Важко

Мені 18 років. Я хочу звернутися до психолога, тому що останнім часом відчуваю, що сама не дуже справляюся зі своїми емоціями, думками та ситуаціями, які накопичилися в житті. Я часто багато думаю, накручую себе, боюся втратити близьких, сильно переживаю через стосунки і дуже гостро реагую на відчуття, що мене можуть покинути, не почути або не поставити мене на перше місце.

Мій емоційний стан

Останні місяці я часто відчуваю тривогу. У мене бувають моменти, коли я можу сильно тремтіти, плакати, відчувати холод у руках і ногах, наче мені важко дихати або мене душить. Мені буває складно заснути через думки в голові.

Я дуже багато переживаю про смерть — свою та близьких людей. Можу уявляти, що з кимось із рідних щось станеться, і через це починаю боятися, плакати або перевіряти, чи все добре. Іноді ці думки виникають навіть тоді, коли реальної причини для страху немає.

У мене буває відчуття, що мене ніхто не розуміє і що я залишаюся зі своїми переживаннями сама. Через це я можу дуже сильно прив’язуватися до людини й боятися її втратити. Якщо людина віддаляється, не відповідає або поводиться холодно, я можу сприймати це дуже болісно.

У мене буває сильне почуття провини. Я часто думаю, що зробила щось не так, що могла бути кращою, спокійнішою або повинна була поводитися інакше.

Бували періоди, коли через сильне емоційне виснаження в мене з’являлися думки про смерть. Я не хочу собі нашкодити й розумію, що це не рішення, але сам факт появи таких думок мене лякає. Мені важливо навчитися справлятися з такими станами без страху та без того, щоб залишатися з ними самій.

Стосунки з Дімою

У мене є дуже важливі для мене стосунки з Дімою. Йому 32 роки. Ми познайомилися в селі, спочатку просто спілкувалися, потім почали зближуватися. Стосунки офіційно почалися 15 січня 2025 року.

Наші стосунки були досить складними. Ми багато разів сварилися, розходилися, потім знову поверталися одне до одного. Діма працює в Німеччині й часто буває далеко: приблизно три місяці працює там, потім приїжджає приблизно на кілька тижнів. Через відстань у нас було багато непорозумінь.

26 червня 2026 року він зробив мені пропозицію. Після цього я відчула до нього ще більше любові та поваги й дуже хотіла більше спілкуватися з ним. Але при цьому наші проблеми нікуди не зникли.

Я часто відчуваю, що мені доводиться більше тягнути наші стосунки на собі. Мені потрібні увага, нормальне спілкування, підтримка і відчуття, що я важлива. Коли замість цього я отримую байдужість, претензії або відчуття, що він ставить вище TikTok, машину, роботу чи інші речі, мені дуже боляче.

Були ситуації, коли він говорив щось на кшталт «або ти змінюєшся, або ми розходимося». Він може вибачитися, але потім повторюються ті самі ситуації. Після конфліктів я часто дуже боюся, що він піде назавжди, і тому сама можу першою намагатися все виправити.

Після розривів він міг ревнувати мене або звинувачувати в тому, що я була з кимось чи кудись ходила. Мені важко зрозуміти, де проходить межа між нормальною ревністю, контролем і моєю власною тривожністю.

Я сама розумію, що іноді дуже швидко прив’язуюся до людини і боюся залишитися без неї. Мені важливо розібратися, чи це пов’язано з моїм дитинством і страхом бути покинутою.

У наших стосунках були також суперечки через церкву та майбутнє весілля. Я ходжу до українськомовної церкви, а Діма — до церкви іншої традиції. Для мене важливо, щоб майбутнє весілля було в моїй церкві.

Зараз я не до кінця розумію, що буде з нашими стосунками далі. Мені важливо не просто зрозуміти, чи бути мені з ним, а й зрозуміти себе: чому я так сильно боюся втрати, чому мені важко відпускати людину і чому я можу терпіти те, що мене ранить.

Сім’я та дитинство

У мене є молодший брат Матвій. Я часто відчуваю відповідальність за нього. Був період, коли я приблизно місяць фактично сама залишалася з ним удома, коли мама була за кордоном. Я намагалася не показувати мамі, наскільки мені важко, щоб не лякати її і не створювати їй додаткових проблем.

