Переживаю через стосунки

Доброго дня.

Він не давав мені впевненості у стосунках, не було допомоги, ні фінансової, ні впевненості в майбутньому, всі свої питання я вирішувала сама… ми не відпочивали разом, він не турбувався про мене, завжди був на дистанції і збільшував її як хотів , не дарував подарунків, всі свята я проводила одна і свої дні народження, свій також святкував без мене, ну приїжджав до мене за подарунком і їхав святкувати

У Вашій розповіді дуже багато не висловленої до нинішнього моменту образи та незакритих емоційних потреб. Тому питання, чи обговорювали Ви з хлопцем свої очікування від стосунків? І чи казали йому про те, що Вас не влаштовувало? Коли образи накопичуються і не висловлюються, стосунки можуть дати тріщину. Тому важливо ділитися своїми очікуваннями одне з одним, щоб або прийти до якогось спільного компромісу, або зрозуміти, що ваи не по дорозі з людиною. І також важливо обговорювати та вирішувати проблеми, бо може статися так, що один партнер невдоволений, а інший про це навіть не знає, бо йому і так норм. І це не про те, що хтось хороший, а хтось поганий, а про те, що люди різні.

Від цього у мене багато образ, і чим більше часу проходить, тим більше я розумію, що ці стосунки взагалі мені не потрібні і мені потрібно якось налагоджувати своє життя, шукати собі чоловіка для життя, який буде турбуватися про мене, вважати мене парою і коханою жінкою

Налагоджувати своє життя - це вдала ідея в будь-якому випадку, у стосунках чи без них. Бо основну опору треба шукати, в першу чергу, в собі. Якщо Ви будете турбуватися про себе, свій ментальний стан та своє життя загалом, якщо Ваше життя буде цікавим та наповненим, то Ви будете будувати відносини не з почуття дефіциту (тобто, "мені не вистачає того і того, і треба, щоб партнер це закрив"), а з бажання обмінюватися чимось цінним та емоційно значущим з іншою людиною.
Суб'єктивно моя думка, оптимальніше за все поставити в пріоритет налагодження свого життя, і не поспішати пірнати в нові стосунки, коли Ви не почуваєте себе в безпеці і маєте багато незакритих емоційних потреб. Спочатку варто дати собі це почуття захищеності і прожити всі емоції, які були невисловлені у стосунках.

Справа не в цьому, я не можу всі свої потреби закривати, це він мав би дбати про мене, робити щось для мене

В першу чергу, Ви повинні робити щось для себе. Якщо Ви хочете від партнера, щоб він для Вас щось зробив, то Ви можете йому про це сказати, але це його вибір - зустрічати Ваші потреби чи ні. Ви маєте право не бути з людиною, яка не зустрічає Ваші потреби, але й інша людина має право не робити для Вас чогось, якщо не хоче.

І ще питання, чому ви розійшлися, що стало спусковим гачком для цього?

Доброго дня! У вашому листі багато сумнівів і суперечностей, складається враження, що ви не впевнені, чи є у вас стосунки, чи їх вже немає. Цей стан невизначеності дуже болісний і породжує багато образ і розчарувань.

На даний момент не зрозуміло, чого ви прагнете: зрозуміти ситуацію, отримати підтримку чи знайти шлях рухатися далі. Щоб розібратися, потрібно для себе прояснити, що саме вам зараз важливо - тоді з’явиться точка опори для наступних кроків.

Доброго вечора Молі.
Насправді, нічого дивного в тому, що Вам ще дуже важко забути про старі стосунки, не має. Адже, коли люди достатньо довгий час спілкуються, особливо, якщо є інтим, утворюються невидимі психо-емоційні зв'язки. Окрім того, судячи з усього, у Вас за час стосунків накопичилася велетенська кількість претензій до хлопця і образ на нього. А так буває тоді, коли дівчина, жінка більшість "тримає в собі", довгий час мовчки терпить, замість того, щоб одразу говорити про свої бажання та почуття і чітко виставляти власні кордони, сподіваючись, що от, в якийсь момент, чоловік сам все зрозуміє і зміниться....
Не зрозуміє і не зміниться. Бо, по перше, є певний сформований характер, звички та манера спілкування. А по друге, чоловіки дуже відрізняються від жінок. Тому реагують лише на конкретні слова, які підкріплені діями. Отже, чоловіків потрібно вміти правильно виховувати і розставляти одразу все по своїм місцям.
Те, що Ви вже зрозуміли, що цей хлопець не для серйозних стосунків і що потрібно шукати того, з ким можна створити сім'ю - прекрасно!
Але...
Щоб життя "притягнуло" Вам такого чоловіка, Ваше серце повинне бути повністю вільним від старих стосунків.
А до тих пір, поки Ви тягнете за собою купу всього непрожитого, місце в серці зайняте.
Тому, якщо Ви реально вже втомилися бути самотньою, по перше, потрібно "закрити" старі стосунки. А для цього необхідна серйозна трансформаційна індивідуальна робота з образами, претензіями та страхами . А по друге, необхідно розібратися, чому Ви так довго терпіли чоловіка, який так до Вас ставився?
І для цього відповідь, як на мене, потрібно спробувати знайти, як це не дивно, але в Вашому дитинстві. Адже, всі поведінкові моделі та звички формуються змалечку під впливом батьків та їх способу спілкування один з одним.
Які стосунки між батьками?
Чи були довірливими та теплими стосунки між Вами та ними?

