якщо спробувати зробити маленький крок у бік виходу з цього кола, я б запропонував вам поставити собі інше питання. Не «чому зі мною постійно щось не так», а «як я сама хочу проживати свою жіночність». Можливо, вона для вас проявляється у турботі про своє тіло, у творчості, у здатності відчувати ніжність, у силі проходити складні періоди життя.

Іноді дуже допомагає почати помічати ті моменти, де ваша жіночність уже є у вашому житті, навіть якщо ви раніше не звертали на це уваги. Це можуть бути зовсім прості речі: спосіб, у який ви дбаєте про себе, як ви переживаєте близькість, як відчуваєте красу чи тепло у стосунках із людьми.

Ваше бажання розірвати це замкнене коло вже говорить про те, що у вас є внутрішній ресурс щось змінювати у своєму ставленні до себе. І іноді перший крок — це дозволити собі дивитися на свою історію не як на доказ того, що з вами «щось не так», а як на шлях людини, яка пережила різні ситуації і все одно продовжує шукати себе.

І в цьому пошуку ваша жіночність може поступово відкриватися не як щось втрачене або зламане, а як жива частина вас, яка просто потребує більше уваги, прийняття і турботи.

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Дуже дякую за щиру і відверту відповідь.
Отже, продовдимо.
[quote]Поведінка у мене була то як у хлопчика, то як у дівчинки.[/quote]
До якого віку таке відбувалося і такою себе відчували? 

[quote]Батько виховував з мене то сина, то доньку (він пережив у минулому смерть новонародженого сина).[/quote]
З батьком зрозуміло. Однак була ще й мати. То як вона ставилась до Вас? Чи підверждувала у Вас дівочність і згодом жіночність? 

[quote]Чоловік прямо казав: я не бачу в тобі жінку, отже ми на на рівних і я можу вдарити. [/quote]
Історія з чоловіком потребує особливої уваги, яку навряд чи задовольнить листування на форумі. Проте деякі речі розкрити необхідно. Якою себе відчували поруч з ним? Що відддавали від себе? Чим це завершилось, якщо завершилось?

[quote]В моїй сім'ї працювала я, чоловік - майже ні... [/quote]
Тобто відбувалось несвідоме копіювання маминого сценарію? 

[quote]А шийка матки на фото виглядає так ніби плаче.[/quote]
На символічному рівні про що цей плач? 

[quote]ЖІНОЧІСТЬ - ідентифікація себе як представниці жіночої статі, це шия і відповідний гормональний фон з естрогенами, пролактінами і таке інше в нормі. Здатність давати життя.[/quote]
Доволі цікаве, як на мене, визначення. Про "шию" хотів би розпитати додатково. Ким крутить шия? 
Чи передбачає жіночність у Вашому розумінні м'якість, ніжність, смак, витонченість, шарм тощо? 

[quote]"через ЩО саме ЗАРАЗ стало зовсім не сміху?" - можливість втратити матку, втратити шанс ще раз стати матір'ю[/quote]
Ось тут Ви лише про теоретичну можливість або ж справжнє бажання подарувати світові нове життя? 

[quote]що відбувається з психологічним боком мого життя.[/quote]
Це окрема тема, якщо доречно так сказати. Наразі усе з усім  в житті людини пов'язано - думки та емоції з її соматичним здоров'ям і навпаки. Тому запрошую до відвертої розмови... Відредаговано автором 15-03-2026 18:01:49

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

[quote] Але я цього не навчилась.[/quote]
Скоріше, не відкрили в собі, якщо можна так сказати.  

[quote]Можливо, до 17 років. Закінчила школу, поступила в університет, в 20 пішла з дому.[/quote]
Все ж таки, по Ваших відчуттях, дівочого чи хлопчачого було більше? 

[quote] Про жіночість і мова не йшлася, скоріше про виживання.[/quote]
Саме так. Коли життя впирається переважно у виживання, не до жіночності. 
[quote]На неї могла покластися з дітьми і фінансовими проблемами.[/quote]
Тому мама в цьому плані надійна. Мабуть, так само як і Ви. 

