Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
Прямой эфир:
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 3 часа тому: «Доброго вечора. Згодна з колегою. Тому починаю одразу з того, що, як на мене, може допомогти зосередитися на основному у Вашому запиті. Ви пишете "Я замечаю у себя паттерны скрыт»
Валентина Михайловна Жемчужникова
Валентина Михайловна Жемчужникова 6 часов тому: «Что для себя вы бы хотели в данной ситуации? Есть ли у вас свое жилье, поддержка чья-то, помощь? Послеродовая депрессия это вам поставили диагноз и вы принимаете АД?»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 6 часов тому: «Здравствуйте! цитата: «Нужна помощь» Если заметили, я убрал из названия темы первую часть. Мне показалось, что она существенно ограничивает возможность получения качественной пом»
Вопрос от: Hhh Возраст: 19

Незнаю що робити ?

в мене ось така проблема вже другий рік Я живу в другій країні з своїм хлопцем І мої батьки просто ніяк не можуть змиритися з тим що ну я не живу з ними вони живуть Далеко від мене так їм дуже сильно важко але це мене дуже сильно тривожить вони постійно хочуть щоб я приїжджала . ось такий в нас виник сьогодні конфлікт я маю 2 тижні канікул і моя мама просто на мене кричить обвинувачує мене ніби я сама погана дочка на світі тому що я не захотіла приїхати додому тепер на ці 2 тижні, І мені дуже прикро тому що ми з хлопцем за це постійно сваримося за моїх батьків я постійно підтримую зв’язок з батьками кожен день ми розмовляємо постійно і можливо якась така не сепарація чи що вийшла в нас, Я не знаю просто я хочу жити спокійно в мене постійно тривоги із-за того що типу моя мама дуже любить все контролювати Я ніби між двома вогнями,мій хлопець він теж з характером.Він теж не любить коли мене ображають тому що я дуже така м’яка людина .Я нічого не можу мамі сказати на перекур коли я щось скажу вона прям так до мене агресивно що тепер мене гризе совість чому я не поїхала, Просто я не знаю як я роблю правильно чи ні наприклад я не можу з нею посваритися тому що я дуже люблю їх своїх батьків,Але мені дуже важко коли постійно ось так тебе тягнуть я тут стараюся за кордоном щось будую якесь своє життя а мені не дають З 1 боку дуже важко тому що інтеграція ще мене проходить, Я просто вже заплуталась
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Лучший ответ
Да, в обществе очень любят культивировать чувство вины к родителям - общайтесь, это самые дорогие люди, а вдруг умрут, а вы ругались. Не огорчайте их, делайте все для них, это почти святые люди.
Но я вам скажу, что а почему не говорят то же самое про детей? А вдруг с ребенком что-то случится, а ты, как родитель, гадко себя вел, манипулировал, требовал, обижал?
Почему только у детей должно быть это ощущение, а родителям должно быть все равно что ли?
Отношения это две стороны и обе! должны стараться, чтобы отношения были хорошими.
Статус родителя не дает никаких особых привилегий. Когда-то двое взрослых людей решили родить ребенка. Родили. Ребенок теперь разве их вещь и должен положить жизнь на то, чтобы угождать родителям? Ради этого его рожали?
Любой адекватный родитель хочет, чтобы их ребенок был счастлив. А если родитель слышит только себя, ему все равно, как ребенок хочет провести свои каникулы, с кем строить отношения, кем работать, а важнее только свои хотелки, то там мало любви к ребенку, зато очень много к себе.
Живите свою жизнь, отделяйтесь от родителей психологически, чтобы быть счастливой. Без сепарации не только отношения с родителями будет напряженным, но и отношения с другими людьми, с самой собой будут непростыми и вы постоянно со всеми будете подстраиваться, угождать и выбирать других, а не себя. Сепарация от родителей это не только про конкретно отношения с ними, но и в целом, про самооценку, про умение слышать себя и свои желания, отстаивать границы с другими. Даже ваши отношения с МЧ. Это про психологическое взросление
...
Любовь к родителям не означает ,что вы должны их слушаться во всем. Вы взрослый человек и живете уже свою жизнь.
Вот вы переживаете, чувство вины, что ругаетесь и тп, а у мамы все ок, ей не дороги ваши отношения, что она их портит своей агрессией по отношению к вам?
На моей страничке написано пару статей про сепарацию, в том числе о том, почему родители не отпускают детей и что с этим делать.
В идеале, это запрос на психотерапию, поскольку именно вашим чувством вины мама манипулирует и будет продолжать это делать. И пока вы не научитесь выставлять границы, не позволять маме агрессировать на вас, контролировать и тп, то это будет продолжаться. При чем это делать важно не словами только, а действиями. Не ждите, что до мамы дойдет, что вы взрослая. Сепарация сейчас это ваша задача. И только от вас зависит.
И каждый раз, когда впадаете в чувство вины, стыда, боитесь слово сказать, а вдруг мама обидится, задумайтесь о том, что отношения это всегда две стороны. Маме разве не важно сохранять отношения хорошие с вами? Ей важнее контролировать вас?
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 386090 для Валентина Михайловна

