Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
Прямой эфир:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 4 часа тому: «Вам коллеги уже многое написали. Хочу добавить, что Вашу проблему можно решить с помощью психолога, работающего в интегративном подходе. Главное, чтобы с ним установился психолог»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 11 часов тому: «Доброго вечора. Згодна з колегою. Тому починаю одразу з того, що, як на мене, може допомогти зосередитися на основному у Вашому запиті. Ви пишете "Я замечаю у себя паттерны скрыт»
Валентина Михайловна Жемчужникова
Валентина Михайловна Жемчужникова 13 часов тому: «Что для себя вы бы хотели в данной ситуации? Есть ли у вас свое жилье, поддержка чья-то, помощь? Послеродовая депрессия это вам поставили диагноз и вы принимаете АД?»
Вопрос от: Псевдонім Возраст: 18

Почуваюсь пригніченою від батьків

Сьогодні я розмовляла з батьком і почуваюсь дуже пригніченою після розмови з ним. Опишу ситуацію, мама з татом типу розлучені, це все почалось ще з дитинства мама хотіла розвестись з татом ще коли мені було десять але я вмовила їх цього не робити, коли я стала старшою мама односторонньо розірвала шлюб. Все що я постійно споглядаю це те як мама ненавидить батька а батько не те щоб ненавидить але міг підіймати руку, знецінювати її і не поважати. Хоча в більшості мені здається що мама якась дурна в цьому плані і багато драматизує бо батько зі мною завжди нормально поводився, давав мені кошти і важко працював. Я все своє життя споглядаю як матері не подобається батько а в старшому віці вже й батьку вона почала не подобатись. Вони постійно скаржаться один на одного мені і кажуть « скажи йому/їй ось це» ну чорт, я не хочу цього робити, навіть слухати
Останнього разу ми з мамою посадили картоплю, вона виросла але так як мама на заробітках а я на навчанні ми не могли її копати. Одного дня до мене приходить бабуся з татової сторони без попередження без нічого і каже ходімо зі мною копати( я мала багато інших справ на той день) ну і я впала в агресію бо мало того що я не хотіла і не планувала тим займатись вона почала маніпулювати сльозами охканнями ахканнями що я погана. Без матів навіть важко щось сказати, звісно я поскаржилась мамі що ось така ситуація, мама сказала вигнати її але я не могла, бо на мене потім взїлась би половина сімʼї, і бабуся теж настирно і вміє добиватись ( що мене пригнічує бо я не люблю тиску) мама подзвонила тату і знову влаштувала сварку а батько мені і почав мене чморити і казати щоб я не розказувала нічого мамі ( хоча це був мій єдиний захист на той момент)
Я не знаю, я просто ненавиджу цю сімʼю, батько авторитарний і владний в плані моєї реалізації і взагалі важливих рішень в моєму житті, мама взагалі собі планувала жити зі мною в мої студентські роки і контролювати де я ходжу де я не ходжу
Словом мене ця сімʼя дістала, я не розумію як з ними комунікувати, що очікувати що не очікувати, чи пробувати щось змінити чи просто жити своїм життям ( хоча мені важко жити без батьків і мені хотілось би щоб мене вони підтримували) мені важко і образливо я хочу плакати від цієї всієї ситуації
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Ваш стан зрозумілий. Важко жити в сім'ї, де авторитарний стиль виховання.
Батьки багатьох дітей не бачать інших способів спілкування, крім тиску і контролю, і це потрібно пережити.
Справа в тому, що жорсткий батьківський контроль є таким проявом іхньої любові та турботи. У розумінні багатьох батьків це єдиний дієвий спосіб уберегти дитину від поганого впливу середовища. Хоча дитині від такого розуміння легше жити не стане.
Така форма виховання в основному передається у спадок. Як не дивно, але діти, які пережили сімейну автократію, у своїх сім'ях починають копіювати поведінку батьків, оскільки раптом усвідомлюють, що у жорсткості їхнього важкого дитинства, виявляється, була певна користь та прояв батьківської любові.
Важливо зрозуміти та прийняти, що це вже сталося, у Вас така родина. Це не добре і не погано, це просто факт, так сталося. Але Ваша несвобода тимчасова, це не на все життя.
Треба спробувати змінити реакцію на взаємини з батьками. Дивіться на все з боку. як спостерігач.
Не намагайтеся виправити батьків.
Знайдіть щось добре, що Ви взяли від своїх батьків. Дозвольте собі розчаруватися в очікуваннях, що батьки не зможуть Вас любити, поважати так, як Ви цього прагнете. Просто тому, що ви окремі люди із різною долею.
Важливо також ввічливо, але категорично зупиняти батьків, якщо їх у черговий раз "понесло" туди, куди вам не хотілося б "ходити", говорити "НІ".
Але ідеального способу боротьби з авторитарними батьками немає.
Доброе Утро!