[quote]До того ж мама і чоловік схожі чимось один на одного, і майже однолітки.[/quote]
Отже, Ви погодились на шлюб з чоловіком значно старшим за Вас. Як гадаєте, чому так сталося? Бо справляв враження надійного? 

[quote]Вона прикута спираллю, начебто у полоні, і у мене таке ж відчуття - руки зв'язані, не можу дозволити собі бути собою.[/quote]
Здається, Вам вдалося вловити схожість. Тому спитаю, "чим у Вас руки зв'язані"? Яка сила НЕ дозволяє бути собою? 

[quote]Останнім часом у мене проблеми з шиєю, защемляється щось, і ворушити шиєю важко.[/quote]
Зазначаєте відчуття скутості, якогось обмеження, що перегукується з рядками вище... 

[quote]Взгалі мене протягом життя двічі душили. Отже, спочатку страждала верхня шия, тепер нижня[/quote]
Он воно що випало на Вашу долю. Я навіть не ризикую у відкритому доступі просити Вас повідомити про ті обставини. Занадто це делікатний аспект. Проте все одно співчуваю. 

[quote]По-різному. Спочатку оптимістично, "на кожний товар є свій покупець", потім "терпіння і труд все перетеруть". Потім, як у полоні у Кащея Безсмертного. Тепер - він просто родич, який потребує уваги. І батько моїх дітей.[/quote]
Тут стільки всього запаковано... Ціла сага може вийти про зміну епох і відповідних поглядів на союз жінки і чоловіка. Які у Вас зараз почуття до нього? 

[quote]Все що мала і могла віддавати. Окрім дітей.[/quote]
Не зовсім розумію про дітей. Навіщо їх віддавати, якщо обидва - мати й батько - гаряче люблять спільних дітей? У вас хіба було не так? 

[quote]Моє бажання справжнє.[/quote]
Поясніть, якщо можете, що це означає? 

[quote]Щене навчилась користуватися опціями. Я відповіла вам вище, але виявляється безадресно[/quote]
Усе вийшло. Не переймайтесь з цього приводу)) Відредаговано автором 15-03-2026 20:26:13

Алла Веленко · Answer

Доброго ранку Vasilisa!
Перечитала дуже уважно Ваш діалог з колегами і, щоб не повторюватися, спробую зосередитися на тому, що, як на мене, є суттю, "зародком" того, що відбувається з Вами протягом усього життя. 
Бо, як на мене, всі наступні проблеми, у тому числі, із діагнозами, життєвими колізіями, сімейними проблемами та дивними ситуаціями -  пов'язані безпосередньо з Вашими батьками та їх життям і ставленням до Вас. 
Маленька дитина сприймає оточуючий світ та себе як особистість суто через  ставлення до неї батьків - адже у неї ще відсутня самоідентифікація, і перше та найважливіше знайомство з собою і світом відбувається несвідомо, на рівні відчуттів. Саме тому таке сприйняття себе як особистості закладається у дитини дуже швидко на рівні підсвідомості у вигляді певних програм та поведінкових моделей. По суті батьки, не усвідомлюючи цього, програмують свою дитину на певні життєві сценарії. 
У Вашому випадку, як на мене, іде постійна внутрішня, невидима боротьба між тим, що заклала природа - Вашою жіночністю, і що було несвідомо нав'язане, найперше, Вашим батьком. А це серйозний внутрішній конфлікт між природою та батьківськими програмами сприйняття себе як хлопчика. Тобто, порушена сама система гармонії. А чим довше людина живе у стані повної внутрішньої дисгармонії, чим довше залишаються без уваги дитячі психо-емоційні травми, яких у Вас на мою думку, предостатньо, тим глибше вони проходять вглиб підсвідомості. І тоді єдина можливість природи привернути увагу людини до серйозних перекосів - це поява постійних життєвих та психо-соматичних проблем. Які зовні можуть мати от таку "плаваючу" природу, як в Вашому випадку з діагнозами та небажанням лікарів прибрати спіраль. Коли суцільні нестиковки дій медиків, Адже, Ваш внутрішній конфлікт між сприйняттям себе як жінки та нав'язаною батьком ідентифікацією як хлопчика - тривалістю у 46 років! 
Ви пишете: "Коли у мене нарешті з'явилась можливість створити сім'ю, знову є загроза для жіночості. Тільки серйозніше ніж раніше". 
Застарілі програми діють все "агресивніше" і, на мою думку, так буде до тих пір, поки не почнеться серйозна внутрішня трансформація по відновленню, найперше, Вашої самоідентифікації як жінки. Адже, нашим життям, як це не дивно, керує саме підсвідомість на 97-98%. Те, що закладалося в минулому - формує наше теперішнє, в наше теперішнє формує наше майбутнє.
От як наприклад, дуже показова ситуація зі спіраллю "вірила, що спіраль колись мене захищала, але тепер загрози не має, а виймати її не хочуть".
Як сильно Ви відчували загрозу тоді, коли ставили спіраль? 
Спіраль захищала від чого? Від небажаної вагітності? А що таке вагітність? Насправді, така загроза - це страх чого?

