Психосоматичний симптом, шляхи одужання.

Людина - це цілісна структура, в якій неможливо розділити психічні та фізичні процеси. Окремі методи лікування розуму та тіла є ілюзією. Будь -яка хронічна хвороба тіла супроводжується зміною в особистості людини. ⠀ Потреба проявляється на рівні фізичних відчуттів та емоцій. Відомо, що різні емоції відповідають різним реакціям соми (від грецької soma - «тіло») - серцебиття, зміна ритму дихання, почервоніння шкіри і т. п. ⠀ Симптом - це завжди певний спосіб адаптації, можливість задовольнити потреби, які людина не може задовольнити в інший спосіб, або не хоче чи не вміє. Духовний і фізичний баланс людини залежить від того, чи вміє людина задовольнити свої потреби чи ні. ⠀ Якщо будь-яка з фактичних потреб особистості з об’єктивних чи суб’єктивних причин не може бути задоволена, то людина знаходиться у стані фрустрації, при якому напруга потреби залишається і викликає дискомфорт, а задоволення потреби не доступне. Деякі люди «витісняють» цю напругу в тіло, тобто виникає психосоматичний симптом. ⠀ Хвороба несе те чи інше символічне повідомлення - нам просто потрібно навчитися розуміти мову, якою вона розмовляє з нами через її симптоми. ⠀ Алгоритм роботи з психосоматикою найчастіше наступний: ⠀ Йдемо з клієнтом в пошук «голодної» потреби. Дуже часто з ряду причин вона не усвідомлена. Спочатку ми знайомимося з життєвою історією та історією хвороби, працюємо з відреагуванням дискомфортних емоцій, розбудовуємо ресурси, вивчаємо та зцілюємо травматичний досвід та інше. У певний момент клієнт починає усвідомлювати потребу, яка визначає симптом. Ми дізнаємось, чи відомі інші способи реалізації цієї потреби? Коли все зрозуміло з потребою та способами її задоволення, нас цікавить, що клієнт збирається робити з цими знаннями. Він може залишити все як є. Це сумно, але це його право. Або виявляючи, що зміна способу задоволення потреби покращує самопочуття, хоча це напочатку шляху ще незвично, людина починає діяти по-новому та ОДУЖУВАТИ… ⠀ Коли ж предмет скарг на сімейній консультації — психосоматична проблема в одного із членів сім’ї, для структури сім’ї найчастіше характерна надмірна дбайливість, а також підвищений фон тривоги. Така сім’я, мабуть, функціонує найкраще, коли хтось у неї хворий. До особливостей подібних сімей відносяться надмірне прагнення оберігати один одного, надмірна зосередженість членів сім’ї один на одному, нездатність до вирішення конфліктів, ригідність. ⠀ Ідентифікований пацієнт (той у котрого проблеми) розглядається мною як носій симптому заради захисту сім’ї, а соматизація як стиль сімейної адаптації до труднощів, проблем, як фактор уникнення невдач або уникнення відповідальності. Іноді симптом циркулює протягом багатьох поколінь. ⠀ У процесі психотерапії «приєднуюсь» до сім’ї, стаю учасником системи, яку намагаюся трансформувати. Порушення, пов’язане з одним із членів сім’ї, завжди розглядаю як порушення всієї сімейної системи. Важливо допомогти усвідомити всім учасникам процесу свій внесок у проблему. Але спочатку дуже важливо опрацювати «гарячі» емоції та ситуації, спираючись на всі наявні ресурси сім’ї. ⠀ Робота з сімейним симптомом є дуже складним завданням, оскільки напруга може циркулювати від одного члена сім’ї до іншого. Треба навчитися всім функціонувати на іншому рівні, усвідомлюючи та перепроживаючи почуття, не витісняти болісні емоції та теми. Іноді складно зіткнутися сім’ї з давно існуючими фактами, реаліями, визнати проблему. Але це єдиний спосіб повернути здорове функціонування сім’ї. ⠀ Якось один відомий психолог звернувся до мене зі словами: «Той, хто одужує від тяжкої хвороби, завжди одужує у нове життя». І це справді так. Тільки зважившись на серйозні зміни і складну роботу над собою, людина або сімейна система можуть подолати хворобу, симптом і вийти із «замкнутого кола» звичних важких ситуацій, які супроводжують їх протягом довгих років, а то й поколінь.

Додано на сайт 2025-02-18 в 16:39:15