Мене ніхто не розуміє, я дуже самотній

Я Єгор, 16 років. Закінчив 10 клас і перейшов до 11-го. З дитинства мене мама виховувала чемним, ввічливим, добрим, вчила не пити, не палити, нікого не кривдити, гарно вчитись, займатись спортом. Я всі шкільні роки гарно і вчився, був відмінником з усіх предметів, майже не отримував четвірок. Але нещодавно почалися конфлікти з мамою. Вона постійно пристає до мене, щоб я йшов гуляти. Я їй намагаюсь, що гуляти я не піду, доки не отримаю диплом магістра. Тобто, поки я не отримаю вищу освіту - я не маю права відпочивати. А вона мені каже, що я несу маячню, чим доводить мене до сліз. Але я дійсно не хочу гуляти. Я вчусь постійно, навіть влітку, по 15 годин на день, сплю 5-6 годин, тому що не спиться, прокидаюсь і совість мучає, що я не вчу уроки. Я людина адекватна і навіть не тривожна. Мені просто подобається це все робити. Та і гуляти нема з ким. Однолітки мої не відповідають стандартам мого виховання: палять, п'ють алкоголь, не поважають старших, ведуть себе некультурно. Коли ідеш вулицею, то спостерігаєш наступне: ідуть усі з цигарками у роті, хлопці матюкаються, дівчата матюкаються, страшно на це все дивитися, куди котиться наш світ. Нещодавно посварився з мамою. Вона вирішила покарати мене, десь заховала усі мої книжки і підручники і повезла силою на море на 2 тижні. І тут я зараз не знаю, чим зайнятися, плачу весь день, мучить совість, що я не можу вчити уроки, лізуть в голову думки, що не складу НМТ у наступному році, сняться сни, що отримую трійку і прокидаюсь у сльозах. Якщо раніше спав 5-6 годин, то зараз на так званому відпочинку (вибачте, лапок чомусь не можу поставити технічно) сплю максимум 2 години. На пляж ходити не можу, мені це не цікаво - просто хлюпатись у брудній воді і займатись незрозуміло чим. Мама постійно мені говорить, що якщо не буду гуляти, то нічим гарним це не закінчиться. Але що тут поганого станеться? Навпаки, якщо я піду гуляти, то мої оцінки поповзуть вниз і я стану наркоманом. Не дарма кажуть: з ким поведешся - того і наберешся. Підкажіть, будь-ласка, можливо я чогось не розумію, чи станеться щось страшне, якщо я почну гуляти, відпочивати та знаходити друзів не зараз, а після отримання вищої освіти, тобто у 23 роки? Просто не розумію маму - спочатку вона вимагала у 6 років, щоб я вчився на відмінно, а зараз гонить гуляти до алкашів та наркоманів. Не бачу просто логіки. Дякую