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго ранку!
[quote]Найважкіше питання. Про майбутнє, яке в силу різних обставин може бути, а може й ні. Але я сподіваюсь, що все-таки може! Саме тому без боротьби я не згодна відмовлятися від своєї репродуктивної функції.[/quote]
Вельми докладно попередню і водночас дуже змістовну оцінку Вашої ситуації надала Алла Григорівна. В її ж дописі позначена думка про шлях глибинної трансформації, який може призвести до збереження і відновлення жіночності. Власне, йдеться про досить тривалу взаємодію з психологом, що знається на подібних питаннях.

Звісно, там будуть і питання до Вас, і певні рекомендації, і, що головне, специфічні практики роботи з давнішніми психотравмами, почуттями та образами, з установками і складовими сценарію, який досі втілювався Вами у дійсність.

Отже, це інший формат контактування, відмінний від спілкування на форумі. До речі, у форуму вельми обмежені можливості - така його природа і функція.

Тож можете переглянути фахівців на цьому сайті і обрати того, до кого є довіра. І віра у бажаний результат спільних зусиль.

Павел Леонидович Басанский · Answer

Здравствуйте, Василиса!
Коллеги многое уже с Вами прояснили, не буду повторяться за ними, только дополню.
Изучать психологию с дочкой или самостоятельно - совсем НЕ то же самое, что и проходить глубинную трансформацию в психотерапии. Это, как говорят в Одессе, две большие разницы. Ведь по аналогии можно ВСЁ изучить об авиации, самолётах и полётах, но так никогда и НЕ ЛЕТАТЬ на самолётах, а значит и не ощутить восхитительного состояния полёта - ощущения настоящей!!! жизни.

По поводу же процесса психотерапии и того, что в нём пугает (предположение).
Уверен, Вы догадываетесь, что если чуть-чуть даже приоткроете "забрало шлема", который привыкли носить с самого детства, так как в нём безопасней, из под него польются потоки боли и слёз...
А это ж вроде как "слабость"? А Вы же вроде как "железная леди" или "железная кнопка" - не знаю, выберите, что больше подходит под образ, но даже если выберете первый, то у большинства людей образ Маргарет Тетчер - той кого так и называли, точно НЕ ассоциируется с женственностью, а с чем-то совершенно противоположным. 
Но!!! если Вам надоело СООТВЕТСТВОВАТЬ образу мальчика, навязываемого Вам папой с младенчества - милостью прошу в психотерапию. Иначе побыть девочкой так может никогда и не получиться. 

И ещё, не менее важное. Поменяйте пожалуйста своих докторов - где Вы их таких нашли и КАК искали, не знаю, но это точно!!! НЕ ВАШИ люди. А везде и всегда нужно искать СВОИХ - и врачей, и психологов, и партнёров по жизни.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Мені це потрібно! Без цього я не я[/quote]
Неправда, причём абсолютная. Когда рождались на свет - тоже контролировали?)
НЕ Вам это нужно, а СТРАХУ, который в Вас. И на психотерапии Вы в этом убедитесь в течение нескольких минут (есть для этого простая техника). 
Вы срослись с этим? Да. 
Из-за ощущения опасности БЫТЬ СОБОЙ? Да. 
Но это НЕ Ваша суть. Вы просто судорожно цепляетесь за это.
Из страха. А страх - это настоящая слабость. В отличие от боли и слёз, которые слабостью НЕ являются.

