Емоційний інтелект

Емоційний інтелект – це сукупність здібностей людини в розпізнаванні, стримуванні, прояві власних емоцій та розумінні емоцій інших людей. 

Термін «емоційний інтелект» з'явився в психологічній науці в кінці XX століття. Засновниками концепції емоційного інтелекту стали американські психологи Д.Карузо, П.Саловей і Дж. Майер.

Емоційний інтелект (EQ) був масово популяризований завдяки ізраїльському психологу Рувену Бар-Ону та американському психологу і письменнику Деніелу Гоулману.

Модель EQ Д.Гоулмана складається з п'яти компонентів: самопізнання, саморегуляція, мотивація, емпатія і соціальні навички. 

У своїй книзі «Емоційний інтелект» дослідник пояснює механізм утворення емоцій за допомогою наступної схеми: інформація потрапляє до органів сприйняття, а від них прямує до таламусу, від нього прямує до орбітофронтальної кори головного мозку, а від неї до мигдалини (їх 2, також можна зустріти терміни амігдала, мигдалеподібне тіло).

Мигдалеподібне тіло є відомим як «зона страху», хоча бере участь у формуванні всіх емоцій та активації тілесної і поведінкової реакції у відповідь на отриману інформацію (найчастіше загрозу). Проходячи через кору головного мозку емоція усвідомлюється, аналізується та піддається критиці в залежності від актуальності поведінкової відповіді на неї. На виході маємо стриману та усвідомлену емоцію у людини.

Втім, як стверджує Гоулман, посилаючись на отримані дослідження, існує скупчення нейронів, які в мозку людини ведуть інформацію в обхід кори великих півкуль - від органів сприйняття до таламусу, а від таламусу до амігдали. Це означає, що пройшовши таким шляхом інформація не аналізується та не піддається критиці, а мигдалина у відповідь видає автоматичну поведінкову реакцію на подразник (бий-біжи-замри). На виході маємо неусвідомлену емоційну реакцію високої інтенсивності та відповідну неусвідомлену автоматичну поведінку людини.

Отже з огляду на описане вище можемо стверджувати, що емоції можуть бути усвідомленими (підданими аналізу та критиці) та неусвідомленими, тобто автоматичними, при цьому останні мають високу інтенсивність і яскраве поведінкове вираження. Це звичайно ж пов’язано із еволюційною природою виживання людини, оскільки така важлива емоція як страх є однією із домінуючих функцій амігдали. Коли інформація про загрозу виникає раптово (нехай це змія чи тигр) немає часу аналізувати та піддавати критиці цю інформацію, оскільки є ризик бути вбитим, або пошкодженим. Втім часто проблема зі сприйняттям інформації полягає в тому, що на асоціативному рівні ми починаємо сприймати як небезпеку те, що ніякої загрози не несе (маленькі не отруйні павучки та якась мотузка замість змії, які автоматично сприймаються як загроза).

Мигдалеподібне тіло відповідальне за відчуття комфорту і персонального простору людини. Також встановлено що для активації мигдалин достатньо лише самої думки, незалежно від того, порушений персональний простір якоюсь загрозою чи ні, тож людина сама здатна обирати свою міру комфорту, концентруючись на певних думках.

Пошкодження мигдалеподібних тіл є причиною зникнення страху в людини і спроможності виявляти потенційну небезпеку. Зменшені розміри мигдалеподібного тіла спостерігаються у злочинців і людей із неврівноваженою психікою. Збільшені розміри мигдалин зазвичай зустрічаються у людей, які страждають ПТСР та тривожними розладами, оскільки збільшена в розмірах амігдала стає більш чутливою до потенційних небезпек. Саме тому часто військовослужбовці, які стали свідками чогось жахливого на війні вирізняються гіперпильністю та надмірною чутливістю до різних звуків чи спалахів світла. Окрім страху амігдала активно бере участь у формуванні емоцій тривоги та злості, тому можлива надмірна агресивність і відсутність контролю певних імпульсів.

Деякі психологи стверджують, що коефіцієнт інтелекту IQ лише на 20% впливає на успіх людини, тобто задоволеність власним життям, натомість 80% - це інші фактори, в перелік яких входить емоційний інтелект.

Емоційний інтелект важко виміряти, натомість про той чи інший рівень його розвитку можна говорити опираючись на вміння людини комунікувати з іншими, приймати власні емоції і розуміти потреби, знаходити мотивацію для активності і звісно ж стримувати інтенсивні поведінкові імпульси.

Зазвичай в контексті розвитку емоційного інтелекту люди хочуть справлятися із власними «негативними» емоціями (злість, тривога, сум, страх). Чому «негативними» я написав в лапках? Бо кожна емоція покликана виконувати певні функції для нашого виживання, саме тому поділ емоцій на позитивні та негативні є не зовсім коректним, про що вам повідомить кожен психолог.

Для підвищення компетенцій у розумінні емоцій рекомендую ознайомитись із тим, які вони взагалі бувають і як їх класифікують (колесо емоцій Роберта Плутчіка, Куб емоцій Левгейма, доповнена або класична класифікація емоцій за Полом Екманом). Особисто мені імпонує стара класифікація 7 базових мультикультурних емоцій Екмана (радість, печаль, злість (гнів), відраза, страх, здивування, презирство) + соціальні емоції (обумовлені контактами між людьми).

колесо емоцій Роберта Плутчіка 

Для саморегуляції відносно кожної із дискомфортних нам емоцій можна запропонувати певні рекомендації.

