Деякі роздуми про депресію

Ті почуття, те дно, від якого кожен бажає триматися подалі, однак воно неодмінно торкнеться кожного. Адже рано чи пізно ми втрачаємо близьких, втрачаємо те, що є цінним для нас, і в печалі цінність а краса втраченого відчувається дуже гостро, і водночас відчувається неможливість приєднатися до втраченого, бути з ним поруч, контактувати.

Так людна, яка переживає депресивний досвід, який не пов`язаний із тим, що нещодавно вона пережила втрату, відчуває неможливість контакту з іншими, з близькими людьми. Вона занурюється глибоко у внутрішню порожнечу і насправді не має достатньо енергії, щоб вийти назовні, відгукнутися до людей, які простягають руку допомоги. Родичі та друзі часто прагнуть у будь-який спосіб підбадьорити стражденного, але їхні спроби не дають результату. Вони виснажуються і зляться на депресуючого.

Так і терапевт не може одразу досягнути до клієнта, який переживає депресивний досвід. Якщо він буде повторювати такий спосіб, який практикує оточення клієнта в житті, він ризикує швидко вигоріти. Тому психотерапевт формує інші відносини, довготривалі, такі, в яких клієнт має спершу відчути глибокий зв'язок з терапевтом, а потім його обережну ненав`язливу присутність, але доступність.

Депресивний досвід може бути тим творчим пристосуванням до ситуації, яку неможливо змінити, в якій будь-яка активність не дає результатів. Коли до другої людини насправді неможливо досягнути і краще перейти у рівень низької витрати енергії. Це може бути втрата, яка відбулася нещодавно.

Або це може бути втрата в далекому минулому…

Або це міг бути такий досвід стосунків, коли, наприклад, мати сама переживала пост родову депресію і дитина не мала шансів відчути з нею взаємодію таку необхідну для немовлят, коли інші люди були емоційно недосяжними.

Депресія, як творче пристосування, яке стало єдиним шаблоном. Головне гнітюче переконання, яке утримує в депресивному стані: Досягнути іншої людини неможливо. Людина практично не отримала ще нового досвіду, такого, в якому вільно може будувати нові зв`язки з іншими людьми, коли їй потрібно, і тим більше спрямовувати свою активність на зближення до рідної людини, якої потребує, і насправді отримати справжній контакт з цією людиною.

Часто вихід з депресії супроводжується агресією. Ніби потрібно зробити надзусилля, щоб вийти назовні із свого ковпака, щоб підняти свої ресурси. Що ж, насправді злість енергетична. Та в безпечних, довірливих відносинах агресія розподілена так збалансовано, що не ранить іншого ( що вкрай складно досягти, до того ж інша людина також вибирає, чи ранитися і захищатися, чи ні ). І це не завжди тому, що обоє людей не конфліктні, а тому, що вони довго вибудовували ці стосунки такими, щоб не ранити один одного і одночасно проявлятися вільно. Це більше про здорові границі. Ми завжди вчимося їх будувати, але досвід здорових границь у кожного свій.

Я про іншу полярність хочу сказати: про манію. Коли депресивний стан завершується, буває, що людина якимось чином задавлює (тимчасово) інтроект «Досягнути іншої людини неможливо». В результаті вивільняється багато енергії, так як зникає те, що обмежувало. Порив до людей, до взаємодії надмірний. Він не спрямований достатньо усвідомлено. Людина в стані піднесення не здатна адекватно оцінити стан іншої людини, відчути її готовність на контакт. В результаті – знову неможливість зустрічі і підкріплення негативного досвіду.

У цій статті я не говорю про ті стани, які потребують в першу чергу фармакологічного лікування, лише про деякий власний досвід роботи та думки, які були викладені Джанни Франчесетти та його колегами у книзі Гештальт-підхід в роботі с депресивним досвідом.

Психотерапевт стає тією людиною, яка дає можливість клієнтові віднайти власну стежинку, пізніше прокладати шлях до іншої людини віднаходячи баланс мій пригніченим станом та піднесенням. Він перебуває поруч, але не співпереживає депресивний стан. Не підтримує переживання глобальності трагедії. «Зараз ти переживаєш страждання. Завтра може бути інакше.» І допомагає йому побачити адекватну, тверезу картину його життя, змиритися із втраченими ілюзіями та вибирати реалістичні цілі, які виражають його справжні бажання.

Як гештальт-терапевт, працюю у Вінниці, а також надаю індивідуальні консультації по скайпу.

Опубликовано 2019-10-25 в 10:03