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

[quote]Сумний парадокс... донька психолог, вивчали все разом, кожну дисципліну, теорію, кожну методологію, кожний рядок у дипломах, все разом обробляли. В голові як наче світовий багаж... але як тільки справа доходить до того, щоб звернутися до конкретного спеціаліста, одразу встає якийсь блок. [/quote]
Дивно, правда. От задля чого тримати в голові світовий багаж? Як ним можна скористатись? Невже лише для підтримання світської бесіди? 

[quote]Питаю себе постійно - це упередження, страх, питання довіри? Начебто ні!!! Але є щось, і поки що не змогла собі відповісти.[/quote]
Можливо, саме із цього матеріалу - [quote]Звикла все сама, начебто... контролювати і не залежати від обставин. Мені це потрібно! Без цього я не я.[/quote] створений Ваш блок?
А якщо не сама, то ... Продовжити речення зможете?
 
[quote]Мабуть, трохи сорому відчуваю через це.[/quote]
А цікаво, чий голос всередині Вас промовляє: "Тобі має бути соромно, бо не змогла, не впоралась, а мала б... Ех, ти"?

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]С точностью наоборот! Это не мои образы. По крайней мере, они мне не симпатичны и не близки[/quote]
Что ж, это радует. Просто даже одна эта Ваша фраза:
[quote]Звикла все сама, начебто... контролювати і не залежати від обставин[/quote]
именно про это. Контроль и независимость - это больше про мужчин. И про "железных леди". Женщина же только!!! тогда может почувствовать себя женщиной, когда сможет ПОЛОЖИТЬСЯ на мужчину (это о ДОВЕРИИ и расслаблении). А не сможет - значит и не почувствует. О том и разговор.   [quote]Нет, не навязывал. Наоборот - платья, бантики, рюши... Все обычно. Просто чувствовалось, что он видит во мне что-то больше чем я. Даже как будто требовал быть девочкой! Иногда просто рядом с ним ощущала себя не дочью, не девочкой. Это сложно объяснить! Просто атмосфера складывалась такая, что девочке не под силу. Наверное, родители не замечали, а я "считывала"[/quote]
Режим выживания? Естественно девочка в своём девчачьем состоянии не выживет, а только воин-мальчик.
Но что НЕ навязывал...Вы же писали об этом выше: 
[quote]Батько виховував з мене то сина, то доньку (він пережив у минулому смерть новонародженого сина). Поведінка у мене була то як у хлопчика, то як у дівчинки[/quote]?
Или я не так это понял? 
Если Вы подстраивались!!! под папу в зависимости от того, КАК он Вас воспитывал в данный конкретный момент, то это однозначно про выживание, о котором я написал выше. Чтобы получить от него одобрение и принятие.
Если было противоречивое воспитание - это ещё хуже, так как не знаешь, ЧЕМУ сопротивляться?! Когда тебя воспитывают как девочку, или когда воспитывают как мальчика?
Вот полоролевая спутанность и Вас и появилась в результате. "Благодаря" папе.
Ну и мама ему подыграла. Увы.
[quote]Я их в Германии нашла! Тут выбор невелик. Одна мне так и сказала: "Ты единица, за которую платит страховая. У тебя нет выбора". Но это уже другая тема[/quote]
Германия славится своей узколобостью, формализованностью и бюрократизмом.
Знаю это от многих своих клиентов, и не только. Но даже в Германии, думаю, можно попытаться найти НЕстандартного доктора, лучше эмигранта или нетипичного немца (и такие тоже встречаются). Правда это точно будет НЕстраховой случай. В этом то и сложность, верно?