Я просто настільки переживаю і боюся щось їй сказати я просто незнаю як це бо я завжди лише хороша дівчинка для них,і ми просто настільки сваримося з хлопцем бо він бачить це і каже мені що це не ок,а я якби це розумію і знову давай просто страшно.Незнаю я зараз за кордоном і просто мені страшно що ніби я їх не бачу а якщо з ними щось станеться,а я настільки з ними погано поступала от за цього я так і не роблю ще дивлюся багато відео в інтернеті як показують і розказують що батьки це дуже важливі люди ніколи не ображайте їх та я так ніколи в не роблю,просто боляче буває від такого але я не хочу так постійно сваритися з своїм партнером,я думаю він відчуває це я незнаю він каже що я не його ставлю на перше місце а батьків,а я незнаю можливо це дійсно так ?
Vitaliya Melnik — психолог
Vitaliya Melnik психолог
Харків ·
Добрий вечір. З того,що я читаю, то ви описуєте, що наче між двох вогнів, що відчуваєте тиск від матері і провину, і що хлопець,наче вас і підтримує, але сварки є і ви,наче не вибираєте ваші відносини.
Я би сказала, що ви не вибираєте себе, бо ви хочете бути хорошою дівчинкою,а не собою.
Я би вам рекомендувала почати працювати над вашими особистими кордонами із психотерапевтом. Це дасть вам можливість відчути себе, свою цінність і стійкість.
...
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 386104 для Валентина Михайловна

Просто дивіться я думала так собі що якщо я переїду і буду від них фінансово незалежна то все я буду сепарована,але емоційно я зовсім не сепарована і кордони я зовсім не вмію розставляти,я б могла можливо це робити якби мене вони постійно не порівнювали з сестрою,і сестрі так завжди норм типу я кажу мені не норм звонити мамі по 2,3 разів в день,раніше так було наприклад ми з ранку поговорили а вона звонить ввечері і каже чому не звониш ?забула за нас,а сестра завжди звонить.Вона кожного ранку пише коли йде на роботу що вона пішла щоб мама не переживала,і вона каже мені ну це ж нормально ти що те твоя мама ж,так мама але це не нормально постійно так писати ніби ти робиш якиїсь звіт.Але вона думає що вона сепарована на всі 100
Да, большинство людей считает, что сепарация это жить отдельно и на свои деньги. Но это лишь малая часть сепарации и самая легка. А вот психологически отделиться не так просто, потому что встречает огромное сопротивление со стороны родителей. Тут начинается давление на чувство вины, манипуляции своим здоровьем, а вот я умру..., а вот у меня давление из-за тебя, а вот другие дети..., а ты нас забыла.
И пока вы будете на это все вестись, до тех пор это будет продолжаться. Как только внутренне вы поймете, что никакой вины нет за вами, что вы имеете право на свою жизнь и найдете тот формат и частоту общения, как комфортен не только маме, но и вам, так мама, спустя какое-то время, начнет слышать вас. Ну бывают конечно совсем запущенные случаи, когда с другой стороны, глухота всю жизнь. Но в большинстве своем все же отношения меняются и становятся ближе к отношениям взрослый-взрослый, а не взрослый-ребенок.
Но это путь длинный, непростой и нужна очень поддержка, чтобы вы опирались вначале на взрослую фигуру, когда будете снова и снова проваливаться в вину, чувства долга и свои страхи. И для этого отлично подходит психотерапевт.
...
Доброго ранку!
цитата:
НЕЗНАЮ ЩО РОБИТИ ?