Мені здається, що в дитинстві я не завжди відчувала себе такою захищеною та важливою, як хотілося б. Я часто порівнюю себе зі своїм братом і думаю, що від мене очікували більшої відповідальності.

Мій батько Руслан працює за кордоном. Батьки розійшлися, коли я була маленькою. Я думаю, що те, що тато був далеко, могло вплинути на мій страх, що близька людина може піти й більше не повернутися.

У мене є відчуття, що я дуже рано навчилася бути сильною та самостійною, але всередині мені часто хочеться, щоб хтось нарешті подбав про мене, заспокоїв і сказав, що все буде добре.

Втрати близьких

Я пережила смерть двох бабусь. Через одну з них у мене залишилося сильне почуття провини, тому що приблизно два роки я не приїжджала до неї та не змогла бути на похороні, бо була за кордоном.

Після смерті другої бабусі мені також було дуже важко. Я бачила сни про неї, боялася вночі, багато думала про смерть.

Коли молодший брат дізнався про смерть бабусі та плакав на могилі, це теж дуже сильно на мене вплинуло.

Мені здається, що після цих втрат мій страх смерті та страх втратити інших людей став ще сильнішим.

Моє навчання та життя

Я навчаюся в коледжі в Луцьку за спеціальністю «Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок». Навчання для мене важливе, але разом з усім іншим іноді здається, що на мене занадто багато всього одночасно.

У моєму житті були переїзди, поїздки за кордон, фінансові труднощі, питання житла, навчання та роботи. Зараз я також перебуваю в Польщі, думаю про роботу та подальше життя.

Через усе це я часто відчуваю, що повинна сама вирішувати дуже багато дорослих проблем, хоча мені всього 18.

Моє фізичне самопочуття

У мене є проблеми зі спиною, через які буває сильний біль і фізичний дискомфорт. Також були проблеми з серцебиттям, запамороченнями та інші фізичні симптоми, які іноді додатково лякають мене, особливо коли я вже перебуваю в стані тривоги.

Через це мені іноді складно зрозуміти, де фізична проблема, а де прояв тривоги. Коли я відчуваю біль у грудях, сильне серцебиття, запаморочення чи проблеми з диханням, я можу сильно злякатися.

Що я помічаю в собі

Я думаю, що я дуже емоційна людина. Я можу сильно любити, сильно сумувати, сильно злитися й сильно боятися.

Я швидко прив’язуюся до людей і можу ставити їх на перше місце. Через це іноді забуваю про себе.

Мені дуже важливо відчувати, що мене люблять, що я потрібна і що мене не залишать. Коли я цього не відчуваю, у мене може з’являтися паніка, образа, ревнощі або бажання зробити все, щоб людина не пішла.

Я можу довго прокручувати в голові одну розмову або ситуацію й шукати, де я була неправа.

Іноді я сама не розумію, чого хочу. Я можу одночасно розуміти, що якась ситуація мене ранить, і все одно дуже сильно хотіти залишитися в ній.

Чого я хочу від психолога

Я хочу краще зрозуміти себе.

Мені хочеться розібратися:

* чому я так сильно боюся бути покинутою;
* звідки в мене така сильна прив’язаність до людей;
* чому я так сильно залежу від ставлення близької людини до мене;
* як перестати постійно накручувати себе;
* як справлятися з панічними та тривожними станами;
* як пережити втрати й страх смерті;
* як навчитися відрізняти любов від залежності;
* як встановлювати здорові межі у стосунках;
* як не втрачати себе у відносинах;
* як перестати постійно відчувати провину;
* як навчитися говорити про свої потреби без страху, що мене покинуть;
* як зрозуміти, які проблеми справді мої, а які я взяла на себе через сім’ю та обставини.

Я не хочу, щоб психолог просто сказав мені «забудь його» або «не переживай». Я хочу зрозуміти причини того, чому я так реагую, і навчитися по-іншому проживати свої емоції.

Мені хочеться навчитися бути спокійнішою, самостійнішою емоційно та не залежати настільки сильно від того, чи поруч зі мною конкретна людина.

І найголовніше — я хочу нарешті навчитися не тільки піклуватися про інших, а й нормально піклуватися про себе.