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Я уверена, и чувствовала, когда дочка рождалась, часть процесса точно была под ее контролем. Не знаю, как происходит в роддоме, но дома иначе. Но не могу ничего сказать про свое рождение[/quote]
Ключевое в данном абзаце - "часть процесса". НЕ весь процесс, а ту его часть, которая зависела от НЕЁ, от ЕЁ усилий и желания жить. Понимаете разницу между контролировать ВСЁ (для безопасности от той же мамы или папы) и контролировать ту часть, которая зависит именно!!! и только!!! от ТЕБЯ?
Поверьте, когда рождались Вы - происходило то же самое. Вы контролировали СВОЮ часть процесса, но другие части (довольно большие, надо сказать) контролировали акушеры и КТО-ТО ещё (Бог, природа, вселенная, называйте как Вам нравится - акушеры и сами прекрасно знают, что не только они участвуют в процессе). 
[quote]Судороги ног = "моё всё" с детства[/quote]
С психосоматическим подтекстом данного явления можно без особого труда ознакомиться всё на той же психотерапии.
[quote]Не спорю,не сопротивляюсь. Но "сегодня" / в нынешнем состоянии - это слишком много, трудно, шоково для меня[/quote]
Что вполне понятно. Переедать вредно. Особенно, если до этого голодал.
[quote]А якщо не сама, то ... Продовжити речення зможете?
Поки що ні! Я розгубилася навіть[/quote]
Давайте чуть помогу?)
... делать не буду. Чтобы избежать ...
Дальше уже продолжайте сами, только БЕЗ "не могу")), а первое, что придёт в голову. Первое! Відредаговано автором 16-03-2026 13:16:25

Алла Веленко · Answer

Дякую Вам за відвертість.
Окрім того, що в дитинстві під впливом значимих дорослих "ставляться" певні життєві програми, існує ще поняття індивідуальної чутливості до навіювання. Особливо, вразливі діти та молоді дівчата, які слова, сказані в їх присутності значимими дорослими, сприймається як закон, як певна установка, яка фіксується несвідомо і з часом стає.програмою. яка може
"включається" під дією слова або ситуації-тригера. 
От, наприклад, Ви пишете "Але якось щось з'їла з ножа (ніколи так раніше не поступала) і злякалась. З дитинства чула, що це погана прикмета для вагітності..."
Тобто, спрацювала підсвідома установка - "погана прикмета" і в ту ж мить запустився  несвідомий механізм самозахисту. Який спершу створив ситуацію з лікаркою гінекологом "Донці було менше року, а лікар сказала: "Не смійте народжувати так швидко, дитина народиться інвалідом, у неї буде 6 пальців і ще щось гірше". (Дуже показово, що програма перестала діяти, як тільки Ви прийшли не одна, а з чоловіком. Тобто, відчували себе більш захищеною, як маленька дитина, яка недоотримала тепла в дитинстві)
"Я проплакала, потім прийшла з чоловіком, при ньому мене вже не залякували". 
 А потім та ж сама установка "погана прикмета" розкрутила вже на повну той самий механізм самозахисту: 
"Я намагалась звернутися у гінекологію. Але протягом місяця усі гінекологи наче зачинили переді мною двері. Десь не приймали, не брали нових пацієнтів, десь йшов ремонт. Був праксис, куди тричі приїжджала, але так не знайшла вхід. Звернулась у невідкладну допомогу - живіт болів дуже сильно, але зробили УЗД живота, сказали вагітності немає, спираль стоїть ідеально. А вже через два роки поставили "дисплазія" і "роби конізацію", а душе плаче: "вийміть спіраль, з іншим сама впораюсь", але відмовляють"
.Несвідомий страх від прикмети на стільки сильний, що блокує всі Ваші свідомі наміри. Адже, повторюсь знову, нами на 95-98% керує наша підсвідомість. Зважаючи, що у Вас, як на мене, дуже високий рівень чутливості до того, що говорять або роблять оточуючі, тобто, є схильність до навіювання зі сторони, і страх почати працювати з психологом, міг бути запущений кимось просто кинутою мимохідь фразою або якимось незначним словом. 
А основна причина всього, що відбувається, знову ж таки, торкається Вашого дитинства. 
Дитина, яка не відчуває себе захищеною, яка не відчуває, що її люблять всі та приймають такою, якою вона є і їй не потрібно каторжною працею доводити, що вона гідна любові, стає дуже вразливою і сприймає оточуючий світ як ворожий, який їй може лише зашкодити. Власне, психологи, так само є частиною от того, зовнішнього світу, які можуть "зламати" захист і...
далі продовжіть фразу самі.