Розбиратись, між чим і чим ви розриваєтесь.
З вашого допису виходить, що між любов'ю до батьків і почуттям вини, коли прагнете будувати власне життя в новій країні.
Давайте спробуємо через питання з'ясувати важливі речі, які допомжуть вам визначитись.
Перше. Це чия насамперед проблема ваша чи батьків -
цитата:
мої батьки просто ніяк не можуть змиритися з тим що ну я не живу з ними
?
До речі, якого віку ваші батьки?

Друге. Чи може ДУЖЕ СИЛЬНА тривога замінена некритичним хвилюванням
цитата:
так їм дуже сильно важко але це мене дуже сильно тривожить
?
Що для цього потрібно: вам стати більш автономною і самодостатньою? батькам перестати вас примушувати будь-що приїхати до них?

цитата:
моя мама просто на мене кричить обвинувачує мене ніби я сама погана дочка на світі

Думаєте, вона має на це право? Чому б їй не поставтись з розумінням і повагою до ваших зусиль налагодити життя в іншій країні?

цитата:
я постійно підтримую зв’язок з батьками кожен день ми розмовляємо постійно і можливо якась така не сепарація чи що вийшла в нас

А це обов'язково щодня розмовляти і вислуховувати докори у свій бік?
цитата:
мама дуже любить все контролювати

Чи не здається вам, що мамина звичка все контролювати має залишись в минулому. І між іншим саме ви можете їй допомогти позбавитись цієї звички, якщо поступово перестанете вестись на її закиди. Замість цього по-дорослому, тобто конструктивно, будете обстоювати власну позицію(!) Звісно, для цього варто повірити в себе, в свої права зрілої особистості, можливо, деякий час попрацювавши з психологом.

цитата:
Але мені дуже важко коли постійно ось так тебе тягнуть я тут стараюся за кордоном щось будую якесь своє життя а мені не дають

Поміркуйте, як звернутись до мами і попросити в неї допомоги у вашій адаптації за кордоном. Це буде контрверсійний спосіб взаємодії, адже ваша потреба у розумінні і підтримці з боку батьків ще нікуди не випарувалась. Тим більше, що ви так далеко від рідного дому(!)
...
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 386109 для Володимир Анатолійович

Чесно я незнаю можливо і моя проблема, Можливо мама так дуже звикла, тому що ми завжди були з дитинства подруги ніби так, Можливо їй ще дуже важко від того відвикнути, що ми постійно були разом,але я вже майже 2-й рік за кордоном і вона ще не звикла ? Чесно сказати мене навіть ніхто ніколи не готував до того що я якби ну і вона не готувалась до того що в мене буде самостійне життя доросле, Типу доки я не зустріла свого партнера, У них був план,Що я вивчусь піду працювати там у нас в селі буду жити вдома тому що вони строять будинок спеціально для мене Типу в них це теж дуже така сильна маніпуляція тому що вони ну строять будинок і постійно там щось строять так І постійно кажуть кому ми це робимо ми вам це робимо дівчата типу а ми хочемо тут залишатися і що їй сказати на це, Типу я не просила цього будинку щоб вони там так вистроювали.Мої батьки віком 40+ обоє ,так можливо це як хвилювання а не тривога, Типу якщо мені мама телефонувала в мене настільки буде хвилювання я якщо їй не передзвоню що це ужас. Ні я просто хочу щоб мене поважали наприклад мене вважали як за дорослу людину тому що я сама вже вирішую всі свої питання, Я іноді сама думаю можливо я високо скачу так типу яка крута дорослою себе важає🤦🏼♀.
Що до розмовляння кожен день ну я б не сказала що в нас кожен день докори так оце буває таке як рідко, але буває наприклад ось таке. Якщо я починаю обстоювати свою позицію Вони зразу нападають на мого партнера типу ах це він тебе так наговорив, Або зразу дзвонять сестрі сестра дзвонить мені і каже ти що типу таке робиш, Або мама починає потім якісь маніпуляції, Бо типу вчора вона мені сказала ну коли я мала їхати то бабуся була чомусь проти сказала ну типу не їдь, І вона каже правду сказала бабуся треба було її послухати а ми тебе відпустили. Чесно я просто хочу вже нарешті спокій здорові стосунки з мамою, Щоб ми не сварились із-за цього з партнером, Щоб в мене все було добре тому що я дуже багато чого стараюсь зараз і хочу якось досягти своїх цілей, І дуже важко так вона мене вроді би підтримує вроді би ось таке
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 386111 для Валентина Михайловна

