як побороти агресію? як почати жити після отриманої травми у шлюбі?

Три роки у шлюбі привели до того, що я стала агресивна та ненависна до чоловіка та всіх осіб чоловічої статті. Причина РЕВНОЩІ, до всіх до колег (колегам 60+ років) постійні образи, затрималася на роботі - *буся, дзвінок з роботи - чому тобі діди звонять? це ти з ними спиш? (цитата) постійно обзивання непристойними словами. Минув рік як був викидень - дитина яка нібито була не його (розумію що через стрес я втратила дитину) ..... мені гидко що він мене торкається, інтим то взагалі пекло - за весь час я не займалася цим по своєму бажанню, я повинна робити те що хоче і коли хоче він, а якщо я кажу що втомилася то це значить з кимось сплю, бахурі в мене..... синяк на тілі це значить що з кимось спала на столі прям!!! мені гидко щоб він мене навіть цілував.... я хочу дитину як нормальна людина, але моє здоровя стало просідати і психологічно і фізично на фоні напруги та стресу, я боюся щоб зі мною хтось заговорив, бо це буде означати що я цією людиною сплюю.....ці стосунки завдають мені біль та ненависть до всіх я зриваюся вже без приводу..... я не хочу бути грушою для биття через його травми (від матері, від колишніх) ці травми зробили з нього сексиста він ненавидить жінок - всі жінки шлюхи та меркантильні, мені хочеться щоб мене любили!!! я була незаймана! він був перший чоловік у моєму житті (26 років)!!! він не вірить !! я стомилася доводити свою невинуватість! я постійно як на суді перед прокурором! а зараз він знову каже що зміниться, а я не хочу повертатися у такі стосунки, якщо мені написано бути самій я буду сама але я стомилася це вислуховувати, цю гидоту, я не така як на мене говорить.... я просто хочу щоб мене любили.... я думала що мій чоловік буде гордитися що я ні з ким не була, натомість я шлю*а...