Алла Веленко · Answer

Дякую і Вам, що знайшли в собі сили перечитувати те, що "зачепило". Далеко не кожний от так, практично одразу, здатний рухатися далі, навіть, якщо зона комфорту несподівано скінчилася.
Адже, коли "Не вдається складно написати! І взагалі здається, щось пішло не в те русло!", насправді, означає, що ВЖЕ почалася потужна внутрішня робота і стався перший, надважливий "зсув" на рівні тої ж підсвідомості, який не дасть Вам більше зупинятися на шляху до самої себе.
Перший крок завжди надважкий. Але, якщо знаходяться сили його зробити, інші кроки зробити вже набагато легше.
І ще. Для того, щоб щось (слово, фраза, ситуація, дія) пішло на рівень підсвідомості і стало установкою, чи програмою, яка почне керувати життям,  може бути достатнім перебування в дуже емоційно забарвленому стані. При цьому, самі слова, фрази, чи ситуації можуть практично миттєво забутися, як такі, що сильно "зачепили", ранили. Спрацьовує механізм самозахисту, як певний больовий поріг, за який заступати дуже боляче. Але сама емоція, чи почуття "застрягають" у вигляді все тієї ж установки чи програми, які перестають діяти лише за умови їх "перезапису" на тому ж рівні, на якому вони "застрягли". І так, Ви абсолютно праві, ніхто, жодна людина не може достеменно знати, що і коли може на стільки "зачепити", що в один момент одразу піде на рівень підсвідомості. Адже, зазвичай, підсвідомі установки формуються лише під дією багаторазових повторень травмуючих фраз, чи подій. Тоді, як у більш рідких випадках основним фактором стає дуже сильне емоційне забарвлення, по факту - сильний стрес, який "відкорковує" підсвідомість.
Сподіваюся, що похід до лікаря принесе бажані результати. Адже, зміни в житті спершу відбуваються всередині, а не навпаки.

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго ранку!
[quote]Мені зайшли ці слова. Особливо про довіру. Якщо переформулювати у питання: "До кого є довіра?", можу впевнено відповісти: "Спочатку - до себе".[/quote]
Саме так - спочатку довіра до себе(!) Без перебільшення, це альфа і омега контакту з собою, з якого починається благополучний контакт із Світом.

А ще повага до ВЛАСНИХ рішень. А як інакше, адже за цією повагою йдуть і сила, і упевненість, і стійкість ... і, що не менш значиме, - повага від інших людей. 

[quote]Діалог з Вами допоміг мені "підвести голову", "розслабити пута на шиї", "випростати шию" і "розправити крила". Попереду у мене, мабуть, нелегкий шлях, але я тепер упевнена, що його можна подолати.[/quote]
Мене по-людськи тішить Ваша образна мова і, відповідно, образне, насичене глибоким змістом мислення))

І я вдячний Вам за той цікавий проміжок шляху, який ми пройшли поруч одне з одним. Відредаговано автором 18-03-2026 10:03:07

Алла Веленко · Answer

Дуже цікаві спостереження, глибокі, сповнені сенсів. І багато з них відгукуються і мені, як людині та психологині.
Але є один момент, на який хочеться звернути окрему увагу. 
Ви пишете "До приїзда швидкої дитина залежАлась без допомоги і ледве не померла. (може, тоді і "з'явився" хлопчик - виживати). Мова вже не про це. Я вдячна хлопчику. Протягом життя він з'являвся безлічь разів. І мабуть, був моєю опорою". 
Нейропсихологи свідчать, що саме дівчатка - базова модель зародку. Тобто, спершу зародок має жіночу стать, а вже з часом природа вирішує, яку стать буде мати новонароджена дитина.  Адже, більше виживають саме дівчатка, а не хлопчики. Та і після народження, більша смертність серед представників сильної.статі, а жінки, зазвичай, живуть довше. Тобто, більш "живуча" саме базова модель.
Ситуація, коли батько хотів хлопчика і вважав Вас хлопчиком, як на мене, не випадкова з точки зору, як психології, так і рівня метафізичних знань. Адже, в цьому житті випадковостей НЕ буває.
Ви пишете, що хлопчик допомагав Вам все життя виживати... А якщо трохи навпаки? Якщо Ваша душа в минулому мала саме чоловічий досвід і з якоїсь причини недопрацювала його? Наприклад, передчасна смерть, якісь трагічні обставини? Якісь порушення законів життя, що змусило життя  те саме життя і зупиняти передчасно, щоб не наробити більше помилок? Тому першу половину життя, вже у жіночому тілі, цей досвід душа допрацьовувала, тягнучи все на собі як чоловік? 
Чи не тому Вам постійно потрібно доводити своє право на жіночність, що Ви і прийшли у це життя, щоб навчитися нарешті по справжньому бути жінкою, скинувши з себе напрацьованій колись чоловічий досвід?