"Опишу ситуацію, мама з татом типу розлучені, це все почалось ще з дитинства мама хотіла розвестись з татом ще коли мені було десять але я вмовила їх цього не робити," - вы уже тогда влезли в взрослые отношения.
Чего не должны были делать.
Взрослые отношения - это взрослые отношения.
И вот потому они привыкли, что вы стоите между ними - образовался треугольник Карпмана - жертва, насильник и спасатель.
Где вы все трое меняетесь ролями - потому и жалуются вам друг на друга - а вы пытаетесь врегулировать ситуацию - и сами же злитесь на них.
Нужно выходить с этого треугольника - и оставить их проблемы и их отношения - им же.
Пусть сами между собой решают, как им взрослым людям общаться, или не общаться.
Это уже не ваше дело - это их ответственность.
Не берите на себя чужую ответственность.
"Вони постійно скаржаться один на одного мені і кажуть « скажи йому/їй ось це» ну чорт, я не хочу цього робити, навіть слухати"
Просто спокойно - без истерик - им скажите - "вы уже взрослые люди - решайте свои проблемы сами. Я в ваши отношения не лезу - это ваши дела"

" Все що я постійно споглядаю це те як мама ненавидить батька а батько не те щоб ненавидить але міг підіймати руку, знецінювати її і не поважати. Хоча в більшості мені здається що мама якась дурна в цьому плані і багато драматизує бо батько зі мною завжди нормально поводився, давав мені кошти і важко працював."
Ну то что он с вами себя вел нормально - помогал вам ит д.
Еще не значит, что он так же, себя вел со своей женой - вы ж сами сказали, мог ударить ее и обесценить унизить - это не норма!
Не судите тут по себе - учитесь объективнее смотреть на ситуацию.
А то что мать истерила или драматизировала - то уже ее минусы да.
Но и у вашего отца тоже свои минусы.

"Останнього разу ми з мамою посадили картоплю, вона виросла але так як мама на заробітках а я на навчанні ми не могли її копати. Одного дня до мене приходить бабуся з татової сторони без попередження без нічого і каже ходімо зі мною копати" - а вы вообще собирались этот вопрос картошки - как то решать?
Или просто пустили на самотек? Ну не выкопанная пусть так и будет ... ктото выкопает или как - это в вашем понимании должно было решится?
Картошка ж сама не выкопается. Или сгниет в земле - если ее не выкопать.
То что бабушка без предупреждения - ну да не приятно. ( видимо она так привыкла - не особо считаться с чужими планами)

"Словом мене ця сімʼя дістала, я не розумію як з ними комунікувати, що очікувати що не очікувати, чи пробувати щось змінити чи просто жити своїм життям ( хоча мені важко жити без батьків і мені хотілось би щоб мене вони підтримували) мені важко і образливо я хочу плакати від цієї всієї ситуації" - вы еще в больших иллюзиях находитесь ... насчет своей семьи.
У вас семья род - очень властных людей - которые привыкли друг друга контролировать, и не давать свободу проявления. Нет элементарного уважения... есть только правила - которые нельзя нарушать. И много злости накоплено у всех.
Вам не надо тут нечего менять - вы их уже не поменяете - это взрослые сформировавшиеся люди.
Они уже будут такими всегда - каждый со своими минусами и плюсами.
Понимания и поддержки - тоже особо от такого окружения не ждите - там его не будет!
Или будет - но с какойто своей выгодой для себя.

Лучше всего, живите для себя и своей жизнью - и учитесь опираться только на себя!
Это будет самое лучшее в данной ситуации.
Проживайте свою жизнь - вы имеете на это право!
Вы и так долгое время жили чужой, не своей жизнью.
( жизнью родителей и их проблемами - не зрелые личности)

Теперь вы уже выросли, и можете жить своей отдельной жизнью - вопрос сепарации очень важен.
Нарабатывайте самостоятельность - да тяжело - но зато никто не будет давить - будете сами решать.
Я понимаю, что вы устали от всего этого давления. Это действительно больно, когда родители втягивают вас в свои конфликты и выставляют условия.
Хорошая новость в том что вам 18 и Ваша жизнь и будущее в ваших руках. И только вы вправе определять, что для вас важно и нужно. Конечно, хочется, чтобы родители поддерживали, но если они этого не дают, у вас остаётся самый главный ресурс, вы сами.
И вот здесь ключевой вопрос: да семья такая, другой нет, а вы так и будете вариться в этом бесконечном потоке обид и давления, или начнете искать путь, как выбраться из него?
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.