як побороти агресію? як почати жити після отриманої травми у шлюбі?

Доброго дня!

"ці стосунки завдають мені біль та ненависть до всіх я зриваюся вже без приводу....."
У вас очень деструктивные отношения с мужем.
Зачем или ради чего, вы еще находитесь в браке с ним?
Почему не подадите на развод?
Чего боитесь?

"я постійно як на суді перед прокурором!" - именно так и есть!
Вы в больших иллюзиях сейчас находитесь - и в его внушении - он играет на вашем комплексе неполноценности.
У вас с ним зависимые отношения - жертвы и агрессора.

"а зараз він знову каже що зміниться, а я не хочу повертатися у такі стосунки, якщо мені написано бути самій я буду сама але я стомилася це вислуховувати, цю гидоту, я не така як на мене говорить.... я просто хочу щоб мене любили.... я думала що мій чоловік буде гордитися що я ні з ким не була, натомість я шлю*а..."
Вы ему еще верите - его обещаниям - что он изменится?
Что для вас любовь?
ВЫ уверенны, что не боитесь быть одной?

Если забыть про слова и обвинения мужа - вы считаете себя шлю...? ( спрашиваю для вашего осознания - у вас как будто слилось ваше мнение, и мнение мужа - воедино)
Были ли у мужа реальные поводы - так про вас думать - давали ли вы повод? ( флирт, романы тайные с другими мужчинами)
И еще, вопрос важный - какие у вас были отношения с вашим отцом, и какие сейчас?

Понимаете, все это эмоции и боль... много боли... ( что понятно) слова и эмоции - а к действиям вы готовы переходить, и чтото менять в своей жизни?
Если вы уже устали так жить, и такой жизнью с мужем...
Может пора выходить с этой игры и сценария - "прокурора на суде"?

"зараз на стадії розлучення, готується заява до суду." - уже большой шаг сделали к СВОБОДЕ!
Рада за вас! ( а то я то думала - что у вас это больше на словах...)
Развод это всегда непросто - и его надо прожить.

"ні! не вірю! було декілька шансів, я більше не хочу це чути, це відчувати знову і знову)" - нельзя верить! Уже нельзя!
Иначе, все тоже самое будет - тот же для него привычный сценарий проигрывать начнет - унижать вас - подозревать - и самоутверждаться за ваш счет.

А у вас уже сил нет ... вы с ним свою жизнь просто гробили - а жизнь, то одна!
Просто подумайте, на что вы потратили свое время - здоровье и силы - живя с ним?
Что в итоге?
Так что очень хорошо - что вы наконец решились на этот шаг!
Сейчас главное не сдавайтесь - и не поворачивайте назад!

Это вам урок очень большой ( через мужа) - с какими мужчинами вам противопоказано быть!
Не будьте глупой - не повторяйте - те же самые ошибки!
Если мужчина вас не ценит, и не уважает - значит просто использует!
Прежде всего в отношениях должно быть уважение взаимное - а уже потом все остальное ( доверие, интерес, страсть, секс и т д)
У вас есть, кому вас морально и практически поддержать - мама или подруги?
Есть куда уехать от мужа?

"ні! не вірю! було декілька шансів, я більше не хочу це чути, це відчувати знову і знову)" - вы и не обязаны подобное слышать в свой адрес - вообще не от какого мужчины!
( но это уже на проработку с психологом - вы конечно изранены и сильно - прожив такое насилие моральное и физическое с мужем)

То что, в вашем роду по женской линии идет - такой сценарий одиночество, или быть без мужчины - то отчасти вы его тоже проиграли - вы были с мужчиной - но по факту были одиноки всеравно.
Так что вам, мне кажется, боятся уже и нечего - в плане того, что вы прожили такой брак - где не было нечего нормального.
Одиночество и непонимание всеравно были ( даже имея мужа)
Ну и то что у мамы, и у бабушки было так - еще не значит, что вы под копирку все должны повторить.
Может наоборот - разведетесь - и найдете своего мужчину - который вас будет понимать и любить.
Но для начала, вам надо развестись - все закончить с прошлыми отношениями.
Отболеть ими - пройти психотерапию - и только потом искать нового мужчину ( уже сделав анализ своего опыта и успокоившись)

Доброго ранку, Сабіно!

