аб'юзивні стосунки

Вітаю, психологи.
От всі розповідають, що потрібно рвати стосунки з аб'юзером... А якщо цей аб'юзер щедрий, добре заробляє, гарно фінансує, дбає про дім ( в своєму аб'юзивному стилі: бігає оре на всіх, обзиває свиньми (мене і двох хлопців)), купує, що потрібно... Я б сказала, маємо достатній рівень життя з ним - хазяйновитий і т д. Але емоційно і психологічно я вже не вивожу. Маю роботу і невелику зарплатню - хіба на комуналу і їжу... Але поки з ним -моя зарплатня мені...
Він пішов добровольцем на війну в 2022 році... Перші пару років, певно на адреналіні він приїжджав і був прям Ромео, з токсичними провалами звісно... Але подарував машину, робив безкінечні подарунки...
Зараз в нього не дуже все складається, бо перевели в тил на невеликі гроші і за останній рік він став таааким токсичним, що я вже не вивожу. В мене постійні думки про розлученння. Він приїздить на вихідні щоразу, але це перепаскуджені вихідні... Він кричить на всіх, всі мають рухатись по лінійці, затикає мене і дітей, звинувачує мене, що я сама вирішую в який колір фарбувати нігті і вдягатись... Вчора їздили на прогулянку - погода пісня, але прогулянка перетворилась на скандальні сценки абьюзу: "зараз ми додому поїдемо, якщо не перестанеш нити" - до малого, "ти знову починаєш??" - на мою реакцію на шуточки, якими він мене постійно принижує та знецінює...Жодного комплімента чи слова кохання...
Я гоова була вчора все віддати за те, щоб він зненацька зник і я з дітьми змогла насолодитись прекрасним життям, яке безперечно існує!
Хтось скаже птср... Ні, він був таким завжди, але те, що відбувається зараз - стає несносним... МОже ще й відвикла від такого життя, бо живу вже 4 роки в цілому без його присутності... Між нами прірва, і я бачу хвору на голову людину - психа!
Я відчуваю, що я меркантильна неначе... Тобто мені доводиться хавати усе через його фінансування. Але вчора, поки я не висказала йому все, що накипіло, в мене пекло у вісках...
в анамнезі у нас важкі стосунки, він мене кидав і вагітну і під час опромінення з приводу хвороби...
Я відчуваю, що продаю свою душу і свободу і радість і щастя... Я хочу бути вільною... Та я не знаю як наважитись на цей крок... Хочу насолоджуватись красою осіннього дня і дати таку можливість своїм дітям...
з іншої сторони, терпіти треба поки лиш два дні, а потім він знову їде ближче до фронту.
В мене немає фінансової подушки... і я не знаю як вирватись з цього пекла... Коли його немає поруч, я найщасливіша людина на землі...