1. Відчуваєте гнів (злість)? Не піддавайтесь гніву (експлозивний прояв агресії), але й стримувати злість в собі не варто (імплозивний прояв). Чітко розділяємо емоції і поведінку: злість (гнів) – це емоція, агресія (активна чи пасивна) – це поведінка.

   Не намагайтесь заспокоювати себе чи інших людей, бо це не те, що не допомагає, воно ще й призводить до посилення гніву. Використовуйте дихальні практики на активацію парасимпатичної нервової системи (техніка 3-7, дихання по квадрату, дихання діафрагмою), релаксаційні практики, вивільнення злості через спорт та фізичну активність, пиття води маленькими ковтками.

2. Відчуваєте тривогу? Задайте собі наступні запитання:

   -Яка ймовірність того, що відбудеться те, про що хвилююся?;

   -Чи реалістична ця подія?;

   -Чи корисно мені думати про це?;

   -Що найгірше може відбутися і яка ймовірність цього?;

   -Якщо мої негативні прогнози виправдаються, то що буде далі?

   При роботі з тривогою дуже важливе виокремлення із зони тривожності (все, що мене хвилює в даний момент) конкретної зони впливу (те, що я можу зробити для виправлення ситуації і на що із хвилюючих моментів я впливаю конкретно). Коли зона впливу буде чітко окреслена, то ви отримуєте інструменти для дій, щоб змінювати ситуацію яка вас хвилює в тій мірі, в якій на це можна вплинути.

3. При відчутті сильного суму важливо дати собі побути в ньому деякий час, але не впадати в цю емоцію на години чи дні, бо таке впадання стане прямим шляхом до депресивного епізоду.

   Рекомендується поведінкова активація, пошук нових та незвичних для себе діяльностей та навчань, регулярний контакт зі свіжим повітрям та сонячними променями, фізична активність, спорт, збалансоване харчування, обов’язковий поживний сніданок.

4. При відчутті страху важливо усвідомлювати базові поведінкові реакції на нього (бігти, боротись, завмерти) та усвідомлювати їх в процесі відповіді на страх. Це дозволить нам ставати більш раціональними, особливо в контакті з ірраціональми страхами та обирати бажану для себе поведінку.

   Пам’ятайте про те, що страх підкріплюється та посилюється уникаючою об’єкт страху поведінкою. Натомість найефективніший метод долання страху – це рух йому назустріч, іноді, як от у випадку сильних фобій, разом з компетентним спеціалістом.

Важливу роль у розумінні емоційного інтелекту Д. Гоулман приділяє таким поняттям як: емпатія, соціальний інтелект та потік (стан оптимального для діяльності людини переживання за М. Чіксентміхайї). 

Емпатія забезпечується наявністю дзеркальних нейронів і важливістю людських емоцій та їх розуміння задля виживання всередині соціуму. До речі можливо саме задля кращого розуміння собі подібних посередництвом їх емоцій людина еволюційно має чітко окреслену райдужку та зіницю на фоні білку очей. Зіниця об’ємно реагує на зміну людських емоцій (особливо яскрава протилежність між емоціями страху та задоволення).

Існують три типи невідповідності відносно прояву власних емоцій у соціумі:

1. Применшування емоції (це ситуації, коли ми говоримо, що нам зовсім не страшно, коли боїмося дуже сильно);
2. Перебільшення емоції (демонстративні істерики, щоб отримати те, що потрібно. Іноді використовується дітьми у магазинах іграшок);
3. Підміна емоції (коли ми посміхаємося неприємній для нас персоні).

Те, що ми не демонструємо того, що відчуваємо прекрасно вловлюється людьми із добре розвиненим емоційним інтелектом і може помічатися нами в інших людях, якщо EQ розвивати у себе.

Соціальний інтелект як суміжне із EQ поняття проявляється в здатності організовувати та об’єднувати людей для досягнення цілей, успішному веденні переговорів, ефективній взаємодії, випередженню конфліктів та їхньому вирішенні, налагодженні особистих стосунків, соціальному аналізі почуттів та емоцій інших людей (розуміння соціального контексту виникнення емоції у себе та інших).

Людина із добре розвиненими емоційним та соціальним інтелектами прекрасно розпізнає деструктивну (направлену на особистість, часто для приниження чи присоромлення) та конструктивну критику (направлену на діяльність заради розвитку, зміни поведінки та покращення навичок).

Існують три стратегії поганого впливу на дітей, які погіршують розвиток EQ:

• заборона на прояв емоцій,
• ігнорування афектів,
• емоційне розбещення.

Перша створює нам уявлення про те, що світ небезпечний і йому не варто довіряти, особливо в періоди вразливості.

Друга дає нам упередження, що ми нікому не важливі та нецікаві і як наслідок потрібно або взагалі не виділятися, або намагатися дуже сильно сподобатися іншим.

Третя призводить до втрати нами емоційної саморегуляції і як наслідок отримуємо життя, яке спрямоване миттєвими бажаннями, повним розгальмуванням будь-яких імпульсів і це може призвести до залежної, або ризикованої поведінки в майбутньому.

Дякую за увагу! Будьте ментально стійкими та емоційно зрілими!

Було цікаво? - ставте 👍. 

Рекомендована література для покращення навичок емоційного інтелекту:

1) «Емоційний інтелект» Деніел Гоулман.

2) «Психологія емоцій» Пол Екман.

3) «Мислення: швидке і повільне» Деніел Канеман.

4) «Потік. Психологія оптимального переживання» Мігай Чиксентмігаї.

Дата публікації 2023-07-27 в 14:16:06