Почуваюсь пригніченою від батьків

Сьогодні я розмовляла з батьком і почуваюсь дуже пригніченою після розмови з ним. Опишу ситуацію, мама з татом типу розлучені, це все почалось ще з дитинства мама хотіла розвестись з татом ще коли мені було десять але я вмовила їх цього не робити, коли я стала старшою мама односторонньо розірвала шлюб. Все що я постійно споглядаю це те як мама ненавидить батька а батько не те щоб ненавидить але міг підіймати руку, знецінювати її і не поважати. Хоча в більшості мені здається що мама якась дурна в цьому плані і багато драматизує бо батько зі мною завжди нормально поводився, давав мені кошти і важко працював. Я все своє життя споглядаю як матері не подобається батько а в старшому віці вже й батьку вона почала не подобатись. Вони постійно скаржаться один на одного мені і кажуть « скажи йому/їй ось це» ну чорт, я не хочу цього робити, навіть слухати
Останнього разу ми з мамою посадили картоплю, вона виросла але так як мама на заробітках а я на навчанні ми не могли її копати. Одного дня до мене приходить бабуся з татової сторони без попередження без нічого і каже ходімо зі мною копати( я мала багато інших справ на той день) ну і я впала в агресію бо мало того що я не хотіла і не планувала тим займатись вона почала маніпулювати сльозами охканнями ахканнями що я погана. Без матів навіть важко щось сказати, звісно я поскаржилась мамі що ось така ситуація, мама сказала вигнати її але я не могла, бо на мене потім взїлась би половина сімʼї, і бабуся теж настирно і вміє добиватись ( що мене пригнічує бо я не люблю тиску) мама подзвонила тату і знову влаштувала сварку а батько мені і почав мене чморити і казати щоб я не розказувала нічого мамі ( хоча це був мій єдиний захист на той момент)
Я не знаю, я просто ненавиджу цю сімʼю, батько авторитарний і владний в плані моєї реалізації і взагалі важливих рішень в моєму житті, мама взагалі собі планувала жити зі мною в мої студентські роки і контролювати де я ходжу де я не ходжу
Словом мене ця сімʼя дістала, я не розумію як з ними комунікувати, що очікувати що не очікувати, чи пробувати щось змінити чи просто жити своїм життям ( хоча мені важко жити без батьків і мені хотілось би щоб мене вони підтримували) мені важко і образливо я хочу плакати від цієї всієї ситуації