Алла Веленко · Answer

Якщо говорити про життя взагалі, то більшість в ньому дуже суб'єктивна. Адже, ми всі навіть одне і те ж слово сприймаємо по своєму. То що тоді говорити про більш складні речі, тим паче, метафізичні, які не піддаються лабораторним доказам? 
Зараз такий час, коли змінюється швидко абсолютно все, у тому числі, і наше сприйняття як себе, так і оточуючого світу.
От як, наприклад, феміністичні погляди.
"Жінки століттями боролися за право навчатися, здобувати професійну освіту, займати так звані чоловічі професії... ????
Може мова в тому числі про чоловічій досвід поколінь, соціуму??? Зупиняюсь. Це вже інше,.."
Насправді, це не інше, як на мене. Бо на кожну особистість впливає дуже багато факторів, в тому числі, як саме суспільство ідентифікує місце жінки в соціумі.
Жінка, намагаючись вирватися із залежного становища  безправності, як в сім'ї, так і в суспільстві, автоматично перетягнула на себе і чоловічі обов'язки, які для неї не є природними. Те, що чоловіку зробити дуже легко, жінку виснажує, забирає ті сили, які їй необхідні, щоб просто бути щасливою. 
Нас в школі вчать багато чому корисному, але не вчать основному - розумінню.своєї природи. 
Жінка психо-емоційно потужніша за чоловіка в шість разів. Тому, якщо жінка почала несвідомо відігравати роль чоловіка в родині, чоловікам стало легше та простіше просто відступити, не вступаючи в боротьбу з жінкою за право бути чоловіком. 
А це вже психологія рівноваги в сім'ї, а отже, психологія самих стосунків.
Ви правильно наголосили, що все суб'єктивно. Власне, як і думки психологів, висловлених на цьому сайті.
Є буде багато знань
 Але якщо вони ідуть в розріз з природою самої людини, в кращому випадку, вони просто не допоможуть...
Власне, все суб'єктивно, окрім підсвідомості самої людини. Яка, насправді, і керує життям
 Ваша підсвідомість має відповіді на всі Ваші запитання. Залишилося встановити з нею зв'язок