Відредаговано автором 30-05-2025 20:34:26

Доброго дня

Співчуваю стосовно такої вашої ситуації. Відчувається наскільки ви зараз пригнічена, засмучена, роздратована та розгублена.

Думаю, що те, що вас змушує так емоційно триматися за стосунки, це не почуття кохання до колишнього хлопця, а глибоке почуття несправедливості щодо вас у стосунках. Це схоже на казино, коли програв велику суму і замість того, щоб піти, стараєшся відігратися і таким чином ще більше себе закопуєш у борги. Думаю, ви в ці стосунки багато вклали, давали хлопцю все те, що хотіли б від нього отримувати так само. Але він не готовий ні триматися за ваші стосунки, ні вкладатися в них.
Мабуть ви сама це добре розумієте, оскільки бачите, що вам би потрібно вже йти далі.
Проблема в тому, що якщо ви вже «вклалися» не туди, то забрати назад не вдасться. Нажаль. Єдиний вихід, визнати і відсумувати втрачене, зробити висновки і припинити вкладатися в це далі, натомість будувати нове життя. Бо поки ви про нього далі думаєте, навіть після розставання, то все одно продовжуєте вкладати в нього час, свою енергію і життя, хоч він це і не отримує.
Не завжди все це вдається зробити самостійно, іноді потрібна психотерапія.
В будь-якому випадку, бажаю вам побудувати своє життя щасливим.

Відредаговано автором 30-05-2025 20:50:07

Добрий вечір. Зараз ви перебуваєте в ситуації невизначеності що природно викликає тривожні думки. Багато з них можуть бути не пов'язані з реальністю, а базуватись: або на досвіді з минулого, де ви звикли терпіти, чекати, не отримуючи належного ставлення,
або на фантазіях чи надіях: можливо він з’явиться, можливо, змінится.
Проте в реальності ви вже описали чіткі факти які говорять самі за себе: не підтримував вас , не включав у своє життя; не проявляв турботи, не святкував з вами итд.
І важливо усвідомити, це не емоції, а поведінкові маркери конкретні дії або їх відсутність.
А поведінка на відміну від обіцянок чи слів є надійним джерелом правди про людину.
Люди змінюються дуже рідко. А точніше майже ніколи, якщо не мають на це внутрішньої мотивації та не працюють над собою в терапії.
А тепер зробіть уявну вправу.
Уявіть, що минає ще 5 років, і ви досі у зв’язку з цією людиною.
Поставте собі запитання:
Чи стане він іншим?Чи буду я щасливою в таких стосунках?Чи хочу я жити в очікуванні, відсутності, самотності поруч із ним?
Ви вже зробили важливий крок -усвідомили, що ці стосунки вам не підходять.Тепер наступне , відокремити тривожні думки від фактів и дайте собі дозвіл рухатись далі, не у фантазії чи очікування, а в реальне життя, де є турбота, близькість і підтримка.
Не варто залишатись у занедбаності та ілюзіях , ви заслуговуєте бути з тим, хто дійсно бачить у вас партнерку, а не роль у власній зручності.

Напишу ще раз те, що вже писала...
Чоловіку мало просто говорити, чоловіки реагують лише на конкретні дії.
Це перше.
Друге. Ви хочете, щоб він повернувся і Ви знову перебували у стані вічних претензій та образ на нього?
Третє. Щоб можна було про щось говорити далі, замало інформації. Тому, будь ласка, дайте відповіді на мої запитання щодо Ваших стосунків з батьками в дитинстві та стосунків батьків.