Відчуваю свою провину в смерті мами
Я відчуваю страшенну провину за те, як часто поводилася з нею. Мама була схильна дуже за мене переживати, вона робила для мене все. Останні 2 роки мене почало все страшенно дратувати, що у мене ніби немає свого життя, що я живу за маминими вказівками. Я визнаю, що я абсолютно непристосована до життя, лінива людина, до того ж залежна від телефона людина. Одночасно з цим у мене повністю зіпсувався графік сну, а ми з мамою спали в одній кімнаті, то її мої нічні блукання дуже нервували.
Ми сварилися дуже часто, потім мирилися, я могла висловлювати їй своє невдоволення життям, часто з претензією до неї.
Приблизно за місяць до смерті я знову жалілася мамі на життя, я не мала наміру її в тому звинувачувати, але вона це сприйняла саме так, і сказала мені " Ти дуже поспішаєш вигнати мене на той світ, дай мені ще хоч трохи тут побути "
Я одразу перед нею почала вибачатися, сказала, що мені страшно, що вона так сприйняла мої слова, що я такого не хотіла.
Але я могла про себе дуже сильно злитися на маму, цього року помер один з наших песиків, і я могла звинувачувати маму в його смерті (також подумки).
Одного разу я відмовилася зіграти на піаніно її улюблену мелодію, натомість грала інше.
І тепер я все це згадую, і мені не по собі. Я хотіла самостійності, але не так, не такою ціною.
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.