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Перечитываю это и улыбаюсь. Написано чётко, по существу, согласна с каждым словом.Приняла каждое слово[/quote]
Рад, что зашло. Но я в большей степени просто подытожил и суммировал то, что написали выше Вы сами.
[quote]Получилось! Маленькое достижение, но и оно казалось неосуществимым. Из разряда "женщина в менопаузе, с тяжелой дисплазией, нуждается в срочной конизации" по результатам УЗИ я получила направление, в котором написано "дисплазия, вторичная аменорея, планирование зачатия ребенка, удаление спирали".[/quote]
Ну вот и отлично! Поздравляю! Когда есть чёткая цель и ясное стремление её достичь + вера в себя, всё и получается.
[quote]Сьогодні прокинулась і перше, про подумала - про взуття. У Німеччині з'явились стрижневі мозолі. Одна (яку лікувала два роки) була в такому місці, що важко підібрати взуття. Подивлась на сітчасті кросівки, яки виручали, вони класні, але вже "заношені", десь зачепилася і є маленька дірка на найвиднішому місці.
Згадала, що вчора в праксіс взула нові кросівки, щойно куплені. І в цьому праксисі отримала "нову інтерпретацію"[/quote]
Похоже пришло время позаботиться о себе - о физическом комфорте и удобствах? Одно из проявлений здоровой любви к себе. Главное, на этом одном аспекте не останавливаться - существует и множество других. Можете о них поразмышлять, если пока ещё этого не делали.
[quote]Згадала про тиск, учора наміряли високий, але у мене показники бувають кардинально і аномально різні. І це не вкладається в "медичну картину". На тиск впливає погода. Отже, я залежала від погоди, від чогось, від когось. Але я можу не залежати. Принаймні, своїм можу керувати сама[/quote]
Сейчас точно можете, но ребёнком, а особенно младенцем НЕ могли. Увы. Там зависимость была естественной и многое ОЖИДАЛОСЬ от мамы. К сожалению, некоторое на уровне ожиданий и осталось, НЕ реализовавшись. Но это мамина ответственность. Да, мы все не идеальны, но всё же есть базовые! вещи. Не станем осуждать, но и оправдывать тоже не будем. Это самый верный подход.
А в чём Ваша ответственность в данном аспекте ожиданий (любви, ласки, понимания, прощения и пр.)? А в том, КАК к данному факту относиться? Снова же напомню - БЕЗ прокурорского осуждения, но и БЕЗ адвокатского оправдывания. 
Но это вопрос на психотерапию. НЕ на переписку. Пока просто на подумать.
[quote]І ще є цікава думка. Раніше я сприймала крізь призму російської мови "зависеть", щось намагалася робити з цим, але не було полегшення. А коли рідною мовою все проговорила, з'явились більш точні слова "ЗАЛЕЖНІСТЬ - ЗАЛЕЖАТИ - ЛЕЖАТИ - ЗАЛЕЖАТИСЬ"[/quote]
На самом деле в каждом!!! языке раскрывается свой!!! аспект любого понятия и каждый!!! аспект является важным.
Например, в русском языке акцент делается на следующих двух!!! моментах: на 1) пассивном "висении" на чём-либо и на 2) ориентации-связи через эту незримую нить-верёвку-канат (у каждого зависимого СВОЯ толщина - какая у Вас?) на и от значимого! другого. В украинском же акцент ставится тоже на двух!!! моментах: на 1) пассивности - лежании и ОЖИДАНИИ мотивирующих и других (спасательных и пр.) действий от значимого другого и на 2) лежании ЗА кем-то, то есть акцент на ПЕРЕКРЫТИИ личности зависимого личностью того, от кого он зависит. То есть человек находится как бы В ТЕНИ другого, не проявляет в должной степени себя. 
Согласитесь, ВСЕ вышеназванные аспекты важны. И в Вашем случае все они имели и всё ещё имеют! место.
[quote]Згадала кілька фактів - була впевнена, що і те і се - сама, незалежно. Але було інакше: все ж таки залежала! Від кого... Просто припущення: скоріше від мами. Вона не дуже "втручалася" у моє дитяче, але досить активно - у доросле, у мою сім'ю. Мова не про допомогу "на виживання". За ту допомогу я ВДЯЧНА, але було інше втручання[/quote]
Мама ОТОДВИГАЛА Вас В ТЕНЬ и продвигала-навязывала своё!!! Здесь аспект однозначно из украинского языка.
[quote]Залежність. Перше, що спало на думку: я залежала, я залЕжалась/залежАлась. Саме так народилась: обвита пуповиною дитина залЕжала від мами[/quote] 
А в данном случае как раз идеально подходит русское слово "зависимость" - от слова "висеть" на чём-либо, в Вашем случае Вы висели!!! именно на пуповине и были перемотаны!!! это пуповиной - то есть это ещё и УСИЛЕННАЯ зависимость.
Интересно, что с этой психологической "пуповниной" сейчас?
[quote]мама перелякана, не знала, що робити. До приїзда швидкої дитина залежАлась без допомоги і ледве не померла[/quote]
А вот в этом случае как раз идеально подходит именно украинское слово "залежність", так как лежали пассивно (а по-другому тогда и не могли - младенец), а мама была перепугана и растеряна, то есть САМА находилась в беспомощной детской!!!, а не родительской (как по идее должна была) позиции. То есть и сама беспомощно "лежала", как и Вы и ОЖИДАЛА помощи со стороны, как и Вы.
И кто знает, не это ли (может не только это) и сподвигло Вас стать ТАКОЙ упорно самостоятельной - "Я сама! Я сама!", ведь если рассчитывать на родителя не приходится, что остаётся делать ребёнку?!

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Як зберегти жіночість

Ответы психологов