я просто хочу щоб мене любили...

У вас справді здорові бажання здорової особистості, жінки. Сподіваюсь, так і станеться згодом, коли зустрінете гідного вас чоловіка))

Між тим з багатьма речами доведеться розбиратись. Наприклад, ось із цим -

ЯК ПОБОРОТИ АГРЕСІЮ?

Мені здається, що агресію не варто якимось чином приборкувати. Набагато корисніше спрямувати її у конструктивне русло - на захист власних інтересів, на позначення в просторі взаємин, причому будь з ким, індивідуальних психологічних кордонів(!)

На жаль, ви довгий час терпіли приниження і знецінення

РЕВНОЩІ, до всіх до колег (колегам 60+ років) постійні образи, затрималася на роботі - *буся, дзвінок з роботи - чому тобі діди звонять? це ти з ними спиш? (цитата) постійно обзивання непристойними словами.

На щось сподівались, чекали на зміни, проте їх не сталося.
Мали, напевно, ілюзію

я думала що мій чоловік буде гордитися що я ні з ким не була

, ніби він оцінить вашу чистоту.

Ці та інші важливі аспекти вибудовані всередині вас. І, відповідно, вони теж впливали на характер ваших взаємин з чоловіком. Тому у співпраці з психологом було б добре також і їм приділити увагу.

Наведені мною моменти напряму торкаються вашого питання -

ЯК ПОЧАТИ ЖИТИ ПІСЛЯ ОТРИМАНОЇ ТРАВМИ У ШЛЮБІ?

Буде необхідно повернути собі почуття самоцінності, щоби мали змогу йти у відносини на рівних, без нальоту жертовності і невиправданих сподівань. Щоби очі були відкриті і ваша душа помічала одразу, на що здатен, а на що ні в якому разі не здатен майбутній партнер.

Ймовірно, ви не станете поспішати із намаганням якомога швидше налагодити особисте життя. Поспіх тут не є помічником, скоріш ворогом, що веде лише до ускладнення емоційного стану.

Ви маєте знати і вірити - у вас є право на щастя(!) На повагу і взаємність(!) На любов і розуміння(!)

Сабіна, добрий день!

Мороз по шкірі від вашого повідомлення. Ви 100% заслуговуєте на люблячі стосунки, просто по праву народження і я рада чути, що ви закінчуєте ці, не даючи їм виправдань і шансів. Це вірно. Як матері, мої щирі співчуття щодо втрати вагітності. Єдине світле тут, що для дитини завжди краще народитись в люблячій сім’ї. І створити таку нову, по моїм відчуттям, у вас є всі шанси і достатньо часу.

ЯК ПОБОРОТИ АГРЕСІЮ? ЯК ПОЧАТИ ЖИТИ ПІСЛЯ ОТРИМАНОЇ ТРАВМИ У ШЛЮБІ?

У Вашому випадку - агресія - добрий знак. Ви сепаруєтесь, відновлюєте свої кордони і самоповагу. Вам не потрібно цю агресію бороти, натомість направте її в активні, конструктивні дії. Сам процес розлучення і якийсь час після будуть вимагати від вас сил і енергії, тому чудово, що вона є. Також не ведіться на страхи "бути одною". Це лише думка, це взагалі не факт.
Якщо вам потрібна допомога залікувати травми, отримані в шлюбі, підтримка, зняття напруги і допомога в плануванні майбутнього оберіть собі психолога для індивідуальної роботи. Додатково оточіть себе підтримкою мами, подруг, бажано, саме жіночого кола. Будуть додаткові питання, пишіть.

З теплом та повагою,
Вжечинська Єва