У моїх батьків стосунки нормальні але мама все життя тата контролює і ніби не ставить його на перше місце,вони працюють і вдома і на роботі постійно можу сказати так все життя вони строїли будинок і ніколи не задумувалися навіть можливо кудись поїхати тому тепер в мене таке бачення я дуже хочу подорожувати і не вкладувати лише в стіни,сваримося ми із за того що він бачить що мене обіжають а я нічого з цим не роблю,і бувало іноді що і його обідили і я нічого з цим не робила,він каже типу що це не норм так робити ми вже сімʼя і вона поки я на роботі на тебе накричить ти цілий день плачеш а мама потім як ні вчому не бувало все супер,можу сказати так у мене з мамою мого партнера прекрасні стосунки вона ніколи до них не лізе а якщо щось було таке,що вона можливо щось сказала не так то мій хлопець завжди ставив кордони,я бачу що для нього я на першу місці він показує це максимально.Але те що мені не подобається це типу що він теж буває з характером типу його дуже обіжає те якщо я з ним не пораджуся,чи щось таке.Він не розуміє чому я не можу просто відстояти свої кордони з бстьками типу для мами я роблю завжди таку картинку що у нас все супер ми ніколи не сваримось живимо душа в душу,бо якщо я скажу що ми посварились то все кінець він буде поганим
Когда дети вырастают и начинают жить отдельно это всегда тяжело, это кризис (синдром опустевшего гнезда). НО. Когда у людей есть хорошие отношения, как у пары, есть свои интересы, увлечения и своя жизнь интересная, то это легче переносится. Ваши родители еще совсем молодые, некоторые в 40+ рожают еще, не то, чтобы думать про старость и переживать, что все, жизнь закончена. И это не ваша задача заполнять собой пустоту мамы. Это ее ответственность взрослого человека, чтобы вспомнить про себя, что у нее есть муж, свои желания, мечты и они не должны быть про то, чтобы поселить вас в дом рядом и контролировать. Поэтому замечайте и это. Ваша мама взрослая, она сама способна обустроить свою жизнь и если она это не делает и хочет только вами заполнять свою жизнь, то ее выбор и ответственность, но не ваша обязанность. Детей рожают, воспитывают и выпускают во взрослую жизнь. Это выбор. Но никак не рожают, чтобы те сидели возле мамы с папой до самой смерти, потому что маме скучно и она не знает, чем заняться в этой жизни.
Вы имеете полное право жить так, как хотите. И прекрасно, что вы замечаете, что мама выбрала строить дом, а вы выбираете путешествия. Каждый имеет право на свои выборы и каждый несет ответственность за них. А не мама выбрала строить дом, вы не хотите там жить, но мама же старалась и значит теперь вы должны забить на свои желания и угождать маме. Нет. Мама может достроить дом и делать с ним, что хочет, а вы можете жить в этом доме, а можете выбрать жить в другой стране.
Но я понимаю, что на словах кажется легко и просто, а процесс сепарации он сложный и болезненный. И потому и пишу, что терапия это то, что вам поможет быстрее и менее болезненно пройти этот путь

Відредаговано автором 14-10-2025 13:31:58

...
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.