Вопрос от:
Леся
Возраст:
35
аб'юзивні стосунки
Вітаю, психологи.
От всі розповідають, що потрібно рвати стосунки з аб'юзером... А якщо цей аб'юзер щедрий, добре заробляє, гарно фінансує, дбає про дім ( в своєму аб'юзивному стилі: бігає оре на всіх, обзиває свиньми (мене і двох хлопців)), купує, що потрібно... Я б сказала, маємо достатній рівень життя з ним - хазяйновитий і т д. Але емоційно і психологічно я вже не вивожу. Маю роботу і невелику зарплатню - хіба на комуналу і їжу... Але поки з ним -моя зарплатня мені...
Він пішов добровольцем на війну в 2022 році... Перші пару років, певно на адреналіні він приїжджав і був прям Ромео, з токсичними провалами звісно... Але подарував машину, робив безкінечні подарунки...
Зараз в нього не дуже все складається, бо перевели в тил на невеликі гроші і за останній рік він став таааким токсичним, що я вже не вивожу. В мене постійні думки про розлученння. Він приїздить на вихідні щоразу, але це перепаскуджені вихідні... Він кричить на всіх, всі мають рухатись по лінійці, затикає мене і дітей, звинувачує мене, що я сама вирішую в який колір фарбувати нігті і вдягатись... Вчора їздили на прогулянку - погода пісня, але прогулянка перетворилась на скандальні сценки абьюзу: "зараз ми додому поїдемо, якщо не перестанеш нити" - до малого, "ти знову починаєш??" - на мою реакцію на шуточки, якими він мене постійно принижує та знецінює...Жодного комплімента чи слова кохання...
Я гоова була вчора все віддати за те, щоб він зненацька зник і я з дітьми змогла насолодитись прекрасним життям, яке безперечно існує!
Хтось скаже птср... Ні, він був таким завжди, але те, що відбувається зараз - стає несносним... МОже ще й відвикла від такого життя, бо живу вже 4 роки в цілому без його присутності... Між нами прірва, і я бачу хвору на голову людину - психа!
Я відчуваю, що я меркантильна неначе... Тобто мені доводиться хавати усе через його фінансування. Але вчора, поки я не висказала йому все, що накипіло, в мене пекло у вісках...
в анамнезі у нас важкі стосунки, він мене кидав і вагітну і під час опромінення з приводу хвороби...
Я відчуваю, що продаю свою душу і свободу і радість і щастя... Я хочу бути вільною... Та я не знаю як наважитись на цей крок... Хочу насолоджуватись красою осіннього дня і дати таку можливість своїм дітям...
з іншої сторони, терпіти треба поки лиш два дні, а потім він знову їде ближче до фронту.
В мене немає фінансової подушки... і я не знаю як вирватись з цього пекла... Коли його немає поруч, я найщасливіша людина на землі...
От всі розповідають, що потрібно рвати стосунки з аб'юзером... А якщо цей аб'юзер щедрий, добре заробляє, гарно фінансує, дбає про дім ( в своєму аб'юзивному стилі: бігає оре на всіх, обзиває свиньми (мене і двох хлопців)), купує, що потрібно... Я б сказала, маємо достатній рівень життя з ним - хазяйновитий і т д. Але емоційно і психологічно я вже не вивожу. Маю роботу і невелику зарплатню - хіба на комуналу і їжу... Але поки з ним -моя зарплатня мені...
Він пішов добровольцем на війну в 2022 році... Перші пару років, певно на адреналіні він приїжджав і був прям Ромео, з токсичними провалами звісно... Але подарував машину, робив безкінечні подарунки...
Зараз в нього не дуже все складається, бо перевели в тил на невеликі гроші і за останній рік він став таааким токсичним, що я вже не вивожу. В мене постійні думки про розлученння. Він приїздить на вихідні щоразу, але це перепаскуджені вихідні... Він кричить на всіх, всі мають рухатись по лінійці, затикає мене і дітей, звинувачує мене, що я сама вирішую в який колір фарбувати нігті і вдягатись... Вчора їздили на прогулянку - погода пісня, але прогулянка перетворилась на скандальні сценки абьюзу: "зараз ми додому поїдемо, якщо не перестанеш нити" - до малого, "ти знову починаєш??" - на мою реакцію на шуточки, якими він мене постійно принижує та знецінює...Жодного комплімента чи слова кохання...
Я гоова була вчора все віддати за те, щоб він зненацька зник і я з дітьми змогла насолодитись прекрасним життям, яке безперечно існує!
Хтось скаже птср... Ні, він був таким завжди, але те, що відбувається зараз - стає несносним... МОже ще й відвикла від такого життя, бо живу вже 4 роки в цілому без його присутності... Між нами прірва, і я бачу хвору на голову людину - психа!
Я відчуваю, що я меркантильна неначе... Тобто мені доводиться хавати усе через його фінансування. Але вчора, поки я не висказала йому все, що накипіло, в мене пекло у вісках...
в анамнезі у нас важкі стосунки, він мене кидав і вагітну і під час опромінення з приводу хвороби...
Я відчуваю, що продаю свою душу і свободу і радість і щастя... Я хочу бути вільною... Та я не знаю як наважитись на цей крок... Хочу насолоджуватись красою осіннього дня і дати таку можливість своїм дітям...
з іншої сторони, терпіти треба поки лиш два дні, а потім він знову їде ближче до фронту.
В мене немає фінансової подушки... і я не знаю як вирватись з цього пекла... Коли його немає поруч, я найщасливіша людина на землі...
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
